Роль наукових товариств у розвитку музейної справи в Україні

Актуальність теми дослідження. В умовах розбудови незалежної України природно відбуваються зміни економічних, політичних, соціальних та культурних пріоритетів держави, які супроводжуються формуванням національної самосвідомості та відродженням історичної пам'яті народу. Значну роль при цьому відіграють музеї України, які являють собою осередки збереження матеріальної та духовної культури народу. Закон України «Про музеї та музейну справу» ставить перед науковцями завдання дослідити період, в який власне і розпочинають своє функціонування музейні установи нашої держави. На сьогоднішній день історична наука переживає стрімке зростання зацікавленості історією окремих регіонів України, дослідження яких неможливе без критичного переосмислення багатого досвіду подвижників музейного руху, здобутків різноманітних наукових та культурно-просвітницьких товариств, в складі яких функціонували музеї, повернення до наукового обігу спадщини вітчизняних музеєзнавців.

У структурі музейної справи історія заснування та діяльності музеїв є однією із вагомих її частин, без дослідження якої функціонування сучасного музеєзнавства є неможливим. Дослідження ролі наукових товариств в історії становлення і розвитку музейних закладів дозволяє здійснити уточнення дати започаткування музейної справи в цілому в Україні, з'ясувати основні шляхи пошуково-збиральницької роботи з виявлення та збереження пам'яток минулого, охарактеризувати напрямки наукової та практичної діяльності музеїв. Науковий аналіз історичної ролі наукових товариств здатний підняти музеєзнавство на якісно новий теоретичний рівень та стати підґрунтям для розширення музейної мережі, вдосконалення екскурсійної та видавничої діяльності музеїв, відродити спотворену за радянських часів виховну функцію музеїв, сприятиме глибшому розумінню історії України.
Вивчення ролі наукових товариств у розвитку музейної справи вимагає звернення до аналізу історичного досвіду, без якого реалізація сучасної музейної політики України є неможливою.
Стан дослідження проблеми. Наукові товариства стали об'єктом вивчення досить широкого кола істориків, археологів, краєзнавців, зокрема, М. М. Алек-сієвця [2], П. Бруна [5], С.Д. Осачук [20], В. Філоненка [31], Н.Г. Чайки [33] та ін. Спробу відтворити історію товариств і дати належну оцінку їх музейній діяльності зробили С. Заремба [10], М. Колесник [14], В. Д. Молинь [17], О. А. Сальцова [23], Л. Сілецька [26], І. Ткач [28], О.М. Уманець [29] та інші.
Об'єкт дослідження - розвиток музейної справи в Україні до кінця ХІХ ст.
Предмет дослідження - вплив наукових товариств на розвиток і діяльність музеїв на території України до кінця ХІХ ст.
Мета роботи - комплексне вивчення історичної ролі наукових товариств на заснування та діяльність музеїв України до кінця ХІХ ст., аналізі їх наукової та практичної діяльності.
Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання:
‒ уточнити періодизацію розвитку музейної справи в Україні;
‒ проаналізувати внесок наукових товариств у розвиток музейної справи в Україні;
‒ дослідити роль наукових товариств ім. Т. Г. Шевченка, Московського археологічного товариства та наукових товариства Одещини у розвитку музейної справи.
Методи дослідження. У роботі застосовано ряд загальнонаукових та спе-ціальних історичних методів. До першої групи методів слід віднести аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, типологію та класифікацію. Спеціальні історичні методи представлені порівняльно-історичним та проблемно-хронологічним.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з першої третини по кінець ХІХ ст., оскільки перші наукові товариства в Україні виникли саме на початку ХІХ ст., зокрема, Одеське товариство історії й старовини (1839), Київське медичне товариство (1840) та інші.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 34 аркуші.