Регіональна економіка

 

 

 

1. Предмет, метод, завдання дисципліни

2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів        

3. Економічне районування та територіальна організація господарства 

4. Регіон у системі територіального поділу праці  

5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

6. Механізм реалізації регіональної економічної політики  

7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах  

8. Природний та трудоресурсний потенціал України

9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення

10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем

11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури

13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил

14. Наукові засади раціонального природокористування

15. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації

17. Екологічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Перелік питань до іспиту

Література

 

 

1.1. Етап формування «економіки нового типу» та регіональної економіки як науки

1.2. Сутність регіональної економіки

1.3. Завдання та дослідження регіональної економіки

 

 

Становлення методичних основ регіональної економіки як науки відбувалося тривалий час. Питанням просторової закономірності в розміщенні промисловості присвятив свої наукові труди А. Вебер, який розкрив суть «теорії штандартів», де промислові підприємства розміщуються з урахуванням мінімізації витрат на транспорт, оплату праці, агломерування. А. Леш стояв на протилежних позиціях, критикуючи теорію найменших витрат А. Вебера. Він вважав остаточною і єдиною умовою, що визначає вибір місця для створення підприємства можливість витягання максимального прибутку.

Й. Тюнен у книзі «Ізольована держава в її відношення до сільського господарства і національної економії» виклав концепцію побудови моделей розміщення сільського господарства концентричними колами навколо ринку збуту продукції. Таким ринком виступало місто або велике переробне підприємство. Завдяки вдалому розміщенню можна було отримати найвищий прибуток. Ця ідея була втілена в Україні при організації овоче-молочних зон біля великих міст, обласних і промислових центрів.

В. Крісталлер обґрунтував теорію центральних місць, згідно якої міста, як центри суспільного життя і виробництва, розміщуються в просторі в певній закономірності, зокрема, міста рівної ієрархічної значущості – на однакових відстанях один від одного у вигляді кристалічної решітки, що нагадує малюнок бджолиних сотів (тобто шестикутників). Як ключові можна виділити теоретичні концепції французьких економіста-географа Ф. Перру, економістів Р. Кантильона, Ж. Б. Сєя, американських географа Р. Хортшторна, економіста Й. Шумпетера, теоретичні праці засновника чікагської економічної школи Ф. М. Найта, роботи нобелевського лауреата К. Ерроу.

На початку XXΙ ст. розпочався принципово новий етап розвитку, ознакою якого є формування економіки нового типу, розробки концепції «нового капіталізму», «інноваційної економіки», «управлінської, інформаційної революції», але найбільш широко всі ці процеси подані в термінології переходу від «індустріального» до «постіндустріального» і «інформаційного» товариства. Поняття регіону в останні роки стало одним з тих, що найбільш широко застосовуються у контексті понять «регіональні події», «регіональні процеси», «регіональні проблеми», тобто «регіональна термінологія».

Як відмічають О. Димченко, моментом формування регіональної економіки як галузі навчання можна вважати грудень 1954 р. У цей час була заснована Асоціація регіональних наук. Поштовхом для створення Асоціації майже півсторіччя тому стало розуміння того факту, що місцеві особливості суттєво впливають як на розвиток конкретної території, так і країни в цілому. Таким чином, спочатку ця Асоціація об’єднувала спеціалістів у різних галузях, які, однак, мали спільне розуміння того, що багатогранні характеристики території треба розглядати не відокремлено одна від одної, а як цілий функціональний комплекс.

Характерною рисою цієї науки і до цього часу залишається її «інтердисциплінарність», тобто, застосовуючи підходи, засоби й методи інших наук (географія, планування, соціологія, політика, економіка, статистика та ін., а останнім часом і високі технології), вона є окремою «наукою про регіон», що взяла на озброєння розумово-діяльний апарат багатьох галузей знання.

Наприклад, з погляду відомого вченого-економіста М. Некрасова, «регіональна економіка вивчає соціально-економічні процеси на рівні адміністративно-територіального утворення». При цьому ототожнюються поняття «району» і «регіону», спираючись на етимологічні корені латинського regia – «країна», «край».

У загальному вигляді ідея регіону полягає в тому, що це є обкреслений простір, в якому співорганізуються процеси відтворення і розвитку. Регіон – це відтворювальна структура на світових шляхах розвитку.

Що ж таке «регіональна економіка»? Уже в середині 20 ст. сформувався чіткий розподіл на аналіз «макроекономіки» (macroeconomy) – дослідження економічних процесів, чинників і закономірностей розвитку народного господарства в цілому і «мікроекономіки» (microeconomy) – аналіз проблем функціонування, розвитку окремих підприємств різноманітних типів, груп. При цьому «місцева економіка» (local economy), або міська і регіональна економіка (city and regional economy) виділилися в особливий напрямок, що досліджує проблему функціонування муніципального і регіонального суспільного господарського й економічного розвитку. Цей напрямок часто ідентифікується з «public economy», тобто місцевим суспільним сектором, аналізом проблем і процесів виробництва, розподілу