Розвиток гнучкості у школярів 11-16 років, які мають затримку психічного розвитку

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

суглобі, підсунути руки вперед. Використовують наступне обладнання, необхідне для тесту: стіл або коробка довжиною 45 см, шириною 35 см і висотою 32 см. На верхній частині коробки кріпиться дошка довжиною 55 см і шириною 45 см. При цьому вона повинна виступати на 15 см над боковою частиною коробки, в яку впираються ноги. Шкала від 0 до 50 см маркірується по середній лінії цієї дошки; на дошку кладуть лінійку довжиною 30 см, не закріплюючи її. Цю лінійку досліджуваний повинен переміщувати по столу прямими руками. Оцінка: найбільша відстань від краю дошки до лінійки. Наприклад, досліджуваний у вихідному положенні, поклавши руку на дошку, перемістив лінійку на 15 см. Потім, виконавши тест, відсунув її ще на 7 см. Його оцінка – 22.

Результати дослідження та їх обговорення. На основі результатів тесту „Рухливість в кульшовому суглобі” встановлено, що з віком з 11 до 16 років гнучкість покращується у хлопців та дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах, та у дівчат з затримкою психічного розвитку. У хлопців з затримкою психічного розвитку рухливість в кульшових суглобах знижується (табл., 1, рис. 1, 2).

Загальний приріст гнучкості за період з 11 до 16 років більший у дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) у порівнянні з затримкою психічного розвитку (ЗПР). У дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) відмічено такі періоди інтенсивного покращення даної якості: з 11 до 14 років та в 17 років. У школярів, у дівчат 11-16 років з затримкою психічного розвитку (ЗПР), виявлено такі період збільшення гнучкості: з 11-12 та 15-16. З 12 до 14 років рухова якість гнучкість у них знижується.

Встановлено, що гнучкість у хлопців з ЗПР не відрізнялась від контролю в 11-12 років (Р<0, 05) та була статистичною значимо нижчою у в 13 (Р<0, 05) та 14-16 років (Р<0, 001).

Вивчення гнучкості за тестом “Рухливість в кульшовому суглобі” показало, що гнучкість у дівчат з ЗПР в усіх вікових групах була статистичною значимо нижчою як у контрольній групі в 11 років (Р<0, 05) та у в 12-16 років (Р<0, 001).

Таблиця 1

Вікові та статеві особливості розвитку гнучкості за тестом „Нахил вперед з положення сидячи” у школярів які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) та з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Для розуміння методики розвитку гнучкості необхідно уяснити фактори, які визначають рівень гнучкості [7, 10]. Гнучкість визначається, перш за все, еластичними якостями м’язів, сухожиль, шкіри, ефективністю нервової іннервації м’язів, об’ємом м’язів, які оточують суглоб, а також рівнем розвитку сили і рівнем координації рухів.

Визначаючи еластичну характеристику м’язів необхідно усвідомити, що скорочувальні елементи м’язів спроможні збільшити свою довжину на 30-40% по відношенню до стану спокою. Тобто, у самій морфологічній будові м’язи спроможні розтягатися, що надає можливість виконувати рухи з великою амплітудою.

Рис. 1. Вікова динаміка розвитку гнучкості за показниками тесту „Рухливість в кульшовому суглобі” у хлопців 11-16 років які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) та з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Примітка: рівень статистичної значимості різниці: * – р<0, 05, ** – р<0, 01, *** – р<0, 001.

Рухливість суглобів обумовлюється формою м’язів і особливостями фасцій. Особливість розташування сухожиль у м’язах з перистою будовою передбачає їх меншу спроможність розтягатися, ніж у веретеноподібних м’язах, які мають меншу площу взаємодії м’язової і сухожильної маси.

Найнижчим рівнем якості розтягання володіють зв’язки, сухожилля, фасції, апоневрози. Їх будова забезпечує незначну спроможність розтягнення і велику міцність на розрив. Тому під час тренувань еластичність сухожилля, зв’язок суттєво підвищується за рахунок підвищення міцності. Проте, ефекту спроможності розтягуватися при цьому не відмічається.

При виконанні вправ з надмірною амплітудою в дію може вступати захисний сухожильний рефлекс, який перешкоджає подальшому розтягненню м’язів. Тому гнучкість значною мірою залежить від здатності поєднувати напруження м’язів, що виконують рух, із розслабленням м’язів, що розтягуються [13].

Рис. 2. Вікова динаміка розвитку гнучкості за показниками тесту „Рухливість в кульшовому суглобі” у дівчат 11-16 років які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) та з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Примітка: рівень статистичної значимості різниці: * – р<0, 05, ** – р<0, 01, *** – р<0, 001.

Надмірне розтягнення зв’язкових структур викликає незначне підвищення гнучкості. Між тим, це призводить до підвищення травматизму суглобів. Тому під час розвитку гнучкості необхідно основну увагу приділяти розтягненню м’язово-сухожильної одиниці у межах суглоба.

Особливості суглобів мають визначене значення для розвитку гнучкості. Найбільша рухомість спостерігається у кулястих і чашеподібних суглобах, а найменша – у сідловидних і блоковидних. Середньою рухомістю володіють еліпсовидний і циліндричний суглоби. Рухомість суглобів залежить від відповідності сполучених поверхонь до величини їх площин. Чим ця узгодженість більша, тим рухомість у суглобі менша.

Рівень гнучкості змінюється протягом доби: найменша вранці, після сну, потім підвищується, а ввечері знижується [6]. Гнучкість підвищується розминкою, масажем та температурними процедурами. Тривалі паузи між вправами, прогресуюче стомлення знижують рівень гнучкості, особливо активної.

