ПЛАН
- Поняття і принципи теорії еліт
- Причини елітизму, класифікація функцій і типів еліт
- Еволюція сучасної теорії еліт
- Роль політичної еліти в сучасній Україні
Сутність еліти викликає значні суперечки серед учених. Перші трактування були дані ще в стародавні часи. Конфуцій, Платон, Аристотель заклали основи ціннісного підходу до розуміння еліти. Згідно з цією версією, еліта включає кращих з кращих, тобто тих, хто володіє такою доброчесністю, як мудрість і справедливість.
Широке використання терміну “еліта” в сучасній соціологічній, а потім вже і політологічній науці започаткував Вільфредо Парето. Проте, його визначення еліти скоріше стосувалося людей, які включаються в конкурентну боротьбу за здобуття влади. Врешті цю традицію підхопив згодом і Мілз, який ввів термін “правляча еліта” (power elite), для того, щоб більш конкретно вказати на місце цих людей в структурі сучасної системи влади. Таке розуміння еліти закріпилося в сучасній соціології і політології, згодом далеко вийшовши за межі цих дисциплін.
Серед спеціалістів, які займаються питаннями соціальної структури, побутує думка, що поява терміну “еліта” саме наприкінці 19 століття є закономірним явищем, оскільки тим самим воно фіксувало логічну завершеність структури як суспільних відносин, так і політичної системи. Якщо наприкінці 18 століття ще актуальною була дихотомія аристократія-чернь, то з появою такого концепту як “народ” (маси), потрібно було ввести адекватний термін, який би характеризував вищі прошарки суспільства. Власне таким поняттям і стала “еліта”.
Фактично, ми стикаємося з тим, що наділення владою меншості є справедливим, особливо з огляду на те, що політика є тепер справою професіоналів, які нібито краще розбираються у питаннях міжнародних відносин, внутрішньої політики, соціального захисту тощо. Це є функціоналістським підходом до визначення еліти, який акцентує увагу на виконанні владною елітою своїх функцій з забезпечення життєдіяльності державного механізму.
- Авраамова Е., Дискин И. Социальные трансформации и элиты // Общественные науки и современность. – 1994. – № 3.
- Ашин Г.К. Основы элитологии. Вып. I.- Алматы, 1996.
- Бебик В. Еліта, елітарність, лідерство // Віче. - 1993. - №7.
- Білий О. Дискурс влади і типи еліт // Політична думка. - 1994. - № 2.
- Вовканич С. Національна еліта та інтелектуальний потенціал державотворення. – Львів: Світ, 1999.
- Гарань О. Еліти в історії України ХХ ст. // Сучасність. - 1993. - №13.
- Гордієнко М. Концепція еліти В. Липинського як фактор національно-державної ідентичності України // Нова політика. - 1998. - №2.
- Кузьменко Б. Політична еліта в пострадянській Україні: яка вона// Право України. - 1998. - № 1.
- Кухта Б.Л., Теплоухова Н. Політичні еліти і політичне лідерство. – Львів, 1995.
- Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. -К.: "Каравела", 1999.
- Політологія / За ред. О.І.Семківа. - Львів: Світ, 1994.
- Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. - Харків: Друкарський центр "Єдінорог", 2001.
- Полохало В., Слюсаренко А. Політичний процес і політична еліта// Політична думка. - 1994. - №1.
- Скуратівський В. Історична динаміка українських еліт// Політична думка. - 1994. - № 3.
- Танчер В., Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - № 3.