Розвиток самооцінки та самосвідомості у дошкільному віці

Актуальність і стан вивчення проблеми. Людська самосвідомість є складним феноменом, вона багатовимірна і багатоаспектна, що самосвідомості робить її об'єктом вивчення безлічі наук, серед яких можна назвати філософію, психологію, педагогіку та ін. 

Проблема самооцінки самосвідомості завжди привертала увагу вчених, тому що визначення місця і ролі людини у світі, специфіки її взаємин з навколишньою дійсністю припускає з'ясування природи людської самосвідомості. Для науки ця проблема важлива перш за все тому, що ті або інші підходи до питання про сутність самосвідомості, характер її відносин до буття зачіпають первинні світоглядні установки дитини вже у наймолодшомц віці. Природно, що підходи до вивчення самосвідомості є різноманітними, однак усі вони завжди мають справу з єдиною проблемою: аналізом самосвідомості як специфічно людської форми регуляції взаємодії людини з дійсністю. Ця форма характеризується, насамперед, виділенням людини як своєрідної реальності, як носія особливих способів взаємодії з навколишнім світом, включаючи керування ним.

На сьогодні у психологічних дослідженнях проблеми розвитку самосвід-омості існують, принаймні, два підходи до вивчення особистісних особливостей дітей. Один з цих підходів розглядає особистісні особливості і, у першу чергу, позитивну Я-концепцію як найважливішу умову розвитку інтелектуального і творчого потенціалу дітей (В.Е. Чудновський, В.С. Юркевич, В. Фаїн, К. Коттер, Д. Сіск та ін.). Для іншого підходу характерне включення таких особистісних особливостей, як пізнавальна спрямованість, мотивація, допитливість (О. М. Дьяченко, Д. Рензуллі) безпосередньо у структуру самосвідомості. Зокрема, О.М. Дьяченко була запропонована структура самосвідомості, яка включає три блоки - мотивація, операційний блок і блок реалізації суб'єктом своїх здібностей у діяльності (для дошкільників - в іграх).

Однак досі питання про вплив різних особистісних особливостей на процес формування самооцінки та самосвідомості, що, у свою чергу, визначає ефектив-ність і спрямованість пізнавальної діяльності і реалізацію здібностей дошкільників, залишається практично не вивченим. Відповідь на дане питання представляє не тільки теоретичне, але й практичне значення, пов'язане з пошуками шляхів оптимізації процесу самореалізації дітей з різним рівнем розумового розвитку.

Об'єкт дослідження - 40 дітей старшого дошкільного віку дитячого дошкільного навчального закладу № 3 «Ладоньки» м. Здолбунів. З них 20 дітей з високим розумовим розвитком і 20 нормально розвинених дітей (за даними психологічної служби дитсадка).

Предмет дослідження - структура самосвідомості та самооцінкистарших дошкільників.

Мета дослідження - виявлення особливостей розвитку самосвідомості та самооцінки дітей з високим рівнем розвитку у порівнянні з їх однолітками з нормальним рівнем розвитку.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета нами були сформульовані наступні завдання:

• проаналізувати підходи до поняття «самосвідомості»;
• окреслити форми, структура і функції самосвідомості;
• уточнити поняття та особливості самооцінки дошкільника;
• охарактеризувати становлення самосвідомості та самооцінки в онтогенезі;
• експериментально дослідити особливості становлення і розвитку самооцінки і самосвідомості дітей дошкільного віку.

Методологія дослідження. Для експерименту нами були відібрані такі методики, які відповідали двом завданням: по-перше, щоб вони відповідали нашим цілям, а по-друге, підходили для дітей дошкільного віку. У результаті були обрані методики «Самоопис»; «Малюнок людини»; модифікована методика «Три бажання»; «Ранжирування»; «Сходи» (модифікація методики В.Г.Щур); «Ситуації». Крім того, у теоретичній частині роботи використовувалися загальнонаукові методи: аналізу, синтезу і узагальнення.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.