Розвиток мовленнєвої компетентності у дітей молодшого шкільного віку як засіб формування відповідних поведінкових стратегій, адекватних завданням їх соціальної адаптації

                                                                                                                                О. КОЛОДИЧ

 

 

У цій статті міститься інформація про сутність психолого-педагогіч-них умов формування мовленнєвої компетентності у дітей молодшого шкільного віку засобами соціально-психологічного тренінгу в процесі вивчення англійської мови.

 

Статья посвящена проблеме формирования языковой компетентности у детей младшего школьного возраста посредством социально-психологического тренинга в процессе изучения английского языка.

 

This article deals with the information about the defining of junior forms pupils' language competence which was worked out the base of social-psychological training during the studying of English.

 

Мовленнєва компетентність особистості формується завдяки інтеріоризації соціальних контекстів. Розвиток саме мовленнєвої компетентності доцільно розглядати у плані трьох аспектів спілкування, виділяючи відповідно формування її перцептивного, мовленнєвого та інтерактивного компонентів. При цьому визначальною у мовленнєвій компетентності особистості є соціально-перцептивна компетентність.

На нашу думку, мовленнєва компетентність – це теоретична конструкція, що репрезентує складну й багатозначну соціально-психологічну реальність, якою є спілкування дітей молодшого шкільного віку.

З огляду на це зазначимо, що у чисельних психологічних дослідженнях [1; 5; 8; 9; 11; 12 та інші] визначають різні форми (функції) спілкування, які органічно взаємопов'язані між собою. Так, наприклад, Г. М. Андреева [1] називає серед останніх мовленнєву форму або обмін інформацією між учасниками спілкування; інтерактивну форму чи організацію взаємодії між ними, тобто обмін не лише ідеями та знаннями, але й діями, а також перцептивну форму, як процес сприйняття учасниками спілкування один одного та встановлення на цій основі взаєморозуміння.

На думку О. О. Бодальова [2], останнє зумовлене регулятивною роллю соціальної перцепції у процесі спілкування. „Пізнання та взаємний вплив людей один на одного, – пише О. О. Бодальов, – обов'язковий елемент будь-якої спільної діяльності, навіть якщо її метою не є пряме вирішення завдань виховання і вона повністю спрямована на досягнення певного матеріального результату. Від того, як учні відображають та інтерпретують образ і поведінку та оцінюють можливості один одного, значною мірою залежить характер їх взаємодії і результати, які вони здобувають у ході спільної діяльності» [2].

Л. А. Петровська [6], яка відносить до основних завдань перцептивно – орієнтованого тренінгу в процесі вивчення англійської мови саме діагностику пер-цептивних утворень, вважає, що перцепція регулює спілкування настільки, наскільки вона є носієм своєрідної перцептивно-діагностичної функції. „Вибір учнем того чи іншого типу поведінки у кожній конкретній ситуації передбачає сприймання-оцінку основних її елементів, а саме: партнерів, самого себе і ситуаційного контексту в цілому» [6]. А далі вона продовжує: „У рамках загальної регулятивної функції соціальна перцепція виявляється вихідною стосовно по-ведінкових аспектів спілкування, демонструючи цим одну з форм принципу екстеріоризації у взаємозв'язках психіки з оточуючою дійсністю» [6].

У роботах Л. А. Петровської [6] аналізуються, зокрема, основні джерела діагностики та корекції сприйняття дитини молодшого шкільного віку самої себе у контексті спілкування. Самосприйняття та сприйняття інших людей діалектично взаємопов'язані між собою. „Уявлення про іншу людину, – наголошує Г. М. Ан-дрєєва, – тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості. Зв'язок цей подвійний: з одного боку, уявлення про самого себе визначає і уявлення про іншу людину, а з іншого – чим повніше розкривається інша людина (більшою мірою і більш глибоко), тим повнішим стає її уявлення про себе» [1].

Основними джерелами сприйняття школяра є: сприйняття його через співвідношення (ідентифікацію, розрізнення) з собою; сприйняття його через те, як його сприймають інші люди; сприйняття його через сприйняття результатів його діяльності; безпосереднє сприйняття його зовнішнього вигляду; сприйняття його шляхом експлікації нею її внутрішніх станів.

Тож розвиток мовленнєвої компетентності у дітей молодшого шкільного віку слід розглядати як наслідок комплексної роботи, що розпочинається із соціально-перцептивного рівня при забезпеченні його органічної єдності з мовленнєвим та інтерактивним рівнем. При цьому мають бути задіяні всі описані вище основні джерела самосприйняття та сприйняття іншої людини.

У ході психологічних досліджень було виявлено тісний взаємозв'язок між результатами діяльності дітей молодшого шкільного віку (у вигляді репродуктивних, чи продуктивних утворень) та тим типом спілкування, що супроводжує цю діяльність на уроці англійської мови. Так, у дослідженні Є. І. Пассова [5] зазначено, що адекватною формою мовленнєвого забезпечення передавання та засвоєння готових алгоритмів засвоюваних фраз є інструктаж. Більше того, вирішення таких завдань прямо заперечує діалог, оскільки він загрожує втратою імперативної завершеності алгоритмів, без якої вони вже неспроможні ефективно формувати інструментально-виконавчу активність у тих, хто навчається.

В інших роботах Є. І. Пассова [5] суб'єкт-суб'єктний та суб'єкт-об'єктний патерни спілкування виступають самостійною проблемою аналізу. Він відмічає, що поряд з іншими людьми в індивіда реалізуються два смислові