Роль середньовічних міст у розвитку Західної Європи

Актуальність теми. Вирішальною гранню в переході європейських країн від ранньофеодального суспільства до сформованої системи феодальних відносин є XI ст. Характерною рисою розвиненого феодалізму було виникнення і розквіт міст як центрів ремесла й торгівлі, центрів товарного виробництва. Середньовічні міста впливали на економіку села й сприяли росту продуктивних сил у сільському господарстві.

Перші століття середніх віків у Західній Європі характеризувалися майже повним пануванням натурального господарства, коли основні життєві засоби виробляються в самому господарському осередку, силами його членів і з його ж ресурсів. Селяни, які становили переважаючу масу населення, виробляли сільськогосподарські продукти і ремісничі вироби, знаряддя праці й одяг для власних потреб і для сплати повинностей феодалові. Приналежність знарядь праці самому працівникові, поєднання сільської праці з ремеслом, - характерні риси натурального господарства. Лише деякі фахівці-ремісники проживали тоді в нечисленних міських поселеннях, а також у маєтках великих феодалів. Невелике число сільських ремісників (ковалі, гончарі) і промисловиків (солевари, вуглярі, мисливці) поряд з ремеслом і промислами займалися й сільським господарством.

Обмін продуктів був незначним і грунтувався, насамперед, на географічному поділі праці: розходженнях у природних умовах і рівні розвитку окремих місцевостей і регіонів. Торгівля велася переважно лише важливими в господарстві товарами: залізом, оловом, міддю, сіллю і т. д., а також предметами розкоші, що не вироблялися тоді в Західній Європі. Головну роль у цій торгівлі відігравали мандрівні, найчастіше іноземні купці (греки, сирійці, араби, євреї та ін.). Виробництво продуктів, спеціально розраховане на продаж, тобто товарне виробництво, у більшій частині Західної Європи майже не було розвинене. Старі римські міста занепадали, відбувалася аграризація економіки, а на варварських територіях міста тільки виникали, торгівля була примітивною.

Звичайно, і початок середньовіччя теж не був безміським періодом. Зберігалися ще пізньорабовласницький поліс у Візантії і західноримські міста, значною мірою запустілі і зруйновані, але відігравали роль або адміністративних центрів, або укріплених пунктів, або резиденцій єпископів і т. д. Таким чином, у масштабах Європи міський лад як загальна і завершена система в раннє середньовіччя ще не склався. Західна Європа відставала тоді у своєму розвитку від Візантії й Сходу, де процвітали численні міста з високорозвиненим ремеслом, жвавою торгівлею, багатими будівлями. Однак й існуючі тоді поселення, у тому числі на варварських територіях, зіграли значну роль у феодалізаційних процесах, виступаючи центрами політико-адміністративної, стратегічної і церковної організації, поступово зосереджуючи у своїх стінах і розвиваючи товарне господарство, стаючи пунктами перерозподілу ренти і головними осередками культури.

Намагаючись відповісти на питання про походження європейського середньовічного міста, вчені висували різні теорії. Для значної їх частини характерний інституціонально-юридичний підхід до проблеми. Найбільша увага приділялася походженню і розвитку специфічних міських установ, міського права, а не соціально-економічним основам процесу, однак при такому підході неможливо пояснити корінні причини походження міст.

Істориків XIX ст. займало, у першу чергу, питання про те, з якої форми поселення відбулося середньовічне місто і як установи цієї попередньої форми трансформувалися в установи міста. «Романістична» теорія (Савіньї, Тьєррі, Гізо, Ренуар), яка будувалася на матеріалі романізованих областей Європи, вважала середньовічні міста і їх установи прямим продовженням пізніх античних міст. Історики, які опиралися на матеріали Північної, Західної, Центральної Європи (у першу чергу німецькі й англійські), вбачали джерела середньовічних міст у явищах нового, феодального суспільства, насамперед, правових та інституційних. Згідно «вотчинної» теорії (Ейхгорн, Ніч), місто і його інститути розвивалися з феодальної вотчини, її управління і права. «Марочна» теорія (Маурер, Гірке, Белов) виводила міські установи і право з ладу вільної сільської громади-марки. «Бургова» теорія (Кейтген, Метланд) вбачала зерно міста в фортеці-бурзі і бурговому праві. «Ринкова» теорія (Зом, Шредер, Шульте) виводила міське право з ринкового права, яке діяло в місцях, де велася торгівля.

Всі ці теорії відрізнялися однобічністю, висуваючи кожна якийсь єдиний шлях або фактор виникнення міста і розглядаючи його переважно з формальних позицій. До того ж вони так і не пояснили, чому більшість вотчинних центрів, громад, замків і навіть ринкових містечок так і не перетворилися на міста.  

