Рівень життя та показники, що його характеризують

Періоди економічних потрясінь у будь-якій державі супроводжуються посиленням диференціації доходу різних груп населення, яка викликає гостру соціальну проблему нерівноцінності рівня життя населення, як і трапилося в Україні протягом останніх десяти років.

Актуальність теми курсової роботи визначається тим, що в нашій державі за різними даними від 30 до 75 відсотків населення знаходиться за межею бідності, тобто має вкрай низький рівень життя, а тому проблема його стабілізації і покращення є першочерговою для всіх органів державної влади.

Мета курсової роботи – встановити критерії та основні показники рівня життя населення і визначити пріоритетні напрямки його покращення.

Низький рівень життя (бідність) - це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Це означає, що бідні верстви населення, які мають низький рівень життя, не можуть відповідно харчуватися, оплачувати житло та комунальні послуги, лікуватися та відпочивати, вчитися самі та забезпечити оплату навчання своїм дітям.

 У документах ООН підкреслюються чотири основних прояви низького рівня життя:

1) коротка тривалість життя;

2) низька професійно-освітня підготовка;

3) позбавлення економічної бази нормального життя - чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування;

4) усунення від суспільного життя.

У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі проблема низького рівня життя розглядається досить широко, проте кожен рік ринкового економічного розвитку приносить свої нюанси у розгляд цього питання. Вивченням причин та наслідків появи такого явища як низький рівень життя в Україні та за кордоном займалися такі вчені, як М. Кремльов, М. Зорін, А. Стайнер та інші.

Джерельною базою виконання курсової роботи стали праці саме М. Кремльова, М. Зоріна, В. Жеребіна та інших відомих дослідників. Крім того, для ілюстрації рівня життя населення України використано дані «Статистичного щорічника України» різних років та статті деяких періодичних видань.

Зміст, критерії та визначення низького рівня життя змінюються з розвитком цивілізації і залежать від політичного устрою суспільства. Люди можуть бути бідними за стандартами економічно розвинутих країн і заможними за стандартами країн, що розвиваються.

Сучасна соціально-економічна теорія тлумачить низький рівень життя як багатоаспектне явище, розрізняючи такі форми бідності: об'єктивну та суб'єктивну, абсолютну і відносну, тимчасову і застійну.

До особливостей проблем низького рівня життя в Україні можна віднести наступні:

1. Бідність не виникла разом із становленням української держави. Вона існувала і в СРСР. Бідність взагалі є неминучою, навіть у дуже багатому суспільстві. За оцінками фахівців Інституту народонаселення і соціальних проблем АН СРСР, у 1990 р. нижче межі малозабезпеченості жило 20-25 % населення країни. На думку міжнародних експертів, в Україні в цей час до бідних можна було віднести близько 11 % населення.

2. Збідніння широких верств населення виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов'язана з незаконними джерелами і яким не притаманне благодійництво.

3. Бідними стали люди, які чесно працювали і працюють у державі, жили за її законами.

4. Існуюче в Україні явище бідності зайнятого населення є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили.