Роль України у міжнародному економічному середовищі

 

2.1 Природно-географічне середовище

2.2 Політико-правове середовище

2.3 Економічне середовище

2.4 Соціально-культурне середовище

2.5 Інформаційно-технічне середовище

 

 

Однією з відмінних рис світового господарства, починаючи з другої половини XX століття й до теперішнього часу, є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин (МЕВ). Відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, економічними групуваннями, окремими фірмами й організаціями. Вдосконалюється і перебудовується механізм реалізації МЕВ. Ці процеси виявляються в поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації фінансово-економічних зв'язків, глобалізації світового господарства, збільшенню відкритості національних економік, їх взаємодоповненні і зближенні, розвитку і зміцненні регіональних міжнародних структур.

Характерно, що всі ці процеси взаємодії, зближення, співробітництва носять суперечливий, діалектичний характер. Діалектика міжнародних економічних відносин полягає в тому, що прагнення до економічної незалежності, зміцненню національних господарств окремих країн призводить в підсумку до все більшої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглибленню міжнародного поділу праці. 

Сучасні процеси розвитку МЕВ тісно взаємопов'язані з тим середовищем, в якому відбувається їх розвиток та потребує їх дослідження з точки зору системного підходу. Відомий дослідник С. Хоффман у статті "Теорія міжнародних відносин" ще у 1961 pоці з цього приводу писав: "Ідея систем безумовно має найґрунтовніше концептуальну основу. Вона дозволяє здійснити чітке розмежування між теорією міжнародних відносин і теорією зовнішньої політики, а також сприяє успішному розвитку як однієї, так і іншої" [12, с.156]. 

Кожна система, в тому числі й політична система та система міжнародних відносин, пов'язана - тим, що впливає на систему і з чим вона взаємодіє.

З огляду на це, дослідження міжнародного економічного середовища є одним з найважливіших та першочергових досліджень всієї сукупності зовнішньоекономічних відносин та потребує більш детально зупинитися на самому визначені даного поняття, що й визначає актуальність та важливість даного дослідження та визначає його мету. Тобто, для кращого розуміння і сприйняття данної теми потрібно поглиблено розглянути підсистеми міжнародного економічного середовища. Його природно-географічне середовище, політико-правове, економічне, соціально-культурне, інформаційно-технічне середовище.

Мета роботи – дослідити сутність та зміст міжнародного економічного середовища.

Завдання роботи:

-розкрити суть і структуру міжнародного економічного середовища;

-дати характеристику підсистем міжнародного економічного середовища;

-визначити роль України у міжнародному економічному середовищі.

Предметом дослідження служить міжнародне економічне середовище.

 

 

За своєю сутністю середовище МЕВ може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. При цьому розрізняють два види середовища: зовнішнє середовище (оточення системи) і внутрішнє середовище (контекст системи).

 Внутрішнє середовище МЕВ—це внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку.(ЗЕД, управління, суб’єкти, форми і види, внутрішні закони) [2, с.144]. 

Зовнішнє середовище МЕВ—це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ умови реалізації форм і видів різних видів МЕВ, що поділяються:

1.За сферами впливу на: природно-географічне, політико-правове, економічне, соціально-культурне середовище. 

2.За безпосередністю впливу, дії: 

а) умови і фактори прямої(безпосередньої) дії – міжнародні організації, міжнародні правові норми, торговельні представництва, комунікаційні мережі. Також це все становить інфраструктуру МЕВ.

б) умови і фактори непрямої(посередньої) дії [7, с.64]. 

Згідно системного аналізу політичного життя Д. Істона, політична система розглядається в динаміці - як цілісний організм, що знаходиться у постійній взаємодії з оточуючим середовищем і постійно "звіряє" свої "відповіді" з станом і реакцією своїх елементів (у формі політичних дій, урядових актів та інших заходів тощо). У свою чергу, ця зворотня реакція системи є початком нового циклу її взаємовідносин з середовищем, сприяє певним змінам в оточуючому середовищі, а потім продиктовує нові "вимоги" та "підтримки", які потребують нових "відповідей" [19, с.98]. 

Різну ступінь складності міжнародної економічної системи відображає поняття "структура", яке має три аспекти: 

1) співвідношення елементів міжнародної системи; 

2) спосіб організації елементів у дану систему; 

3) сукупність примусів і обмежень, які випливають із існування міжнародної системи для її елементів.

Як приклад розглянемо систему, структуру і середовище міжнародних відносин на прикладі Європейського Союзу (ЄС). Структура ЄС є способом організації економічного, дипломатичного, воєнно-політичного, культурного та інших взаємовпливів держав, які входять до його складу. По відношенню до ЄС середовищем буде виступати сукупність інших держав, а також різних міжнародних організацій на різних рівнях (регіональному, політичному, економічному і т.д.). Кожний із елементів цього середовища справляє певний вплив на функціонування і розвиток системи Європейського Союзу. Результатом будуть як зміни в системі, так і реакція ("відповіді") на ці впливи з боку ЄС.

Абсолютна більшість авторів з MЕB відзначають як специфічну особливість соціального середовища глобальної міжнародної системи її, за виразом Д. Істона, "інтрасоцієтальний характер". Тобто, мова йде про "внутрішнє оточення" або "контекст" - сукупність факторів, які справляють вплив на глобальну міжнародну систему, нав'язуючи обмеження і змушуючи її до розвитку. В найзагальнішому вигляді можна сказати, що такою сукупністю факторів є цивілізаційні