Роль науки в розвитку охорони праці та її зв'язок з іншими науковими досягненнями

Курс про безпечні і здорові умови праці почали вивчати в вузах дореволюційної Росії в 1904 р., спочатку в Петербурському технологічному інституті, а з 1906 р. – в політехнічному інституті. З 1929 р. курс під назвою «Техніка безпеки і охорона праці» є обов’язковим предметом для всіх технічних вузів нашої країни.

Багато проблем, пов’язаних з поліпшенням умов праці і вдосконалення охорони праці були вирішені російськими вченими. Провідні вчені, передові лікарі і інженери доклали багато зусиль для створення здорових і безпечних умов праці при виконанні трудових процесів, хоча ініціатива в умовах капіталістичного виробництва не знаходила відповідної підтримки.

Серед провідних вчених в першу чергу потрібно відзначити філософа і матеріаліста М. В. Ломоносова (1711-1764 рр.). В 1742 р. він написав трактат (який був надрукований у 1763 р.) «Перші основи металургії або рудних справ». В цьому трактаті розглянуті різні питання гігієни і безпеки праці «горних людей», організації їх праці і відпочинку, надійного кріплення грунтів, раціонального одягу, відведення рудникових вод, небезпечної концентрації рудникових газів і пилу. Вперше в світі М. В. Ломоносов відкрив правильну суть горіння, перший вивчив грозові розряди і запропонував блискововідвід для захисту споруд і приміщень, розробив теоретичні основи природної тяги. Він написав працю «Про вільний рух повітря, в рудниках помічений». Ця робота не втратила свого значення до цього часу.

У 1833 р. А. А. Саблуков винайшов центр обіжний вентилятор і вперше застосував його для провітрювання рудників.

В. Н. Ладигін, П. Н. Яблучков в 1873-1876 р. своїми виноходами сприяли покращенню гігієни і безпеки праці в промисловості.

Д. І. Менделєєв і А. Н. Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи щодо гігієни праці і безпечних умов праці.

Академік Н. Д. Зелінський (1861-1953) перший в світі розробив надійний засіб захисту людини (протигаз). Цей винахід був зроблений 1915 р. в дуже короткий час.

Нині проблеми охорони праці вирішуються на національному рівні в масштабах держави. Основна увага приділяється усуненню шкідливого впливу технологічних процесів на організм людини шляхом оздоровлення умов праці на виробництві.

Проблемам охорони праці присвячуються дослідження з ряду медичних дисциплін, що є нині науковою медичною основою охорони праці. До таких дисциплін належать гігієна праці, професійна патологія, виробнича санітарія, фізіологія і психологія праці та ін.

Гігієна праці – галузь медичної науки про здоров'я, яка вивчає трудову діяльність людини й виробниче середовище з точки зору їх можливого впливу на організм і розробляє гігієнічні рекомендації по створенню сприятливих і здорових умов праці.

Професійна патологія – галузь медичної науки, яка вивчає вплив несприятливих умов праці на стан здоров’я людини.

Промислова токсикологія – галузь гігієни праці, що вивчає властивості отруйних речовин, дію промислових отрут у виробничих умовах і патологічні зміни, які виникають в організмі, з метою розробки ефективних засобів лікування й профілактики отруєнь.

Виробнича санітарія розробляє вимоги до правильного облаштування, обладнання і утримання промислових підприємств з метою охорони здоров’я працюючих.

Фізіологія праці – розділ фізіології, присвячений вивченню функціонального стану організму людини під впливом її виробничої діяльності та фізіологічному обґрунтуванню заходів організації трудового процесу, що повинно сприяти тривалому підтримуванню працездатності людини на високому рівні.

Психологія праці – розділ психології, який вивчає психологічні особливості Творчої або трудової діяльності з метою підвищення продуктивності праці й формування в людини професійно важливих якостей.

Для створення безпечних і здорових умов праці велике значення має законодавче регулювання питань охорони праці.

Законодавча охорона праці – це сукупність норм, які передбачають систему заходів, спрямованих безпосередньо на забезпечення безпечних і здорових умов праці, які мають впроваджуватися у виробничу сферу.

У виробничій сфері проблеми охорони праці органічно пов'язані з технологічними процесами, обладнанням, організацією виробництва, робочого місця. Тому найбільш ефективно вони вирішуються, коли розробка технологічних процесів, конструювання обладнання, проектування підприємств і цехів науково обгрунтовані.

У вирішення цих питань провідна роль належить інженерній охороні праці, інженерним методам та розрахункам заходів захисту.

Курс «Основи охорони праці» не є самостійною науковою дисципліною. Він має міждисциплінарний характер, бо знаходиться на межі багатьох галузей науки, які вивчають ту чи іншу частину великої комплексної проблеми – охорони праці.

Дисципліна «Основи охорони праці» не є механічним поєднанням різних галузей науки. Вона органічно й логічно синтезує здобутки багатьох наук, синтезує їх, але, окрім цього, має ясно виражену прикладну спрямованість. Мета охорони праці – вдосконалення виробничих умов шляхом розробки відповідних інженерних рішень.

Основи охорони праці – це комплексна технічна дисципліна, яка розробляє способи й засоби створення сприятливих для людського організму умов праці за умови збереження високої працездатності.

Отже, основи охорони праці охоплюють усі описані вище дослідження різних наукових дисциплін і тісно пов'язані із загально-технічними та спеціальними науками.

Усі зазначені елементи основ охорони праці мають самостійне значення, але водночас тісно пов'язані між собою, доповнюючи багатоаспектну проблему, що стосується безпеки людини в умовах виробничої діяльності.