Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації

Розвинені країни 1164 1162, 7 312, 9 253, 6 157, 5 6134

США 483, 2 465, 5 153, 1 119, 8 94, 6 2124, 6

ЄС 516, 2 559, 8 146, 6 100, 7 61, 4 2521, 2

Японія 2, 4 - 27, 4 - 5, 5 2, 1 - 6, 4 272, 3

Офшорні центри 11, 2 18, 9 7, 4 5, 6 4, 1 91, 5

Країни, що розвиваються 40, 9 42 6, 8 12, 7 - 3, 9 469, 4

Міжнародні установи 25, 1 22, 3 - 1, 8 5, 5 10, 9 390, 2

Приватний сектор 1020, 1 980, 6 264, 8 216, 6 116, 4 5291, 2

Фінансові установи 867, 4 799, 5 221, 7 160, 1 98, 7 4255, 4

Корпоративні емітенти 152, 7 181, 1 43, 1 56, 5 17, 7 1035, 9

Державний сектор 196 243 62, 2 55, 3 41, 4 1403, 6

Центральний уряд 37, 5 51, 3 8, 5 7, 7 - 2, 9 498, 2

Урядові відомства та установи 158, 5 191, 7 53, 7 47, 5 44, 2 905, 4

 *Bank for international settlements. BIS Quarterly Review December 2001: International banking and financial market developments. – P. 23. // http: //www. bis. org/publ/r_qt0112. pdf

 

В основі цього процесу лежать, насамперед, широкі можливості вторинного ринку цінних паперів, які почали розглядатися як більш вигідне капіталовкладення, ніж традиційне кредитування, оскільки воно не прив'язує фінансовий інститут незмінно до одного позичальника, що, у свою чергу, обумовило перехід від банківського посередництва до ринкового.

Фондовий ринок є одним з найголовніших механізмів фінансових ринків, за допомогою якого здійснюється зв'язок між реальними і фінансовими потоками. В результаті дослідження впливу міжнародних фондових ринків на внутрішні фондові ринки в процесі фінансової лібералізації було зроблено наступні висновки:

- ситуація на іноземному фондовому ринку хоча і впливає на внутрішні фондові ринки, але такого безпосереднього зв'язку не існує;

- на відміну від фінансових ринків розвинених країн, фондові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою є більш хитливими;

- значення зовнішніх факторів, які впливають на нестабільність ринків, що розвиваються, може зростати і ця нестабільність має тенденцію до зниження під впливом лібералізації.

Висока мобільність і величезні потоки фінансових ресурсів за певних умов здатні викликати різного роду дисбаланси – істотні дефіцити поточних платіжних балансів, завищення ціни активів і глибокі валютно-фінансові потрясіння.

Кризовий стан валютно-фінансової системи держав з перехідною економікою та країн, що розвиваються, обумовлюють наступні фактори:

- істотні дефіцити державних бюджетів;

- наявність неефективної системи оподаткування;

- висока частка тіньової економіки;

- значна сума зовнішньої заборгованості з високою часткою короткострокових зобов'язань і обмеженими іноземними резервами;

- послаблення розходжень між внутрішнім і зовнішнім боргом у зв'язку з допуском нерезидентів на внутрішній ринок державного боргу й активною участю резидентів в операціях із зовнішніми державними зобов'язаннями на світовому ринку;

- значні валютні проблеми, пов'язані із завищеним реальним курсом;

- низький рівень внутрішніх заощаджень;

- дефіцити поточних платіжних балансів, що вимагають постійного притоку іноземного капіталу для підтримки відносної стабільності валютного курсу та мобілізації власних державних валютних резервів;

- слабкість фінансових інститутів, викликана обтяженістю банків значними сумами безнадійних боргів підприємств;

- нерозвиненість фондових ринків.

В другому розділі проведено комплексний аналіз руху міжнародного капіталу на фінансові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою, а також розроблено механізм регулювання останніх в умовах фінансової лібералізації.

В динаміці й структурі засобів, які надходили на фінансові ринки країн, що розвиваються, у 70-80-х роках ХХ століття можна виділити наступні моменти:

- з початку 60-х років століття, що минуло, обсяги надходжень офіційних засобів постійно скорочувались. Найвищими темпами знижувалось надання безоплатної допомоги. Навіть у період світової боргової кризи частка офіційного кредитування в загальному обсязі засобів для країн, що розвиваються, продовжувала зменшуватись. Це було обумовлено тим, що розвинені країни на початку 80-х років також відчували серйозні економічні труднощі;

- 60-і роки характеризувались збільшенням частки прямих іноземних інвестицій, що було пов'язано з переміщенням виробництва з розвинених держав у країни, що розвиваються;

- з 1973 р. в результаті надходження величезних обсягів нафтодоларів на міжнародні фінансові ринки відбувалось динамічне збільшення обсягів притоку приватного капіталу в країни, що розвиваються, причому домінуючі позиції в структурі надходжень належали банківським кредитам;

- на початку 80-х років, а саме з середини 1982 р. розпочався відтік фінансових ресурсів з країн, що розвиваються, що було пов'язано з загостренням проблем заборгованості.

Аналіз безпрецедентного розширення участі ринків, що розвиваються, у міжнародних фінансових відносинах протягом 90-х років минулого сторіччя виявив ряд характерних рис, а саме:

- різко збільшився приплив приватного капіталу (табл. 2), у 9 разів перевищивши запозичення по офіційній лінії;

- у структурі чистих потоків іноземні прямі й портфельні інвестиції замінили синдиковані кредити, які домінували в 1978-1982