Німецький історик Рітшель наприкінці XIX в. спробував об'єднати «бургову» і «ринкову» теорії, вбачаючи в ранніх містах поселення купців навколо укріпленого пункту - бургу. Бельгійський історик А. Піренн, на відміну від більшості своїх попередників, відводив визначальну роль у виникненні міст економічному фактору - міжконтинентальній і міжрегіональній транзитній торгівлі та її носію - купецтву. Відповідно до цієї «торговельної» теорії, міста в Західній Європі виникали спочатку навколо купецьких факторій. Піренн також ігнорує роль відділення ремесла від сільського господарства у виникненні міст і не пояснює джерела, закономірності і специфіку міста саме як феодальної структури. Теза Піренна про суто торговельне походження міста не була прийнята багатьма медієвістами.

У сучасній закордонній історіографії багато зроблено для вивчення археологічних даних, топографії і планів середньовічних міст (Гансгоф, Планіц, Еннен, Веркотерен, Ебель та ін.). Ці матеріали багато чого роз'яснюють у передісторії і початковій історії міст, майже не освітленій писемними пам'ятками. Грунтовно розробляється питання про роль в складанні середньовічних міст політико-адміністративних, військових, культових факторів. Всі ці фактори і матеріали вимагають, звичайно, врахування соціально-економічних сторін виникнення міста і його характеру як феодальної структури.

Багато сучасних закордонних істориків, прагнучи усвідомити загальні закономірності генезису середньовічних міст, розділяють і розвивають концепції виникнення феодального міста саме як наслідку суспільного поділу праці, розвитку товарних відносин, соціальної і політичної еволюції суспільства.

У вітчизняній і російській медієвістиці проведено солідні дослідження з історії міст майже всіх країн Західної Європи, однак тривалий час у ній робився акцент в основному на соціально-економічній ролі міст, при меншій увазі до інших їх функцій. В останні роки, однак, проявляється тенденція розглядати все різноманіття соціальних характеристик середньовічного міста, причому від самих джерел. Місто визначається як не лише найбільш динамічна структура середньовічної цивілізації, але і як органічний компонент усього феодального ладу.

Міста зробили значний вплив на економіку середньовічного суспільства, зіграли дуже важливу роль у його соціально-політичному і духовному житті. XI ст. - час, коли в більшості країн Західної Європи в основному склалися міста, як і всі головні структури феодалізму, - є хронологічним рубежем між раннім середньовіччям (V-XI вв.) і періодом найбільш повного розвитку феодального ладу (XI- XV вв.), середньовічної цивілізації в цілому.

Різноманіття розгялнутих теорій походження і ролі середньовічного європейського міста відображає актуальність системного дослідження проблеми і зумовлює обрання теми роботи, історія феодального міста складає нерозривну частину історії феодального суспільства, тому її розробка необхідна для всебічного вивчення еволюції цього суспільства.

Об’єкт дослідження – середньовічні міста Західної Європи.

Предмет дослідження – походження і розвиток середньовічних західноєвропейських міст з точки зору їх соціально-економічного значення.

Мета роботи – вивчити і обгрунтувати роль середньовічних міст Західної Європи у розвитку держав раннього і розвиненого середньовіччя.

Гіпотезу дослідження складає твердження про те, саме в комплексі все різноманіття соціальних характеристик середньовічного міста визначає об’єктивність його виникнення і розвитку у історичному процесі.

Завдання дослідження. З метою підтвердження висунутої гіпотези необхідно поставити наступні завдання дослідження:

1) з’ясувати передумови, причини і періодизацію виникнення міських поселень у Західній Європі;

2) охарактеризувати соціально-економічний розвиток перших європейських міст;

3) дати характеристику раннього етапу існування середньовічних міст Західної Європи;

4) здійснити аналіз ролі міст Німеччини, Франції і Фландрії у процесі соціально-економічного розвитку західно-європейських держав, дослідивши розвиток ремесел та ремісничо-цехового господарства, місця купецтва і патриціату в організації західноєвропейського середньовічного міста та вплив боротьби цехів з патриціями на загальнополітичну ситуацію того часу.

Хронологічні межі дослідження. Зважаючи на тему і мету роботи, часовими рамками дослідження слід визначити ІХ-ХІV ст. як основну частину періоду, у який відбувалися досліджувані процеси.

Теоретичне і практичне значення результатів. Результати проведеної роботи вносять свій вклад у чіткіше бачення проблеми виникнення і розвитку західноєвропейських середньовічних міст, їх місця і ролі у процесі суспільного прогресу Європи і світу, узагальнюючи ряд уже існуючих теорій. Узагальнення і висновки роботи можуть бути використані у педагогічній діяльності, підготовці реферативно-пошукових робіт з історії середніх віків, а також у подальших наукових розробках.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох поширених розділів (у першому розглядається генезис міст Західної Європи, передуови і періодизація їх виникнення, а також наводиться характеристика окремих перших міських поселень, другий розділ присвячено власне ролі і значенню міст Німеччини, Франції і Фландрії у процесі соціально-економічного розвитку західноєвропейських держав), висновків, списку використаних джерел (включає 72 найменування) і додатків, загальний обсяг роботи склав 117 аркушів.