Самогубство. Суїцид – акт самогубства

Самогубство (суїцид) – свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, наміреною і бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» походить з латинської мови – (лат. sui caedere вбивати себе).

Суїцид – акт самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

Самовільний вихід із життя – велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Це усвідомлений акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.

Причини суїциду різноманітні, полягають не тільки в особистісних деформаціях суб’єкта і обстановці, яка травмує психічно, але й у соціально-економічній та моральній організації суспільства. Сьогодні психологи виділяють такі основні мотиви суїциідальної поведінки серед молоді:

переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання (кохання без взаємності), ревнощі;

переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлучення батьків;

почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою;

страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням;

страх перед покаранням;

любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

почуття помсти, погроз, шантажу.

бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

Сімейні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це – несправедливе ставлення, образи, приниження, ревнощі, подружня зрада. А ще – розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність. З іншого боку, за статистикою люди, які перебувають у шлюбі, вчиняють самогубство значно рідше, ніж холостяки або розлучені. Великий рівень суїцидів спостерігається серед людей, які втратили партнера – вони покінчують з життям утричі частіше, ніж сімейні.

На початку XX століття було з’ясовано, що на рівень суїцидальності впливають також нові технічні засоби передавання інформації: радіо, кінематограф. У час бурхливого розвитку ЗМІ, комп’ютерних ігор із поширеним у них некрофільством, садистсько-мазохістським смакуванням смерті, у тому числі й суїцидальної, ці тенденції поглибились. Розвиток науково-технічного прогресу, накопичення інформаційних ресурсів, поява соціальних інновацій далеко не завжди йдуть паралельно із зростанням задоволеності життям, гармонією з довкіллям. Не сприяють зниженню рівня самогубств такі супутники науково-технічного прогресу у суспільстві, як загроза економічних і технологічних катастроф, екологічний дискомфорт від надмірного скупчення людей у забруднених, неестетичних, гнітючих містах, інтенсифікація контактів, надмірні емоційні навантаження тих, хто прагне зробити кар’єру. Фахівці відзначають збільшення кількості самогубств після аварії на Чорнобильській АЕС: у так званій “зоні відчуження” та серед чорнобильців-ліквідаторів. Суспільні катаклізми безпосередньо впливають на рівень самогубств. Наприклад, після зведення Берлінської стіни рівень самогубств у східному секторі збільшився у 25 разів. Внаслідок економічних криз часто людина відчуває себе повною невдахою, звинувачуючи у першу чергу не зовнішні обставини, а саму себе. У такій ситуації майбутнє видається їй невизначеним, а самогубство – єдиним способом виходу із скрути.

Інша група дослідників стверджує протилежне – рівень життя і кількість самогубств не пов’язані між собою. Красномовним прикладом тому може служити Швеція – одна з високорозвинених і багатих країн Європи, вона протягом 10 років є одним із лідерів за кількістю суїцидів.

Життєві реалії й наукові дослідження засвідчують тісний взаємозв’язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою. Статистика свідчить, алкоголь за життя вживали 60% самогубців, хоча безпосередньо перед самовбивством алкоголь вживається тільки у 8% випадків, наркотики – у 4%.

Щодо суспільних категорій, які найбільш схильні до скоєння подібних вчинків, то найвищий показник самогубств відзначається серед психічно хворих, хронічних алкоголіків, наркоманів, інвалідів. До групи ризику можна також віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків. До речі, кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік зменшується. Особливо вразливою до соціальних негараздів у суспільстві є молодь. Про це свідчить і значне зростання кількості самогубств серед молодих людей: за період 1991-1994 р. кількість самогубств в Україні серед молоді зросла вдвічі. Основні їх причини лежать у сфері соціальній, соціально-психологічній, що окреслює втрату соціальних зв’язків, депресію, фрустацію, алкоголізм, наркоманію, невдачі у навчанні, конфлікти із родичами, однолітками, страх перед майбутнім, самотність, розчарування у коханні, втратою смислу життя і професійних перспектив, хронічною відсутністю грошей і роботи і т. п. Тому нинішні молоді громадяни, на відміну від старшого покоління, поставлені подвійно в екстремальні умови, вихід з яких може бути непередбачуваним і неконтрольованим. За даними центру досліджень дитинства Українського НДІ, у 27% дітей віком від 10 до 17 років час від часу з’являються суїцидальні думки. Крім того, більшість дитячих самогубств пов’язана не з психічними захворюваннями, як здається на перший погляд, а з недоліками морального виховання. До важливих чинників суїцидальності неповнолітніх можна віднести ще й такі: втрата батьківської любові, нерозділене кохання, розлучення батьків, що породжує відчай, образу, ревнощі, вражене самолюбство, приниження, знущання, вагітність, які породжують відчай, страх, тривогу, при нестійкій, ще не повністю сформованій психіці.

