+3 8(066) 185-39-18
fм і більше, Нср= 50...100 м і більше, hс = 20...50 м, спостерігається інтенсивне заповнення наносами і обвальна деформація берегів;
3) за конфігурацією акваторії в плані (за Матарзіним);
- лінійно витягнуті прості;
- лінійно витягнуті складні з чергуванням різко окреслених розширень і звужень;
- деревовидні;
- округлі прості;
- округлі складні;
4) за розташуванням у долинах (за Матарзіним):
- руслові;
- долинні і річкові;
- долинні озерні;
- утворені в декількох річкових долинах;
- утворені в декількох озерних котловинах;
5) за розмірами об'єму та площі:
найбільші повний об'єм > 50 км3 площа > 5000 км2
дуже великі50....105000...500
великі10.....1500...100
середні1.....0.1100....20
6) за глибиною:
невеликі 0.1...0.01 20.....2
малі <0.01 <2
- найглибші Нmах > 200 м Нср > 50 м
7) за глибиною спрацювання (hc):
- мала < 1 м
- невелика 1.....3
-середня 3....10
- велика 11....30
8) за показником водообміну (роки):
-дуже велика 31... 100
- найбільша > 100
- дуже велика < 0.10
-велика 0,10..0,24
-значна 0.25..0.49
-середня 0.50..0.99
- невелика 1.0... 1.99
- мала 2.0...2.99
- дуже мала 3,0 і більше
10.3. Регулювання стоку водосховищами
Види регулювання стоку водосховищами класифікуються за призначенням, ступенем використання стоку,
розташуванням водосховищ відносно одне одного, експлуатаційними та іншими показниками.
Добове регулювання стоку передбачає перерозподіл за циклом наповнення - спрацювання на протязі доби.
Використовується при водопостачанні, зрошенні, на дериваційних каналах.
Тижневе регулювання згладжує нерівномірність споживання при наявності неробочих днів у споживачів на протязі тижня.
Короткотермінове неперіодичне регулювання стоку проводиться у вигляді спеціальних попусків води із водосховищ для лісосплаву, судноплавства, створення нерестилищ, санітарних попусків.
Сезонне регулювання - це перерозподіл стоку на протязі року чи сезону.
Багаторічне регулювання - найбільш повний і сучасний вид перерозподілу стоку між гостропосушливими і багатоводними роками.
Каскадне регулювання проводиться в системі декількох водосховищ. Компенсуюче регулювання ліквідує дефіцит води на проміжних притоках.
Буферне регулювання призначене для усунення можливих неточностей в попусках води із вище розташованих водосховищ (рис. 1.45).
Рис. 1.45. Схема розташування водосховищ: 1 – компенсуюче водосховище; 2 - буферне водосхо-вище
10.4. Регулювання місцевого стоку
Місцевий стік - це атмосферні води, які стікають по поверхні землі в знижені ділянки місцевості. До місцевого стоку відносять і малі водотоки з площею водозбору не більше 10 км2.
Його перевага полягає в тому, що він може бути використаний повсюдно. Регулювання місцевого стоку здійснюється за допомогою будівництва невеликих ставків, протиерозійних валів-канав та систем лиманного зрошення.
Ставки проектують в найбільш низинних місцях. Вони складаються із комплексу споруд, головними з яких є: гребля, водоскидні споруди, донний водовипуск, водозабір для зрошення, а також, при необхідності, водозабір для сільськогосподарського водопостачання, насосна станція. Створені ставки можуть використовуватися для риборозведення та відпочинку. Схема використання місцевого стоку показана на рис. 1.46.
Рис. 1.46. Використання місцевого стоку (загата)
1 - кам'яне покриття; 2 - ріка; 3 - огородження; 4 - упорний брус; 5 - пірс для установки пожежних машин; 6 -
водотривка стіна; 7 - зливова труба.
Регулювання місцевого стоку для цілей зрошення за допомогою лиманів називається лиманним зрошенням. Воно здійснюється, як правило, затриманням талих вод на пологих схилах, вододільних рівнинах і пониженнях та в заплавах річок, або із ставка. В останньому випадку вода в лимани може подаватися не тільки в період повені, але і в інші періоди (рис.1.47).
Регулювання стоку лиманами має ряд переваг, зокрема, це відносно простий і дешевий спосіб їх будівництва (1 гектар лиманного зрошення коштує в 35…40 разів дешевше, ніж 1 гектар постійного традиційного зрошення, і в 60...65 разів дешевше, ніж будівництво рисових систем). При лиманному зрошенні спостерігаються процеси розсолення і розсолонцювання засолених грантів; існує можливість зрошення високо розташованих ділянок без механічного підняття води; підвищення врожаю в 3…6 разів, а також автоматизація розподілу води та забезпечення зволоження необхідною зрошувальною нормою.