К. Л. Віхров зазначає [2], що для розвитку гнучкості найбільш сприятливий вік 7-11 років. Саме в цей час спостерігаються оптимальні співвідношення між рухливістю в суглобах і тонічним опором м’язів.

Що стосується засобів педагогічної дії, направлених на виховання гнучкості, то про це можна судити по ефективності вправ, вживаних для розвитку з’єднань:

1) хребта – нахили з різних вихідних положень, виконуваних за допомогою партнера і без нього;

2) кульшового суглоба – махи ногами в передньозадньому і поперечному напрямках – випади, шпагат в упорі, вправи біля гімнастичної стінки;

3) плечового поясу – ривки руками в різних площинах, обертання рук, вправи з палицями, вправи біля гімнастичної стінки.

Гнучкість завжди є складовою частиною розминки і тому сприяє, перш за все, попередженню травматизму, а також підвищенню ефективності тренування. Тренування гнучкості має вагоме значення як для фізичного, так і психічного розслаблення. Підвищення еластичності м’язів сприяє виключенню зайвих м’язових напружень, а це є одним із заходів реабілітації м’язів після великих навантажень.

При розвитку гнучкості, разом з динамічними вправами, застосовуються і статичні. Рекомендується використовувати дві групи вправ, які розрізняються по режиму роботи м’язів – в першому розтягання чергується з розслабленням або скороченням, в другому – цього чергування немає. Для розвитку гнучкості використовується і динамічностатичний режим.

Враховуючи дані про зниження інших рухових якостей та фізичної працездатності [3, 9], методика розвитку гнучкості повинна передбачати не тільки сумісність її з іншими якостями, особливо із силою, але й забезпечити умови для їх сумісного розвитку. Таким чином, введення у навчальний процес підлітків з ЗПР двох додаткових занять на тиждень дозвилило досягнути значного приросту фізичної працездатності та розвитку рухових здібностей.

Висновки

З 11 до 16 років гнучкість покращується у хлопців та дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах, та у дівчат з затримкою психічного розвитку. У хлопців з затримкою психічного розвитку рухливість в кульшових суглобах знижується.

Загальний приріст гнучкості за період з 11 до 16 років більший у дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) у порівнянні дівчатами з затримкою психічного розвитку (ЗПР). У дівчат які навчаються у загальноосвітніх школах (ЗОШ) відмічено такі періоди інтенсивного покращення даної якості: з 11 до 14 років та в 17 років. У школярів, у дівчат 11-16 років з затримкою психічного розвитку (ЗПР), виявлено такі період збільшення гнучкості: з 11-12 та 15-16. З 12 до 14 років рухова якість гнучкість у них знижується.

Гнучкість у хлопців з ЗПР не відрізнялась від контролю в 11-12 років (Р<0, 05) та була статистичною значимо нижчою у в 13 (Р<0, 05) та 14-16 років (Р<0, 001).

Перспективи подальших досліджень стосуються перевірки методики розвитку гнучкості у підлітків з ЗПР в ході педагогічного експерименту.

Література

Висковатова Т. П. Задержка психического развития, обусловленная неблагоприятным влиянием природных и антропогенных факторов. − Одесса: ЮУПУ, 1996. − 264 с.

Вихров К. Л. Футбол в школе: Учебно – методическое пособие. – К. : Рад. шк., 1990. – 192 с.

Довгаль В. Фізична працездатність та фізичний розвиток хлопчиків з затримкою психічного розвитку // Збірник наукових праць. Культура здоров'я. – матеріали VIІ Міжнародної науково-методичкої конференції. – Херсон: ПП Вишемирськнй В. С., 2010. -С. 48-49.

Максимова С. Ю., Фомина Н. А. Использование средств ритмической гимнастики сюжетно-ролевой направленности в коррекционной работе с дошкольниками, отстающими в психическом развитии //Физическое воспитание детей дошкольного возраста: проблемы и перспективы: Тез. докл. регион. науч. -практ. конф. /Под ред. С. Б. Шармановой. – Челябинск: УралГАФК, 1999, с. 132-134.

Платонов В. М. Булатова М. М. Фізична підготовка спортсмена. – К. : Олімпійська література, 1995. – 320 с.

Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К. : Олимпийская литература, 1997. – 584 с.

Ровний А. С. Сенсорні механізми управління точнішими рухами людини. – Харків: ХаДІФК, 2001. – 220 с.

Сермеев Б. В. Пути повышения эффективности физического воспитания детей с отклонениями в развитии // Дефектология. – 1990. – № 4. – С. 7 – 14.

Чижик В. В., Сітовський А. М. Чижик Є. М., Особливості фізичного розвитку і працездатності хлопчиків з затримкою психічного розвитку // Тези другої науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”. – Луцьк, 2003. – С. 58-60.

Шаханова А. В. Влияние расширенного двигательного режима на онтогенетическое развитие и физическую подготовленность детей и подростков: Афтореф. дис. … докт. биол. наук – М., 1998. – 50 с.

Шмаргун В. М. Психолого-педагогічна корекція затримки психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку НПУ ім. М. П. Драгоманова: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19. 00. 07 К., 2000. – 20 с.

Язловецкий В. С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. – К. : Здоров’я, 1991. – 231 с.

Martin D., Carl K., Lehnertz K. Handbuch Trainingslehre. – Verlag: Hofmann Schorndorf, 1991. – 354 s.