Розвиток критичного мислення майбутніх учителів іноземної мови як умова їхньої підготовки до особистісно-орієнтованого навчання старшокласників.

В статье говорится о необходимости развития критического мышления будущих учителей иностранного языка в контексте формирования их готовности к личностно-ориентированному обучению старшеклассников.

The article reveals the necessity of development of critical thinking of future foreign language teachers in the context of forming their readiness for personality-oriented teaching high-school pupils.

 

Особистісно-орієнтована модель навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує неодмінно діалогічної ситуації, вільної, творчої діяльності. Школа повинна вчити мислити – така суть стратегії, що домінує в дослідженнях вчених різних країн. Тільки людина, яка вільно, активно і критично мислить, може об’єктивно оцінити події, зробити правильні висновки, досягти успіхів у різноманітних сферах діяльності. На жаль, проблемі розвитку критичного мислення учнів раніше не приділялось достатньої уваги. Освітні програми були традиційно спрямовані на те, щоб навчити учнів точно висловлювати свої думки і здійснювати різні види дедукції на підставі заданих посилань. Дуже часто, як вказує І. Якиманська, несприйняття учнем інформації підручника може оцінюватись як незасвоєння ним навчального матеріалу, але ж у цьому може виявитись особистісна позиція, що спирається на суб’єктний досвід. У зміст навчальних текстів може бути закладено протиріччя суджень, різне емоційне ставлення до описаних фактів та подій. Організація особистісно-орієнтованого навчання має бути спрямована на розвиток самостійного критичного мислення тих, хто навчається. Цьому повинна сприяти проблематизація, внутрішня неоднозначність навчальних текстів. С. Векслер [1] у книзі “Розвиток критичного мислення учнів у процесі навчання” зазначає, що за умови розвитку критичного мислення учні можуть не тільки послідовно викладати вивчений матеріал, а й висловлювати самостійні розгорнуті оцінювальні судження, переконливо аргументувати їх. У них посилюється прагнення до висловлення критичних думок як однієї з форм висловлення самостійності.

Деякі науковці наполягають на визнанні за учнями права на самовизначення та самореалізацію в процесі пізнання через оволодіння власними способами навчальної роботи.

Дійсно, кожен учень має свої особисті способи засвоєння нових знань. На це вказує і С. Максименко [2], зазначаючи, що особистий спосіб мислення учня незалежно від того, наскільки гармонійно пов’язані в ньому окремі компоненти розумової діяльності, завжди становить більш-менш складне, певною мірою інертне психічне утворення. Педагогу важливо пам’ятати про психічні особливості кожного учня стосовно способу запам’ятовування матеріалу, які поділяються на зоровий та слуховий; імпульсивний та поміркований; аналітичний та синтетичний; екстровертний та інтровертний; відкритий та прихований [3]. Тому кожна педагогічна спроба змінити цей спосіб наштовхується на деякі труднощі. Для вчителя важливо виявити ці способи, застосовуючи різноманітні дидактичні матеріали, які дозволяють учню самому обирати особистісно-значущі для нього способи навчання.

Студенти, які є успішними у навчанні, використовують у процесі вивчення іноземної мови різноманітні способи або їх поєднання залежно від типу завдання, що вони отримують. Завдання викладача у розвитку критичного мислення студентів ознайомити їх з усією гамою способів роботи із навчальним матеріалом та систематично відпрацьовувати останні під час виконання різних навчальних завдань та залежно від індивідуальних потреб студентів. Всі способи роботи із навчальним матеріалом можна розподілити на вісім категорій: формування концепції, персоніфікація, запам’ятовування нового матеріалу, управління процесом навчання, розуміння та використання емоцій, подолання обмежень, перевірка гіпотези, навчання у групі [3].

Слово «критичний» часто використовується у негативному контексті. Проте, мислити критично у навчальному контексті має додаткове позитивне значення – кинути виклик власному процесу мислення та мисленню оточуючих.

Термін «критичне мислення» переважно розглядається в зарубіжній педагогічній літературі. Ми розуміємо критичне мислення як активний, цілеспрямований, організований пізнавальний процес, який використовується для ретельного аналізу власного мислення та мислення оточуючих для виразності і поліпшення власного розуміння.

На заняттях з розвитку критичного мислення студентів змінюється роль тих, хто навчається, їх відношення до матеріалу, що розглядається, до власної особистості, до оточуючих. Студенти набувають віри у власні сили, активізують увагу, проявляють реальний інтерес до обговорюваного питання, відчувають відповідальність за розвиток своїх навичок спілкування іноземною мовою, що, у свою чергу, веде до більш успішного навчання.

Заняття із використанням традиційної методики призводить до пасивності студентів на уроці, в той час як навчання мислити критично відводить їх від пасивного стану, забезпечуючи цікавими для даної аудиторії матеріалами, яскравими, мотивуючими видами діяльності, персоналізованими самостійними завданнями, творчою роботою у парах та іншими формами групового навчання.

Зміна ролі студента та його відчуття власної важливості у кожному окремому завданні створює нові ролі для викладача, котрий тепер виконує роль фасилітатора, співрозмовника, радника, діагноста, помічника.

Навчання в атмосфері всебічного розвитку критичного мислення культивує у майбутніх учителів іноземної мови:

• активну громадську позицію, толерантність та адекватну самооцінку;
• уміння працювати у команді, кооперуватися, спілкуватися та домовлятися;
• уміння відбирати та оцінювати інформацію;
• уміння вирішувати проблеми, мислячи креативно та критично;
• уміння та бажання вчитися упродовж всього життя.

Відчуваючи, що їм завжди наданий час для детального вивчення та розуміння нових ідей, студенти будуть:

• мотивовані до навчання;
• відчувати, що вони контролюють процес власного навчання;
• вірити, що навчальний заклад вчить їх життєво необхідним умінням і навичкам.
• Навчальний план, котрий складено із урахуванням розвитку критичного мислення студентів, розрахований на:
• навчання студентів мислити та вчитися;
• детальне вивчення розмовних та граматичних тем;
• більшу кількість годин із дисципліни;
• включення вправ із розвитку критичного мислення у кожний вид роботи;
• доступність та зрозумілість для кожного студента.

Ми пропонуємо наступні види діяльності для реалізації цієї мети.