Розвиток здібностей

 

1. Що таке здібності. Класифікація здібностей

2. Рівні розвитку здібностей: здатність, обдарованість, талант, геніальність

3. Походження здібностей

а) генетичне

б) придбане

4. Що сприяє розвитку здібностей

Висновок

Список літератури

 

 

Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди, обставинами життя, поставлені в однакові або приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здатності, вважаючи, що різницю в успіхах можна цілком задовільно пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли треба усвідомити, через що одні люди швидші і кращі, ніж інші, засвоюють знання, уміння і навички. Що ж таке здібності?

Термін «здатності», незважаючи на його давнє і широке застосування в психології, наявність в літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо підсумовувати його дефініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким чином:

1. Здібності – це властивості душі людини, що розуміються як сукупність всіляких психічних процесів станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей. Нині їм практично вже не користуються в психології.

2. Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення з'явилося, і було прийнято в психології XVIII – XIX вв., частково є вживаним і нині.

3. Здібності – це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і найбільш поширено. Воно в той же час є найбільш вузьким і найбільш точним з усіх трьох.

4. Здібності – це індивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в діяльності і є умовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають міру освоєння деякої сукупності деятельностей. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не зводяться до знань і умінь.

Значний вклад в розробку обший теорії здібностей вніс наш вітчизняний учений Б. М. Теплов. Він-то і припустив третє з перерахованих визначень здібностей.

Здібності, вважав Б. М. Теплов, не можуть існувати інакше, як в постійному процесі розвитку. Здатність, яка не розвивається, якій на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним з систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт і тому подібне, ми підтримуємо у себе і розвиваємо далі відповідні здібності.

Розділяють загальні і спеціальні здібності:

1) загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Загальні здібності – це розумові здібності: критичність розуму, його самостійність, глибина, допитливість, швидкість розумового орієнтування, швидкість мислення. Люди, що мають загальні (розумовими) здібності, як правило, швидко освоюються в нових видах діяльності, галузях знань, добре навчаються.

2) спеціальних здібності – це система властивостей особи, які допомагають досягти високих результатів в якій-небудь області діяльності, наприклад: математичні, літературні, музичні і так далі

Спеціальні і загальні здібності нерозривно пов'язані. Розвиток загальних (розумових) здібностей обумовлює розвиток спеціальних, які, у свою чергу, впливають на розумовий розвиток особистості.

Також розглянемо різні типи розумових здібностей, описані ученими.

Стенберг і його колеги з університету Йельского створили теорію потрійності інтелекту, виділивши три основні групи інтелектуальних здібностей:

1. Компонентний інтелект. Він включає загальні здібності до навчення, тямущість, словарний запас, хороше розуміння прочитаного тексту, здатність оперувати такими об'єктами, як аналогії, силлогизмы категорії, здатність до критичного мислення. Це інтелект в його традиційному сенсі, який оцінюється за допомогою тестів.

2. Емпіричний інтелект. Емпіричний інтелект включає здібності до осмисленого відбору, розшифровки, порівняння і поєднання елементів інформації з метою створення нових представлень, теорій і ідей.

3. Контекстний інтелект. До контекстного інтелекту відносяться здібності до адаптації у реальному світі, такі як уміння оцінювати ситуації, досягати поставлених цілей і вирішувати практичні проблеми.

Говард Гарднер (викладач медичного факультету університету Бостона) у своїй концепції інтелекту виділяє наступні типи здібностей:

1) Просторовий інтелект. Здатність до формування просторових образів і до орієнтації у навколишньому світі. Микронезийские мореплавці з Каролінських островів можуть орієнтуватися серед сотень островів за зірками і власним відчуттям. Ученим, що займається тестуванням інтелекту, довелося б розробити абсолютно нові методи і враховувати інші здібності, якби вони вирішили оцінити інтелект

Микронезийцева.

2) Музичний інтелект. Здатність до сприйняття і створення мелодійних і ритмічних конструкцій. Деякі індивіди, яких за усіма іншими показниками відносять до розумово відсталих, можуть зіграти на піаніно пісню, що чується усього один раз; буває, що талановитий джазовий тромбоніст не може прочитати газету.

3) Руховий інтелект, Здібності до тонких моторних рухів, які потрібні, наприклад, хірургові або танцюристові.

4) Міжособовий інтелект. Здатність зрозуміти інших людей, їх почуття, мотиви і способи взаємодії з ними. Хтось легко знаходить спільну мову з іншими особами завдяки чуйності і здатності співпереживати.

5) Внутрішньоособовий інтелект. Здатність індивіда розібратися в самому собі і сформувати відчуття ідентичності.