Робота з несвідомим

 

Характеристики та властивості свідомості людини

Несвідоме та його особливості

Основні процеси несвідомого

 

Свідомість – це характерна для людини вища інтегративна форма психічного відбиття дійсності. Це цілісне знання про зовнішній і внутрішній світ. Розглянемо структуру свідомості, її найважливіші психологічні характеристики.

 

 

Перша її характеристика вказана вже в самій назві: свідомість, тобто сукупність знань про оточуючий нас світ. У структуру свідомості, таким чином, входять найважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. Порушення, розлад, не говорячи вже про повний розпад кожного з пізнавальних психічних процесів, неминуче стає розладом свідомості.

Друга характеристика свідомості – закріплене в ній виразне розрізнення суб'єкта й об'єкта, тобто того, що належить “Я” людини та її “не-Я”. Людина, яка вперше в історії органічного світу виділила з нього саму себе, протиставивши себе йому, зберігає у своїй свідомості це протиставлення і розходження. Людина – єдина серед живих істот, яка здатна здійснювати самопізнання, тобто звертати психічну діяльність на дослідження самої себе: людина робить свідому самооцінку своїх вчинків і себе самої в цілому. Відділення “Я” від “не-Я” – шлях, який проходить кожна людина в дитинстві, воно здійснюється в процесі формування самосвідомості людини.

Третя характеристика свідомості – забезпечення цільової діяльності людини. Приступаючи до якої-небудь діяльності, людина ставить перед собою ті або інші цілі. При цьому складаються й зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, враховується хід виконання дій, вносяться в нього необхідні корективи і т. д. Неможливість здійснювати цільову діяльність, її координацію і спрямованість у результаті хвороби або з якихось інших причин розглядається як порушення свідомості.

Свідомість характеризується також рядом специфічних властивостей. Однією з них є словесно-понятійна означеність уявлень, наділеність їх певним змістом, пов'язаним з людською культурою. Друга властивість полягає в тому, що у свідомості відбиваються лише основні, головні характеристики предметів, подій й явищ.

Свідомість тісно пов'язана з мовленням. Саме воно відповідає за свідомість розмови, назви предметів, комунікабельну здатність даної людини. Свідомість дозволяє нам за допомогою мови не тільки виразити свої внутрішні стани, але й розповісти про те, що ми знаємо, бачимо, розуміємо, тобто повідомити об'єктивну інформацію про навколишній світ.

Ще однією особливістю людської свідомості є наявність у ній інтелектуальних схем. Під схемою мається на увазі певну розумову структуру, у відповідності з якою людина сприймає, переробляє й зберігає інформацію про навколишній світ і саму себе. Схеми містять у собі правила, поняття, логічні операції, які люди використовують для приведення наявної в них інформації у певний порядок. Це виражається у відборі, класифікації інформації, віднесенні її до тієї або іншої категорію.

Обмінюючись один з одним інформацією, люди виділяють у повідомленому головне. Відкладаючись у лексиконі та семантиці у понятійній формі, ця інформація потім стає надбанням індивідуальної свідомості людини по мірі того, як вона засвоює мову й користується нею як засобом спілкування й мислення. Тому ми можемо зробити висновок, що без мови й мовлення свідомість і мислення неможливі.

Свідомість, однак, існує не тільки в словесній формі, але й в образній формі. У цьому випадку вона пов'язана з використанням другої сигнальної системи, яка перетворює відповідні образи. Як приклад образної людської свідомості можна назвати мистецтво, літературу, музику. Вони також виступають як форми відбиття дійсності, але не в абстрактній, як це властиво науці, а в образній формі.

Свідомість управляє найбільш складними формами поведінки, які вимагають постійної уваги й свідомого контролю, і включається в дію в наступних випадках:

а) коли перед людиною виникають несподівані, інтелектуально складні проблеми, які не мають очевидного вирішення;

б) коли людині потрібно перебороти фізичний або психологічний опір на шляху руху думки або тілесного органу;

в) коли необхідно усвідомити і знайти вихід з якої-небудь конфліктної ситуації, яка сама собою розв'язатися без вольового вирішення не може;

г) коли людина зненацька виявляється в ситуації, яка містить у собі потенційну загрозу для неї у випадку неприйняття негайних дій.

 

 

Поряд зі свідомістю важливу роль у житті людини відіграють несвідомі процеси. Точного визначення цим процесам у науці не існує. Щоб дати якесь пояснення їм, здебільшого вказують, що “несвідоме – це те, що людина не може співвіднести з певним об'єктом або явищем і виразити у зв'язній, логічній формі”.

Під несвідомим можна розуміти дві різні речі: по-перше, – це дія, вчинена автоматично, рефлекторно, коли її причину людина не встигла усвідомити, а також при природному відключенні свідомості (уві сні, при гіпнозі, у стані сильного сп'яніння, при лунатизмі та ін.) ; по-друге, – це активні психічні процеси, які безпосередньо не беруть участь у свідомому відношенні суб'єкта до дійсності, а тому й самі в цей момент не усвідомлюються.

Наведемо ознаки, які характеризують несвідомі процеси:

1) вони непідвладні контролю людини, ізольовані від ядра особистості і сприймаються як мимовільний, автоматичний перебіг психічних актів;

2) несвідоме майже завжди містить у собі інформацію, яка суперечить свідомості й розцінюється індивідом як щось зовсім далеке й незрозуміле;