Шрифти

 

 

 

Одним з важливих елементів креслення є шрифт, який дослівно із німецької перекладається як письмо. Під шрифтом розуміють графічну форму букв і цифр, які ще називаються знаками. У ході розвитку науки, культури і техніки графічна форма їх змінювалась, з’являлися нові шрифти, назви, класифікації. Але, незалежно від того, був цей шрифт старим чи новим, кожний з них мав свою оригінальність і неповторність.

Велика різноманітність шрифтів та їх конструктивних особливостей обумовлює необхідність ретельного і правильного   вибору   того   чи   іншого   шрифту   при   оформленні   графічних   матеріалів   картографічного, топографо-геодезичного чи землевпорядного виробництва. Найбільше застосування отримали картографічні шрифти.  Такі  шрифти мають  різне  призначення.  По-перше,  вони  служать  для  підписів  географічних  назв об’єктів, зовнішнього оформлення, різноманітних пояснень змісту карт, планів, проектів, діаграм, графіків, умовних позначень і т. п. По-друге, шрифти самі виступають в ролі умовних знаків, передаючи кількісні і якісні характеристики об’єктів. Скажімо, за шрифтами різних розмірів і рисунком букв визначають кількість мешканців чи адміністративне значення населених пунктів, встановлюють судноплавність річки та ін.

У зв’язку з цим до шрифтів висувається цілий ряд вимог, основними з яких є:

висока читабельність (швидкість і легкість прочитання напису);

чітка видимість знаків одного шрифту (індивідуальність форми букв і цифр);

дотримання загального стилю шрифту і відмінність між собою шрифтів різних видів;

економність (знаки шрифту не повинні займати великі площі);

належна естетика (простота, стрункість, оригінальність форми букв і цифр).

Картографічні шрифти визначаються рисунком, товщиною, шириною і висотою окремих букв, цифр та пунктуаційних знаків. При цьому всі букви поділяються на прописні (заголовні) і рядкові (маленькі). Кожний знак шрифту має індивідуальну схему побудови (графему) з тільки йому притаманними елементами, зміна яких навіть у незначних межах призводить до зміни шрифту.

Знаки шрифтів мають наступні основні елементи (рис 26): основні (вертикальні і похилі), додаткові (з’єднувальні і допоміжні), виносні (верхні і нижні), підсічки, заокруглення, просвіти всередині букв, міжбуквові пробіли та ін. До основних відносяться більш налиті елементи, а до додаткових–більш тонкі.

 

• контрастність букв і цифр, яка визначається відношенням товщини основного елемента ТО, до додатковогоТД;
• товщина основного елемента ТО, яка залежить від висоти букв і цифр Н;
• компактність шрифту, яка визначається відношенням ширини прописної букви В до її висоти Н;
• нахил шрифту, який визначається відхиленням від перпендикулярності осі букв і цифр до лінії рядка;
• наявність і форма підсічок, тобто характер завершення ліній і кутів знаків;
• специфічні особливості обрисів деяких букв і цифр.

Залежно від контрастності розрізняють шрифти контрастні, середньоконтрастні і малоконтрастні. Виділяють також прозорі і прозорі відтінені.

Згідно товщини основного елемента їх прийнято поділяти на остовні, світлі, напівжирні і жирні.

За ознакою компактності (ширини знаків) розрізняють шрифти вузькі, нормальні і широкі. Виділяють також звужені і розширені.

Залежно від нахилу вони поділяються на прямі, з нахилом вправо, з нахилом вліво.

Шрифти бувають із підсічками і без підсічок. Форма підсічок може бути різною (прямокутні і трикутні, короткі і довгі, тонкі і широкі, односторонні і двосторонні та ін.).

Залежно від графічних ознак картографічні шрифти прийнято поділяти на п’ять груп і одну додаткову. В першу групу виділені середньоконтрастні шрифти із короткими трикутними підсічками, які плавно з’єднуються з елементами  знаків;  в  другу–контрастні шрифти з  довгими  і  тонкими  підсічками,  які  не  мають  плавного з’єднання з елементами знаків; в третю–середньоконтрастні шрифти з прямокутними підсічками; в четверту–малоконтрастні шрифти з прямокутними підсічками; в п’яту-малоконтрастні шрифти  без підсічок; в додаткову групу входять всі інші (рукописні, машинописні і т.п.).

Кожна група складається з гарнітур, тобто комплектів (наборів) шрифтів, які мають спільний характер накреслення рисунка букв, але відрізняються за шириною, товщиною та іншими характеристиками (рис. 27). До першої групи шрифтів відносяться літературна, універсальна і гідрографічна гарнітури; до другої–звичайна гарнітура; до третьої-гарнітура БСАМ курсив, капітальна, нова, чітка, оригінальна і академічна гарнітури; до четвертої–брускова гарнітура; до п’ятої–рублена, топографічна і древня гарнітури; до додаткової–перехідна гарнітура. Незалежно від гарнітури за накресленням шрифти поділяються на друкарські і курсивні. Як правило, в курсивних шрифтах рядкові букви схожі на рукописні і всім, крім букви о, відрізняються від прописних. У друкарських шрифтах рядкові і прописні букви різняться між собою за величиною, а за рисунком виділяються букви а, б, е, р, у, ф.