Роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на ринку аграрної продукції

 

 

В результаті розпорошення сільськогосподарських виробників в країні виникли серйозні проблеми економічного характеру, які пов'язані з пошуком ринків і вигідним збутом вирощеної продукції, придбання матеріально-технічних ресурсів, нестачею власних фінансових коштів, а також недостатньою базою зберігання і переробки сільськогосподарської продукції та ефективним її використанням[5].

Зараз кожному виробнику аграрної продукції, особливо фермерському чи особистому селянському господарству, розв'язувати всі ці проблеми важко і не завжди доцільно. Але світовий та вітчизняний досвід свідчить, що навіть ті виробники, які мають невеликий економічний потенціал, об'єднуючись в кооперативи, створюють впливову економічну силу, яка з успіхом може вирішувати їх спільні проблеми.

Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація виникла як засіб протистояння невеликих і розпорошених товаровиробників комерційним посередницьким структурам, які діють в сфері споріднених із сільським господарством. Основними факторами, які спонукають сільськогосподарських товаровиробників кооперуватись є наступні:

економічна вигідність участі у великих за обсягом ділових операціях, можливість формування великих партій сільськогосподарської продукції та підвищення її ринкової сили;

можливість отримувати прибуток не лише від виробництва проміжної, а кінцевої сільськогосподарської продукції в інших сферах агробізнесу;

використання професійного менеджменту;

уникнення конкуренції між дрібними товаровиробниками[13].

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – це один з ефективних засобів для спільного вирішення існуючих в Україні проблем. Уряд України розвиток аграрного сектора пов'язує з розвитком сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Розпорядженням КМУ від 11. 02. 2009року №219-р затверджений План організаційних заходів щодо сприяння розвиткові сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та забезпечення доступу особистих селянських і фермерських господарств на ринок аграрної продукції. Ці заходи пов'язані з тим, що по якості і по об'ємам послуг діючі в Україні обслуговуючі кооперативи не задовольняють зростаючих потреб дрібнотоварних виробників. Кабміном розроблена цільова програма розвитку обслуговуючих кооперативів, яка сприятиме реалізації євро інтеграційних планів України, підвищенню ефективності виробництва, розвитку конкурентного середовища, удосконаленню регіональних стратегій, створенню 100 тис. додаткових робочих місць в сільській місцевості.

Для фермерських і особистих селянських господарств обслуговуючий кооператив:

виступають формою самодопомоги та економічного самозахисту в ринкових умовах;

дозволяють зменшити виробничі витрати господарств;

сприяють збільшенню доходів, через кращу реалізацію продукції;

дають можливість доступу до техніки, обладнання, приміщень, яких немає або недостатньо у господарстві;

підвищують кредитоспроможність господарств;

Для аграрного сектора економіки сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи:

підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва через зменшення виробничих витрат товаровиробників та впровадження нових виробничих, переробних та зберігаючих технологій;

сприяють підвищенню товарності особистих і фермерських господарств, заповнюючи вакуум послуг;

виступають новим суб'єктом ринку, який може скласти успішну конкуренцію іншим формам господарювання;

сприяють ліквідації ринкової влади посередників та усунення їх з ринку;

можуть стати ефективною формою нових економічних відносин в аграрному секторі.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, управління яким здійснюється членами на демократичних засадах, і який діє в інтересах членів на неприбутковій основі, може вирішити більшість проблем, які виникли перед дрібними товаровиробниками:

Кооператив забезпечує збут продукції своїх членів на вигідних ринках різними шляхами (комплектуючи великі партії для продажу, переробляючи продукцію, або іншими шляхами).

Для обслуговування членів кооперативу легше отримати кредит на кращих умовах, ніж одному члену окремо.

Кооператив зібравши заявки на засоби виробництва і обладнання купує їх від імені членів на вигідних умовах і без посередників.

Оскільки кооператив надає послуги членам за собівартістю, то вони можуть уповноважити виконавчу дирекцію займатися вирішенням проблем пошуків ринку збуту продукції та постачання їм засобів виробництва, а самим безпосередньо займатись сільськогосподарським виробництвом.

Отже, можна зробити висновок, що враховуючи світовий досвід в Україні доцільно посилити роботу по створенню обслуговуючих кооперативів, як організацій, що мають економічні та соціальні цілі. Досвід минулого реформування сільськогосподарського виробництва показує, що цю важливу роботу неможливо вирішувати зверху адміністративними методами, а повинна бути ініціатива знизу.

 

 

Нині сільське господарство вважається однією з потенційних галузей, що може продукувати сировину, необхідну для виробництва необхідних біологічних видів палива. Використання певної частини сільськогосподарської продукції для виробництва біопалива розглядається як альтернатива традиційним сільськогосподарським практикам. Вирощування таких культур, по-перше, скорочує загальні витрати енергії в сільськогосподарському виробництві, по-друге, збільшує обсяг відновлювальних джерел енергії, по-третє, сприяє більш раціональному використанню залишків соломи та стебел основних культур, щорічні накопичення яких становить 15-20 млн т [17]. Використання біомаси в енергетичних цілях дозволяє зменшити викиди вуглекислого газу, сірки, оксидів азоту в атмосферу та реабілітувати деградовані землі [15].