першому ріст урикемії супроводжується значним підвищенням активності фермента з досягненням супернормальних величин. Другий тип характеризується поступовим ростом активності супероксиддисмутази в міру росту урикемії з досягненням нормалізації обидвох параметрів. При третьому типі активність ферменту мало чутлива до змін рівня урикемії і не досягає діапазону норми при нормалізації урикемії.
Пошук
Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне дослідження)
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
64
Мова:
Українська
9. Виділено три типи детермінації сечовою кислотою толерантності плазми до гепарину – ключового параметра гемостазу. Перший тип характеризується, з одного боку, відчутними, а з іншого – двофазними змінами тромбофілії у відповідь на зміни рівня урикемії. При другому типі як міра детермінації, так і її двофазність виражені помірно, тоді як при третьому – детермінація практично відсутня. Іншими словами, є підстави констатувати наявність осіб, високочутливих, помірно чутливих і нечутливих в плані тромбофілії до змін рівня урикемії.
10. Виявлено, що у 59, 5% хворих бальнеотерапевтичний комплекс спричиняє односпрямовані зміни рівня урикемії та теофілінчутливої субпопуляції лімфоцитів, натомість у 40, 5% осіб констатовано протилежні зміни обидвох параметрів. Індивідуальний аналіз показує наявність двох протилежних типів взаємозв´язків між змінами рівня урикемії та вмісту теофілінчутливих розеткоутворюючих лімфоцитів. Висунуто положення про існування “урат-плюс-чутливої” та “урат-мінус-чутливої” субпопуляцій лімфоцитів. Констатовано також існування двох типів – прямого та інверсного – детермінації змін вмісту NK-клітин, природної кіллерної активності і антитілазалежної цитотоксичності змінами рівня урикемії під впливом бальнеотерапії.
11. Показано, що характер і сила кореляційних зв'язків між рівнем урикемії та параметрами імунного статусу зумовлені типом загальної адаптаційної реакції організму, тобто констелляцією головних адаптивних гормонів. Виділено ряд паттернів залежності між коефіцієнтами кореляції (урикемія/параметр імунітету) та індексом адаптації Поповича. Шляхом співставлення стану адаптації, з одного боку, та коефіцієнтів кореляції між вмістом в плазмі сечової кислоти і параметрами гемостазу та еритрону, з іншого боку, виявлено три паттерни кондиціонування констелляцією головних адаптивних гормонів спряження урикемії з параметрами зсідання крові та еритрону.
12. Методом кореляційного аналізу показано, що міра спряження параметрів обміну сечової кислоти та імунного статусу у хворих на калькульозний пієлонефрит визначається фазою процесу. Вираженість імунодисфункції прямо детермінується ступенем гіпоурикемії та інверсно – ступенем гіперурикурії. За умов відсутності пієлонефриту спряження рівня в плазмі ендогенної сечової кислоти із параметрами контактних захисних систем мінімальне і квантифікується як слабке. Розвиток латентного запального процесу супроводжується незначним посиленням (до середньої вираженості) спряження з параметрами еритрону і Т-, В-ланки імунітету при збереженні його на цьому ж низькому рівні стосовно фагоцитарної ланки і гемостазу. Маніфестація пієлонефриту асоціюється із максимальним спряженням урикемії з еритроном і параметрами фагоцитозу та з мінімальним – стосовно параметрів гемостазу. Досягнення ремісії супроводжується максимальною мірою детермінації ендогенною сечовою кислотою параметрів Т-, В-ланок імунітету.
13. Доказано, що сечова кислота як структурно-біохімічний аналог метилксантинів, має суттєву фізіологічну та регуляторну активність, тому її, поряд із гормонами головних адаптивних систем (кортико-адреналової, симпато-адреналової, тиреоїдної), регуляторними поліпептидами гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, можна вважати посередником лікувально-профілактичної дії бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець.
Список опублікованих наукових праць за темою дисертації
Монографії:
1. Івасівка С. В., Попович І. Л., Аксентійчук Б. І., Білас В. Р. Природа бальнеочинників води Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії. – Трускавець: В-во «Трускавецькурорт», 1999. – 124 с (Огляд літератури).
2. Загальні адаптаційні реакції і резистентність організму ліквідаторів аварії на ЧАЕС / Попович І. Л., Флюнт І. С., Ніщета І. В., Лобода М. В., Аксентійчук Б. І., Прийма Б. Г., Церковнюк Р. Г. – К: Комп'ютерпрес, 2000. – 117 с (Розробка методики оцінки стану адаптації).
Розділи у монографіях:
3. Фізіологічні та патогенетичні основи лікувального застосування природних курортних чинників Трускавця / Аксентійчук Б. І., Івасівка С. В., Попович І. Л., Стеценко Г. І., Перченко В. П. // Курортна реабілітація потерпілих від чорнобильської катастрофи. – К. : Здоров'я. – 1999. – С. 51-64 (Ідея).
4. Аксентійчук Б. І., Яцюк В. М. Санаторно-курортне лікування захворювань сечовидільної системи // Основи курортології: Посібник для вищих медичних навчальних закладів / За ред. М. В. Лободи, Е. О. Колесника. – К. : Купріянова, 2003. – С. 285-298 (Опрацювання принципових підходів).
Брошура:
5. Особливості реабілітації потерпілих від чорнобильської катастрофи на курорті Трускавець: Інформаційно-методичний матеріал / Стеценко Г. І., Аксентійчук Б. І., Яцюк В. М., Івасівка С. В., Попович І. Л., Флюнт І. С. – Трускавець, 1997. – 15 с. (Ідея).
Статті:
6. Івасівка С. В., Попович І. Л., Аксентійчук Б. І., Білас В. Р., Ковальчук Г. Я. Суть лікувально-профілактичної дії води Нафтуся // Укр. бальнеол. журн. – 1998. – 1, №2. – С. 7-20 (Інформаційно-патентний пошук).
7. Аксентійчук Б. І. Комплексне лікування пацієнтів з сечокам’яною хворобою методом екстракорпоральної літотрипсії та мінеральною водою “Нафтуся” в умовах курорту Трускавець // Укр. мед. часопис. – 2000. – № 3 (17). – С. 73-77.
8. Аксентійчук Б. І. Варіанти ефектів бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на рівень урикемії та параметри вегетативного гомеостазу // Вісник наукових досліджень. -2002. -№1 (25). -С. 47-49.
9. Аксентійчук Б. І. Взаємозв'язки змін вмісту сечової кислоти та фізичної працездатності під впливом бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець // Експерим. та клін. фізіол. і біохімія. -2002. -№2 (18). -С. 115-121.