Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
15
Мова:
Українська
Тема 3. Шрифти
3.1.Загальні відомості
3.2.Картографічні шрифти
3.2.1.Топографічний напівжирний шрифт (Т – 132)
3.2.2.Рублений широкий напівжирний шрифт (Р – 152)
3.2.3.БСАМ курсив малоконтрастний (БМ - 431)
3.2.4.Древній курсив напівжирний (Д – 432)
3.3.Рукописні шрифти
3.3.1.Скорописний шрифт
3.3.2.Стандартний шрифт
3.4. Художній шрифт і рамки
3.1. Загальні відомості
Одним з важливих елементів креслення є шрифт, який дослівно із німецької перекладається як письмо. Під шрифтом розуміють графічну форму букв і цифр, які ще називаються знаками. У ході розвитку науки, культури і техніки графічна форма їх змінювалась, з’являлися нові шрифти, назви, класифікації. Але, незалежно від того, був цей шрифт старим чи новим, кожний з них мав свою оригінальність і неповторність.
Велика різноманітність шрифтів та їх конструктивних особливостей обумовлює необхідність ретельного і правильного вибору того чи іншого шрифту при оформленні графічних матеріалів картографічного, топографо-геодезичного чи землевпорядного виробництва. Найбільше застосування отримали картографічні шрифти. Такі шрифти мають різне призначення. По-перше, вони служать для підписів географічних назв об’єктів, зовнішнього оформлення, різноманітних пояснень змісту карт, планів, проектів, діаграм, графіків, умовних позначень і т. п. По-друге, шрифти самі виступають в ролі умовних знаків, передаючи кількісні і якісні характеристики об’єктів. Скажімо, за шрифтами різних розмірів і рисунком букв визначають кількість мешканців чи адміністративне значення населених пунктів, встановлюють судноплавність річки та ін.
У зв’язку з цим до шрифтів висувається цілий ряд вимог, основними з яких є:
висока читабельність (швидкість і легкість прочитання напису);
чітка видимість знаків одного шрифту (індивідуальність форми букв і цифр);
дотримання загального стилю шрифту і відмінність між собою шрифтів різних видів;
економність (знаки шрифту не повинні займати великі площі);
належна естетика (простота, стрункість, оригінальність форми букв і цифр).
Картографічні шрифти визначаються рисунком, товщиною, шириною і висотою окремих букв, цифр та пунктуаційних знаків. При цьому всі букви поділяються на прописні (заголовні) і рядкові (маленькі). Кожний знак шрифту має індивідуальну схему побудови (графему) з тільки йому притаманними елементами, зміна яких навіть у незначних межах призводить до зміни шрифту.
Знаки шрифтів мають наступні основні елементи (рис 26): основні (вертикальні і похилі), додаткові (з’єднувальні і допоміжні), виносні (верхні і нижні), підсічки, заокруглення, просвіти всередині букв, міжбуквові пробіли та ін. До основних відносяться більш налиті елементи, а до додаткових–більш тонкі.
До графічних ознак шрифтів відносяться:
- контрастність букв і цифр, яка визначається відношенням товщини основного елемента ТО, до додатковогоТД;
- товщина основного елемента ТО, яка залежить від висоти букв і цифр Н;
- компактність шрифту, яка визначається відношенням ширини прописної букви В до її висоти Н;
- нахил шрифту, який визначається відхиленням від перпендикулярності осі букв і цифр до лінії рядка;
- наявність і форма підсічок, тобто характер завершення ліній і кутів знаків;
- специфічні особливості обрисів деяких букв і цифр.
Залежно від контрастності розрізняють шрифти контрастні, середньоконтрастні і малоконтрастні. Виділяють також прозорі і прозорі відтінені.
Згідно товщини основного елемента їх прийнято поділяти на остовні, світлі, напівжирні і жирні.
За ознакою компактності (ширини знаків) розрізняють шрифти вузькі, нормальні і широкі. Виділяють також звужені і розширені.
Залежно від нахилу вони поділяються на прямі, з нахилом вправо, з нахилом вліво.
Шрифти бувають із підсічками і без підсічок. Форма підсічок може бути різною (прямокутні і трикутні, короткі і довгі, тонкі і широкі, односторонні і двосторонні та ін.).
Залежно від графічних ознак картографічні шрифти прийнято поділяти на п’ять груп і одну додаткову. В першу групу виділені середньоконтрастні шрифти із короткими трикутними підсічками, які плавно з’єднуються з елементами знаків; в другу–контрастні шрифти з довгими і тонкими підсічками, які не мають плавного з’єднання з елементами знаків; в третю–середньоконтрастні шрифти з прямокутними підсічками; в четверту–малоконтрастні шрифти з прямокутними підсічками; в п’яту-малоконтрастні шрифти без підсічок; в додаткову групу входять всі інші (рукописні, машинописні і т.п.).
Кожна група складається з гарнітур, тобто комплектів (наборів) шрифтів, які мають спільний характер накреслення рисунка букв, але відрізняються за шириною, товщиною та іншими характеристиками (рис. 27). До першої групи шрифтів відносяться літературна, універсальна і гідрографічна гарнітури; до другої–звичайна гарнітура; до третьої-гарнітура БСАМ курсив, капітальна, нова, чітка, оригінальна і академічна гарнітури; до четвертої–брускова гарнітура; до п’ятої–рублена, топографічна і древня гарнітури; до додаткової–перехідна гарнітура. Незалежно від гарнітури за накресленням шрифти поділяються на друкарські і курсивні. Як правило, в курсивних шрифтах рядкові букви схожі на рукописні і всім, крім букви о, відрізняються від прописних. У друкарських шрифтах рядкові і прописні букви різняться між собою за величиною, а за рисунком виділяються букви а, б, е, р, у, ф.