Але разом з тим лиманне зрошення має ряд недоліків: зрошення здійснюється тільки одноразово в період повені (крім лиманного зрошення із ставків); зволоження по глибині ґрунту здійснюється нерівномірно; в різні за зволоженістю роки зрошується різна площа лиманів; можливість влаштування лиманів є лише при невеликих похилах місцевості (0,002…0,004); значна строкатість урожаю на площі лиманів. Лимани розрізняють:
1) за способом наповнення:
а) природні - являють собою природні низини, які затоплюються талими водами глибиною до 3 м без втручання людини;
б) штучні - створюються системою земляних огороджувальних каналів;
Рис. 1.47. Лиманне зрошення
2) за глибиною наповнення:
а) мілководні - з глибиною 0.25...0.40 м,
б) глибоководні - з глибиною 0.4...2.0 м;
3) за джерелами живлення:
а) безпосереднього наповнення (розташовані на схилах, вододілах),
б) наповнення із ставків,
в) наповнення із річок.
г) наповнення із каналів;
4) за місцем розташування:
а) на схилах,
б) в заплавах,
в) на вододілах,
г) в пониженнях,
д) в пониженнях і балках (рис. 1.48, рис. 1.49).
Рис. 1.48. Системи лиманного зрошення: а) лимани схилів; б) лимани вододільних плато; в) лимани потяжин і лощин; г) лимани понижень; д) заплавні лимани. 1 - кармани лиманів; 2 - водонаправляючі дамби; З - водоспуски; 4 - шлюз; 5 - площа затоплення.
Рис.1.49. Розріз по I-I (рис.1.48 а)
10.5. Комплексний гідровузол і вимоги до нього учасників ВГК
В умовах зростаючого дефіциту водних ресурсів все більшого значення набирає їх комплексне використання. У зв'язку з цим влаштовують комплексні гідровузли, які призначені для одночасного задоволення запитів усіх учасників ВГК.
Основою комплексного гідровузла е гребля, яка утворює водосховище. В залежності від складу ВГК в комплексний гідровузол включаються ті чи інші ГТС.
Гідровузол - це комплекс загальних і спеціальних ГТС, які об'єднані за розташуванням і цілями їх спільної роботи (рис. 1.50).
За призначенням розрізняються енергетичні, водотранспортні, зрошувальні і інші гідровузли.
Всі учасники ВГК пред'являють свої специфічні вимоги до кількості, якості, режиму рівнів води у водосховищі. Ці вимоги часто мають протирічний характер, зокрема, основні протиріччя виникають при забезпеченні вимог рибного і сільського господарства, енергетики і водного транспорту.
Наприклад, спеціальні попуски на лісосплав, рибне господарство знижують виробництво електроенергії тощо.
Комплексні гідровузли можуть також створюватися на базі великих меліоративних каналів, які використовуються для судноплавства, лісосплаву, риборозведення, виробництва електроенергії і ін.
Рис. 1.50. Гідровузол ДніроГЕС
Повне задоволення всіх вимог учасників ВГК на одному гідровузлі неможливе. Тому режим фактичної експлуатації повинен бути компромісним. Комплексні гідровузли характеризуються такими параметрами:
- корисним об'ємом водосховища (якщо не враховувати замулення водосховища і необхідності регулювання повені);
- розмірами насосних і турбінних установок і водовипускних споруд, а також каналів, що підводять воду водоспоживачам, тобто розмірами, які визначають продуктивність установок;
- розрахунковою забезпеченістю (Р) споживача водою, яку поділяють на РГ (для окремої галузі економіки) і
РВГК (для всього водогосподарського комплексу).
Під розрахунковою забезпеченістю ВГК розуміють ймовірне число років у відсотках або долях від одиниці загального числа років розрахункового періоду, коли гарантована віддача води учасникам ВГК буде забезпечена При цьому в розрахунок не приймаються різні значення забезпеченості задоволення потреби у воді окремих учасників ВГК. Рівні різних забезпеченостей задоволення потреб у воді споживачів приводяться до єдиного і рівного значення РВГК
Встановлення параметрів водосховища може проводитись двома шляхами в залежності від стадії проектування, необхідної точності і ступеня деталізації розрахунків: а) для характерних років або тривалого періоду, б) проводиться з врахуванням режиму водного об'єкту і режиму водоспоживання ВГК за тривалий період.
Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику формам перерозподілу стоку в часі.
2. Назвіть види природного регулювання стоку.
3. Назвіть види штучного регулювання стоку.
4. Як провести розрахунок систем регулювання місцевого стоку?
5. Які основні параметри і морфометричні показники водосховищ?
6. Назвіть види регулювання стоку водосховищами.
7. Що теке «комплексний гідровузол»?