Роль студентської молоді у формуванні здорового способу життя суспільства

За визначенням ВООЗ, здоров’я – це «стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів». Однак, багатьох людей цікавить, насамперед, його фізична складова, що є дуже важливою, хоча і не єдиною. Останнім часом ми все частіше стикаємось з проблемою різкого зниження рівня фізичного здоров’я серед молоді. На таку ситуацію впливають як екологічні, так і соціальні, економічні, культурні фактори.

По-особливому гостро постають зараз проблеми поширення серед цієї суспільної категорії різноманітних шкідливих звичок, пов’язаних зі споживанням тютюну, алкоголю, наркотичних та токсичних речовин. Вивченням цієї негативної ситуації та пошуками шляхів виходу з неї займаються такі дослідники, як В. Оржеховська [3], Ю. Кудрявцева, О. Гулько, О. Осадько [2], Н. М. Городнова [1].

Усі вони дотримуються думки, що основними причинами руйнації ціннісного конструкту здорового способу життя у сучасний період є прагнення молоді «бути модними» (що для неї пов’язане з шкідливими звичками), доступність наркотиків, алкогольних і тютюнових виробів, лібералізація статевих стосунків.

Якщо проаналізувати різного роду офіційні заходи, що проводяться з метою вирішення цієї проблеми, то можна відзначити їх суто декларативний характер. Бесіди, тренінги, лекції про шкідливі звички та здоровий спосіб життя зовні виглядають дуже позитивно, однак не є ефективними та дієвими на практиці. Виникає питання: які кроки необхідно зробити, щоб, хоча б, частково наблизитись до шляху формування здорового суспільства, адже відомо, що це є запорукою розвитку стабільної держави.

Спершу, мабуть, потрібно, аби ініціативу в руки взяла сама молодь і стала популяризатором ідеї здорового способу життя. Звичайно, допомога з боку суспільних інституцій також не відкидається. Вона має бути тактично продуманою, спрямовуючою. Взагалі, здоровий спосіб життя може позбавити людину багатьох проблем, забезпечити успішне життя, гарний емоційний стан та духовно-інтелектуальний розвиток.

Варто підкреслити, що молодь – поняття складне і багатоосяжне. Його можна розглядати з різних позицій та характеристик: вікових, соціальних, культурних. Проте, найбільш рішучою, креативною силою завжди були і є студенти. Вони містять в собі цілий спектр можливостей та векторів саморозвитку і самореалізації. Уже зробивши один вирішальний крок, ця молодь відкриває для себе життєву арену у всіх її ракурсах, випробовує свої сили, підшуковує «своє» місце у складній соціальній структурі. Їй належать найграндіозніші плани та проекти, вона здатна непорушно відстояти свої позиції. Тому залучення студентів до пропаганди здорового способу життя, їх свідома участь є дуже благодатним почином у цій нелегкій справі.

Що ж може зробити ця молодь? По-перше, стати ініціатором проведення різноманітних спортивних, туристичних, екологічних, антиалкогольних, анти тютюнових та інших заходів, в основі яких лежить культ здоров’я та відповідного способу життя. Ці акції можна підготувати дуже цікаво і творчо, використавши увесь студентський ентузіазм. Вони сприйматимуться набагато краще юними та молодими, ніж подібного плану заходи відповідних соціальних структур.

Позитивний вплив на боротьбу зі шкідливими звичками у молодіжному середовищі мали б, мабуть, організовані у навчальних закладах конференції та консультації зі студентами-медиками та провідними спеціалістами в галузі охорони здоров’я. Це забезпечило б конструктивний діалог між різними студентськими групами та дало б хороші результати у формуванні здорового способу життя у суспільстві.

По-друге, студенти можуть виступити волонтерами у цій сфері та проводити профілактичні заходи для школярів. Їх краще організовувати у дещо розважальному плані, використовуючи ігрові моменти, демонструючи відповідні відеофільми. В організації такої виховної роботи, як зазначав дослідник І. Цимбалюк дуже важливим є вироблення в учнів здатності орієнтуватись в істинних та позірних цінностях, що стосуються здоров’я [4, c. 302].

Крім того, майже при всіх вищих навчальних закладах діють видавничо-редакційні відділи, тому ця категорія молоді має можливість створювати та видавати під гаслом «Молодь за здоровий спосіб життя!» невеличкі брошури, буклети, навіть, плакати.

Студентські будні – це передусім науково-дослідницька робота, навики якої вони також можуть застосувати у процесі підготовки будь-якого заходу щодо формування руху за здоровий спосіб життя. Проведення анкетувань, тестувань населення з метою визначення проблем зі здоров’ям, пов’язаних, наприклад, з шкідливими звичками, сприятиме організації саме тих акцій, які є найбільш необхідними для суспільства у даний момент.

І це тільки декілька варіацій щодо можливої роботи студентської молоді у напрямку пропаганди здорового способу життя. Однак, успішність її багато в дечому залежить від рівня співпраці з державними і недержавними соціальними структурами, засобами масової інформації, різними ланками суспільства. Будь-які проблеми, перш за все, необхідно добре вивчити та дослідити, згодом накресливши правильно визначену послідовність дій для їх усунення. Лише спільні зусилля, як зазначала дослідниця Н. Городнова, спрямовані на «досягнення повного фізичного, духовного і соціального добробуту молодої особистості», здатні привести до очікуваних результатів [1, с. 6].

 

 

Городнова Н. М. Формування здорового способу життя у дітей та молоді / Н. М. Городнова // Психолог. – 2009. – № 46. – С. 6

Кудрявцева Ю. В. Тренінгові, соціально-реабілітаційні і навчальні програми із формування здорового способу життя в учнівської і студентської молоді: Метод. посіб. / Ю. В. Кудрявцева, О. Ю. Осадько, О. М. Гулько та ін. / За наук. ред. В. Г. Панка, Н. М. Городнової, Н. В. Лунченко. – К. : Ніка-Центр, 2008. – 78 с.

Оржеховська В. М. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність у вихованні підлітків / В. М. Оржеховська // Цінності освіти і виховання: Наук. -метод. зб. / За заг. ред. О. В. Сухомлинської, П. Р. Ігнатенка, Р. П. Скульського; упор. О. М. Павліченка. – К., 1997. – 146 с.

Цимбалюк І. М. Психологія / І. М. Цимбалюк. – К., 2006. – C. 302