Роман Шухевич – командувач УПА

 

Введення.  

1. Життєпис.  
2. Головний командир УПА: 1943-1950 
3. Останній бій і смерть Романа Шухевича

 

Роман-Тарас Йосипович Шухевич – народився 30 червня 1907 року у місті Львові. Рід Шухевичів завжди сприяв українському національному відродженню, з нього вийшло багато політичних, культурно-громадських та військових діячів.

Своє дитинство Р. Шухевич провів у Краківці на Львівщіні. У 1914 році родина Шухевичів переїздить до Кам'янкі-Бузької, де він закінчив початкову школу. Подальшу освіту отримує у Львові у філії Академічної гімназії. Під час навчання він жив у своєї бабусі – Герміни Шухевич. У домі панував дух патріотизму і прищеплені батьком Йосипом та дядьком Степаном родинні військово-патріотичні традиції, зміцнив полковник Євген Коновалець – командант УВО, який деякий час винаймав у Шухевичів кімнату. Саме спілкування Р. Шухевича з Є. Коновальцем мало великий вплив на формування свідомості і характеру на майбутнього провідника УПА.

У вересні 1926 року Р. Шухевич вступив до Львівської політехніки, який закінчив у червні 1934. У студентські роки Роман Шухевич захоплювався спортом, улюбленими видами були: футбол, баскетбол, біг, волейбол, плавання, а також планерний спорт. На спортивних змаганнях у Львові поставив рекорд у бігу з перешкодами та у плаванні.

У 1928-1929 Р. Шухевич відбував військову службу в польській армії. Як студента, його зразу ж направили на навчання у школу підхорунжих, але згодом звільнили і подальшу військову службу він продовжив рядовим гарматником в артилерійській частині на Волині.

У 1925 році Р. Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Крайова Команда УВО доручила йому виконати замах на польського шкільного куратора у Львові С. Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. 19 жовтня 1926 року 19-річний Шухевич разом із Богданом Підгайним виконав поставлене завдання.

2 лютого 1929 року у Відні була створена Організація Українських Націоналістів. У 1930-1934рр. Р. Шухевича було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. У 1930 році він був одним із керівників масових актів непокори – Саботажної акції, що охопила цілу Галичину. Як бойовий референт КЕ ОУН Р. Шухевич брав участь в організації низки заходів, спрямованих проти антиукраїнської політики польської влади.

У 1930 році Р. Шухевич одружився з Наталією Березинською, дочкою пароха села Оглядів.

Р. Шухевич брав активну участь у дискусії щодо побудови та організації армії в ОУН. Свою перевагу він віддавав думці про те що, національну армію необхідно творити на західноукраїнських землях, опираючись на власні сили.

Під час масових арештів членів ОУН у червні 1934 року, Р. Шухевича було заарештовано і заслано до концентраційного табору у Березі Картузькій без достатніх доказів вини. Але й тут він очолив націоналістичну організацію самооборони. 19 січня 1935 року Романа Шухевича відправлено на слідство до Львова. На Львівському процесі над ОУН польські шовіністи інкримінували йому «державну зраду» та звинувачували у належності до Крайової Екзекутиви ОУН. Члени ОУН, проти яких поліція не мала достатньо доказів, повинні були послідовно заперечувати свою причетність до організації. При цьому всі вони заявляли, що за своїми переконаннями є українськими націоналістами. Р. Шухевича було засуджено на три роки ув'язнення з урахуванням слідчого арешту. На підставі проголошеної у 1935 р. урядової амністії він вийшов на волю 27 січня 1937 року, пробувши півроку у концтаборі та два роки у тюрмі.

Після звільнення Р. Шухевич проживав із родиною у Львові, вони перебували у дуже скрутному матеріальному становищі. Адже «політично ненадійний» Шухевич не міг влаштуватися на гідну роботу, не зважаючи на дві вищі освіти. У березні цього ж року він створює кооператив «Фама», який стає першою українською рекламною кампанією в Галичині.

Восени1939 року Р, Шухевич разом із родиною проживав у Кракові. Він виконував функції референта зв'язку у Проводі Українських Націоналістів (ПУН) на чолі з полковником А. Мельником, зокрема організовував нелегальні переходи кур'єрів в Україну через німецько-радянський кордон, приймав звіти від членів ОУН та кур'єрів, які прибували з України.

Нова політична ситуація вимагала нових форм боротьби за державну незалежність, та між ОУН в Україні й ПУН за кордоном, що очолював полковник Андрій Мельник, не було єдиного узгодженого погляду з цього приводу. Незважаючи на довгі переговори, ОУН розколюється на дві частини. Під керівництвом полковника Мельника та під проводом Степана Бандери. Остаточно цей поділ був оформлений на конференції ОУН 10 лютого 1940 р. у Кракові, на якій було створено Революційний Провід ОУН на чолі зі С. Бандерою. Р. Шухевич увійшов до складу членів Революційного Проводу й був призначений Крайовим Провідником ОУН на західноукраїнських українських землях.

Під керівництвом Р. Шухевича із членів ОУН була створена міцна організаційна мережа, яка стала базою для підготовки підпілля в Україні. Особливу увагу Крайовий Провідник приділяв військовим вишколам членів ОУН. У Військовому штабі ОУН він керував підготовкою і навчанням провідних військових кадрів, які мали стати командирами майбутнього українського війська. Шухевич брав активну участь у нарадах II Великого збору ОУН, що відбувся у квітні 1941 року.

1941 року Р. Шухевич став фактичним керівником українського легіону при німецькій армії «Nachtigal» та увійшов з ним у червні до Львова. Після примусового переформування легіону на допоміжне з'єднання,