Інтерпретація основних понять щодо суїциду:

суїцидальна поведінка – поняття більш ширше і поряд з суїцидом, включає в себе суїцидальні замахи, спроби та прояви;

суїцидальні замахи – всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента;

суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту;

суїцидальні прояви – думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення себе життя;

аномічні самогубства – акт самогубства, що є наслідком неспроможності людини пристосуватися до швидкозмінних умов суспільства;

фрустрація – психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети.

Вирішення проблеми зниження кількості самогубств серед людей з психічними розладами і серед населення в цілому вимагає рішучості і політичної волі з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників. Служби охорони здоров'я повинні прагнути до своєчасного діагностування психічних розладів. З боку систем охорони здоров'я повинна приділятися підвищена увага проблемі боротьби з негативним відношенням і дискримінацією, що дуже часто супроводжують психічні розлади і самогубства, для того, щоб люди, які потребують допомоги, змогли її одержати на ранньому етапі психічного розладу. Психіатри повинні підвищити якість надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення, що буде сприяти підвищенню якості життя населення України. Також потрібно, щоб послуги психіатрів були доступними для усього населення, не залежно від соціального статусу. Нерозпізнані вчасно психічні розлади можуть виявитися смертельними, і до них варто відноситися як до проблеми, що має першорядне значення.

Існує багато різних способів покінчити життя самогубством: повішення, отруєння, передозування лікарськими засобами, падіння з висоти, різання вен, інші.

На жаль, не можна повністю запобігти суїциду. Можна лише попередити його, і це деколи закінчується щасливо, без смерті ще одної людини. Зниженню рівня самогубств також можуть статті в засобах масової інформації про те, як і чому було скоєно самогубства. Потрібно показати наслідки такого кроку у всій його страшній реальності. Наприклад, можна проводити безкоштовні семінари, де висвітлювати тему самогубства. Ще більш жорстоким способом є перегляд фотографій самогубців в Інтернеті і ЗМІ. Головне – дати зрозуміти, що суїцид, повішення це чи отруєння, не такий вже прекрасний, а якраз навпаки.

Інколи перед молодими людьми постає багато різних перешкод, тоді, коли вони не в змозі справитися з ними, вимог до них є багато, а сили, на жаль, не хватає. Криза даного періоду може бути викликана і іншими проблемами, серед яки є проблеми з навчанням і роботою, соціальною загрузкою (в сім’ї, ВУЗі, на роботі), неможливістю найти цікавість до життя, а також однодумців, не змогою утвердження себе як особистості.

Для студентів потрібно проводити безкоштовні семінари про суїцид, покращити та зробити більш доступнішими послуги психіатра, телефони довіри.

 

 

Вароткина Ж. Л. Самоубийства как социальная патология // Экология человека. – 2000. – №4. – С. 82-83.

Михайлов А. Е. Суицид и его предупреждения. – К. : НВТ “Правник” – НАВСУ, 1998.

Суицидология. Основные термины и понятия: Метод. пособие / Под ред. А. П Чуприков, Г. Я. Полягина, В. Ф. Войцех. – Киев: МОЗ Украины – Украинский НИИ социальной и судебной психиатрии, 1999.

http: //uk. wikipedia. org/wiki/Суїцид