Регіональні особливості формування і розвитку інфраструктури фінансового ринку

Виходячи з трактування поняття «інфраструктура фінансового ринку», вважаємо, що регіональна інфраструктура фінансового ринку – це фінансові механізми і фінансові інститути, які діють на території регіону і мають регулюючий вплив на регіональний розвиток.

Аналізуючи функціонування елементів інфраструктури фінансового ринку в регіонах України, відмічено такі особливості:

• нерівномірність у територіальному розміщенні елементів інфраструктури фінансового ринку і рівні їх розвитку в регіонах, яка викликана розміщенням і рівнем продуктивних сил, що, у свою чергу, неминуче призводить до виникнення пріоритетів розвитку різних сегментів фінансового ринку в регіонах; а також наближеністю до владних (державних) структур, яка створює кращі передумови для розвитку інфраструктури. Переважна більшість юридично самостійних елементів інфраструктури фінансового ринку сконцентрована у Київській (включаючи м. Київ), Дніпропетровській, Донецькій, Харківській областях, тобто тяжіє до промислово розвинених регіонів, а також регіонів, де розташована значна кількість емітентів цінних паперів, інвесторів, вищий рівень доходів фізичних і юридичних осіб. Суттєвий вплив на розвиток інфраструктури фінансового ринку має прикордонне розташування регіону, зокрема, у Закарпатській області внаслідок унікального прикордонного розташування кількість фінансових установ більша, ніж мала б бути зумовлена розвитком продуктивних сил;

• структуроутворюючим фактором розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіоні є банки;

диференційований підхід при встановленні ціни залежно від регіону, де надається та чи інша послуга. Як правило, в економічно розвинених регіонах ціна кредитних послуг вища, ніж у депресивних регіонах, що зумовлено вищим попитом на кредитні ресурси і, відповідно, вищими показниками ефективності використання цих коштів, і навпаки, ціна залучення коштів і обсяг депозитів вищими є в менш розвинених регіонах країни. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні «переливання» капіталу є досить однобічним, спрямованим більшою мірою на розвиток центральних і східних регіонів країни;

основне завдання діяльності банків на регіональному рівні полягає не тільки в розширенні банківської мережі, а також у підвищенні якості обслуговування і, відповідно, розширенні спектра фінансових послуг, який, у свою чергу, варіюється залежно від пріоритетів регіону в здійсненні промислового чи сільськогосподарського виробництва, сприйняття продукту клієнтами, капіталу установи, можливості обслуговування VIP-клієнтів, рівня доходів населення та інших показників;

інші елементи інфраструктури фінансового ринку мало розвинені, що значною мірою залежить від соціально-економічної і регіональної політики держави;

більш потужні в сенсі розвитку інфраструктури фінансового ринку регіони спричиняють відплив фінансових ресурсів з менш потужних регіонів.

Результати дослідження світового досвіду формування інфраструктури фінансового ринку показують, що в регіонах процвітають ті елементи інфраструктури, котрі виходять на більш високий щабель розвитку (державний, світовий), і саме вони здатні забезпечувати розвиток промисловості, сільського господарства у великих масштабах.

Другий розділ «Порівняльний аналіз міжрегіонального розміщення та ефективності інфраструктури фінансового ринку в Україні» присвячено аналізу особливостей розміщення і організації кредитної системи та розвитку послуг у регіонах України, питанням розвитку та ефективності фондового ринку в регіонах України і тенденцій функціонування інфраструктури фінансового ринку в західному регіоні країни.

Дані проведеного дослідження показали існування тісного взаємозв'язку і взаємозалежності між розвитком фінансового сектора економіки і розвитком продуктивних сил. Так, найвищі показники розвитку фінансового ринку і його інфраструктури спостерігаються у Київській, Донецькій, Дніпропетровській областях і в той же час вони характеризуються такими показниками розвитку продуктивних сил (за даними 2000 р.) :

• частка областей у виробництві валової доданої вартості становить відповідно 14, 5, 10, 8 і 10, 9% і є найвищою по Україні;

• частка у виробництві промислової продукції? відповідно, 7, 6%, 16, 0% і 18, 3%;

• Київська область посідає друге місце за виробництвом продукції сільського господарства і її частка становить 5, 9% продукції сільського господарства України;

• досить швидкими темпами відбувається розвиток підприємницьких структур; так, частка діючих малих підприємств Київської області і м. Києва? 19, 1%, Донецької? 8, 7%, Дніпропетровської? 7, 4%;

• найвищі показники зайнятості по Україні, що відповідно відображається на рівні грошових доходів і зокрема, на середній заробітній платі, яка у м. Києві у 1, 7 раза вища від середномісячної зарплати працівників по Україні.

Низьким рівнем розвитку продуктивних сил пояснюється те, що деякі області сьогодні зовсім не мають діючих самостійних банків. Це – Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська області. Також слід зазначити, що в Закарпатській і Чернівецькій областях є лише по одному самостійному банку, а проаналізувавши тенденцію, яка склалася протягом останніх років, можна прогнозувати зникнення самостійних банків і в цих регіонах.

Проте, крім банків – юридичних осіб, суттєвий вплив на розвиток економіки регіону має процес утворення регіональної мережі комерційних банків, який відбувається з різною інтенсивністю (рис. 2). У середньому на регіон припадає 69 банківських установ. Ядром регіональних мереж, яке об'єднує більше ніж 14, 9% усіх банківських установ країни (257 банків), є Київська область і м. Київ. Значну роль у створенні регіональної мережі комерційних банків відіграють такі області: Дніпропетровська – 155 банківських установ, Донецька – 141, АР Крим – 100, Харківська – 93 та