Розширення території Київської держави за князя Ігоря

 

ПОХОДЖЕННЯ

1.Перші згадки

2.РОДОВІД КНЯЗЯ І ЙОГО ОДРУЖЕННЯ

3.ПЕРШІ ВІЙСЬКОВІ ПОХОДИ КНЯЗЯ ІГОРЯ 

4.ВІЙНИ КНЯЗЯ ІГОРЯ З ВІЗАНТІЄЮ 

5.КАСПІЙСЬКИЙ ПОХІД 

6.СМЕРТЕЛЬНИЙ ПОХІД

 

 

Ігор Рюрикович (Ігор Старий), ( ? — † 945)— Великий князь київський (913 - 945). За деякими даними - основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами). 

Походження князя Ігоря достеменно невідоме. Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика, що є однією з підвалин Норманської теорії виникнення східнослов'янської державності. І хоча викладену у Повѣсті версію біографію Ігоря після досліджень академіка Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але у питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є такі версії, що він таки був сином Рюрика, або одним з воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка у свою чергу була спадкоємницею князів-київичів. Якихось переконливих доказів на користь будь-якої з цих теорій на теперішній час не існує. 

Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царьград) у 941 та 943 роках. Перший з них був невдалим - спочатку чисельна руська ескадра (літопис називає нереальну цифру у десять тисяч кораблів) успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем. Другий похід, у якому окрім полян взяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словен, крівичів, тіверців, тощо, завершився укладанням вигідної угоди з Візантією, яка значно розширила торгівельні можливості слов'ян у Візантії. 

Ігор загинув у 945 році під час повстання древлян року. У Льва Диякона, який завершив свою «Історію» близько 990 року, описана загибель князя: Ігоря, за його переказом, прив'язали до двох зігнутих дерев і відпустили їх. Князь був розірваний навпіл. 

Походження

Повість минулих літ називає Ігоря сином Рюрика I, що є однією з підвали норманської теорії виникнення східнослов'янської державності. Хоча викладену у Повісті версію біографії Ігоря після досліджень академіка Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але у питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є такі версії, що він таки був сином Рюрика, або одним з воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка у свою чергу була спадкоємницею князів-київичів. Заступивши на княжий стіл, князь Ігор продовжив політику свого попередника, в якій княжому флоту відводилася чи не головна військово-дипломатична місія.

 

 

Жорстокість запам’ятовується на все життя. Як випливає з «Повісті минулих літ» літописця Нестора, ще в малолітньому віці (близько п’яти років) наш герой, майбутній князь Ігор, був мимовільним свідком військового насильства. Новгородський князь Олег 882 року, прийшовши до Києва з дружиною і несучи на руках малолітнього Ігоря, наказав убити Київських князів Аскольда і Діра. Як оповідає літописець, Олег, звертаючись перед убивством до своїх жертв, заявив: «Ви не князі і не знаменитого роду, але я князь — і, показавши Ігоря, промовив: ось син Рюриків!». Після чого під мечами вбивць Аскольд і Дір впали мертвими до ніг Олегових. Треба вважати, що такий урок про силу меча залишився в пам’яті п’ятирічного Ігоря. Зі сказаних Олегом слів ясно, що батьком Ігоря був Новгородський князь Рюрик, що княжив з 862 до 879 року і став засновником усієї династії Рюриковичів. З повідомлень історика В.Н. Татіщева в його дослідженні «Про історію Іоакима» випливає, що є літописні відомості, які дозволяють припускати, що Рюрик був онуком Новгородського князя Гостомисла за лінією матері. Однією з дружин Рюрика і, приблизно, матір’ю Ігоря була Ефанда — дочка князя уманського з роду норвезьких королів. 

Майбутній Князь Ігор народився 877 року, отже, коли прийшов Олег 882 року до Києва Ігореві було лише п’ять років. Як припускають деякі історики, у матері Ігоря був рідний брат і ним був князь Олег, який опікувався малолітнім Ігорем за заповітом Рюрика після його смерті 879 року, тобто з 2–річного віку. 

Про дитинство і юнацький період в житті Ігоря літописець Нестор нічого не пише, немає таких відомостей і в інших літописних джерелах. Як зазначає М.М. Карамзін, «привчений з дитинства до покори, Ігор не осмілювався вимагати своєї спадщини від правителя владолюбного (князя Олега — Авт.), оточеного блиском перемог, славою завоювання і хоробрими товаришами». 

За повідомленням Нестора, 902 року Олег обрав для Ігоря в дружини певну молоду псковитянку на ім’я Ольга, «славну тоді ще одними принадами жіночими і доброзвичайністю». Однак, за іншими даними, Ольга була внучкою Гостомисла і була рідною дочкою князя Олега. А за Нестеровським літописом Ольга була дочкою простого селянського човнового перевізника, на підтвердження чого наводяться подробиці першого знайомства Ігоря і Ольги в такому епізоді. 

Коли Ігор перебував на полюванні, він звернувся до молодої і красивої дівчини з проханням перевезти його на інший берег, причому це прохання було висловлене в жартівливій формі. Але коли Ольга відповіла йому дуже дотепно, він перейнявся до неї повагою, а в подальшому, оцінивши не лише її розум, але й молодість і красу, скромність і гідність. Вже 903 року Ігор Рюрикович одружився на гаряче коханій Ользі Олегівні (?).