Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне дослідження)

Під впливом бальнеотерапії гіпоУЕ нормалізується. Це супроводжується зниженням середнього коефіцієнта детермінації до 0, 044 – тобто рівня, характерного для нормоУЕ. З іншого боку, у хворих із гіперУЕ вираженість останньої зменшується, що теж асоціюється із зниженням R2c до 0, 108. Відсутність закономірної динаміки нормоУЕ в основній групі хворих поєднується із збереженням на мінімальному рівні міри спряження її із параметрами електролітів.

Підвищення зниженого рівня УЕ супроводжується односкерованими змінами Са2+ і Na+ плазми та протилежними змінами Cl-, Mg2+ плазми, активностей Ca- і Mg-АТФаз. Зниження початкової гіперУЕ спричиняє зниження рівня К+ еритроцитів, Mg2+, активності Mg-АТФази та підвищення – Na+ плазми, фосфатів, хлориду, активності Na, K- і Са-АТФаз. Натомість незначні флуктуації УЕ в основній групі, відзначені в результаті бальнеотерапії, дуже слабо пов’язані із протилежними змінами концентрації Na+ і К+ плазми, активності Са-АТФази.

Отже сечова кислота плазми впливає на стан параметрів електролітного обміну та їх динаміку в результаті бальнеотерапії.

В рамках дослідження фізіологічної активності сечової кислоти та її ролі в механізмах бальнеоефектів нами проаналізовано залежність між рівнем урикемії та активністю Na, K-АТФази еритроцитів – одного із універсальних функціональних блоків.

При співставленні рівнів УЕ (як факторної ознаки-аргумента) та активності Na, K-АТФази еритроцитів (як результативної ознаки-функції) нами виявлено три приблизно однакових за частістю типи дозозалежності. Перший тип характеризується широким діапазоном обидвох параметрів з максимумом активності фермента при рівні УЕ біля 0, 23 мМ/л, тобто нормальному для вибірки (0, 25 мМ/л). Іншими словами, активність Na, K-АТФази високочутлива до змін рівня УЕ відносно оптимального. У осіб другого типу аналогічні відхилення УЕ супроводжуються помірними змінами активності ензиму, а для третього типу остання коливалася у вузькому діапазоні. Приналежність до певного типу урикчутливості, як правило (у 85%), під впливом бальнеотерапії не змінювалася, що свідчить або про її генетичну детермінованість, або про недостатню силу бальнеочинників в якості подразників.

Виявлено, що у осіб, Na, K-АТФаза котрих високочутлива до УЕ, рівень її активності суттєво перевищує середньопопуляційний, натомість низька чутливість ензиму до урикемії асоціюється із її активністю, суттєво нижчою від середньонормальної. Помірна урикчутливість Na, K-АТФази характеризується нормальними як середнім рівнем, так і діапазоном коливань.

Стосовно субстратів ензиму – іонів Na+ і K+ – не виявлено ні розбіжностей між типами, ні відхилень від середньої норми вмісту їх в плазмі та вмісту K+ в еритроцитах. Натомість вміст в еритроцитах Na+ виявився підвищеним у всіх обстежених, що зумовлено хворобами. При цьому простежується тенденція росту інтрацелюлярного вмісту Na+ в міру підвищення урикчутливості Na, K-АТФази. Тенденція стає закономірністю при аналізі трансмембранного градієнта натрію, а також сумарного трансмембранного натрій-калієвого градієнта.

На фоні зниженого в одинаковій мірі в усіх групах рівня загального холестерину та вмісту його в ЛП ВЩ та НЩ звертає на себе увагу суттєве перевищення статево-вікових нормативів ХС ЛП ДНЩ і тригліцеридів, як і коефіцієнту атерогенності. При цьому відхилення наростають в міру підвищення урикчутливості Na, K-АТФази.

Отже, нами виявлено три типи чутливості Na, K-АТФази до УЕ, детерміновані параметрами катіонно-ліпідного обміну. Це дозволяє передбачити і/або пояснити різну вираженість ефектів бальнеотерапії на трансмембранний обмін катіонів.

З огляду на універсальну роль кальцію в регуляції низки процесів життєдіяльності та патогенезі уролітіазу нами в окремому спостереженні відслідковані сумісні реакції на лікування УЕ і кальційемії. Індивідуальний аналіз показав, що у 57% випадків бальнеотерапія спричиняє односпрямовану динаміку досліджуваних параметрів, тоді як у 43% – реципрокну. Кореляційний аналіз засвідчує закономірний характер таких сумісних змін, які можна розглядати як прямий і інверсний типи детермінації урикемією кальційемії. За першого типу зміни УЕ на 62% визначають зміни в цьому ж напрямку рівня кальцію. За другого типу динаміка УЕ на 82% визначає протилежні зміни кальційемії. За відсутності змін УЕ відсутня і динаміка кальційемії. Отже, отримано доказ існування протилежних типів детермінації урикемією ефектів бальнеотерапії.

З метою виявлення чинників, які зумовлюють той чи інший тип урат-кальцієвої детермінації, проведено кореляційний аналіз. Виявлено чотири варіанти суттєвих розбіжностей між характером і силою зв’язків. По-перше, односпрямовані зміни УЕ і кальційемії наступають у тих осіб, у котрих в початковому стані мають місце прямі зв’язки між магнієм і калієм плазми, магнієм і натрієм плазми, кальцієм плазми і калієм еритроцитів, натомість реципрокна курсова динаміка зумовлена наявністю інверсних зв’язків між цими параметрами. По-друге, інверсній урат-кальцієвій детермінації передує негативна кореляція між початковими рівнями УЕ і калію плазми, УЕ і хлориду, фосфатів і натрію еритроцитів, фосфатів і калію плазми, в той час як в групі із односпрямованою курсовою урат-кальцієвою динамікою аналогічні зв’язки відсутні. По-третє, пряма детермінація асоціюється із інверсним зв’язком між активністю Na, K-АТФази еритроцитів і інтраеритроцитарним рівнем натрію, натомість інверсна детермінація – із прямим. Нарешті, остання зумовлена тісною прямою кореляцією між нормованою УЕ і калієм еритроцитів та кальцієм плазми і натрієм еритроцитів, тоді