Шумове забруднення

Хронiчний акустичний дискомфорт здатний підвищити негативний вплив на організм хімічного забруднення середовища. Так, сумісна дя шуму високого рівня та сірчистого газу значно збільшує кількість дiтей, що страждають на захворювання центральної нервової системи.

За фізичною природою звук тісно пов’язаний з явищем вібрації. Однак, на вiдміну від звуку, вібрація сприймається різними ділянками та органами тіла людини і вимірюється в герцах – Гц.

Взагалi, тiло людини – це система взаємозв’язаних вібруючих елементiв, тобто окремі частини та органи тіла мають властиві їм частоти коливань (плечовий пояс, стегно та голова в положеннi стоячи – 4-6 Гц; черевна порожнина – 4-8 Гц; голова в положенні сидячи – 20-30 Гц; внутрішні органи – 6-9 Гц), а тому спiвпадіння вказаних частот з частотою зовнішньої вібрації чи інфразвуку (явище резонансу) може «вивести з ладу» життєво важливі органи тiла людини:

найбiльш резонансною є частота – 7 Гц, вона слівпадає з L-ритмом біострумiв головного мозку;

частоти в 1-3 Гц можуть порушити ритм та глибину дихання;

особливо небезпечними с частоти до 5 Гц, бо вони можуть викликати навіть механічнеушкодження внутрішніх органів;

при частоті коливань 25-40 Гц та 60-90 Гц падає эорова чутливість людини.

До інфразвукового діапазону належать і частоти власних коливань будівель (14-25 Гц), які наближаються до частоти коливань деяких дорожних машин та механiзмів (особливо віброущільнювачів).

Рівні дії вібрації на людину умовно поділяють на 3 групи:

дуже низький – до 2 Гц (джерело – корабельні прилади, механізми на гідравлічній підвісці та ін.) ;

низький – від 2 Гц до 20 гЦ (джерело – наземний транспорт) ;

високий – понад 20 Гц (джерело – пневматичні молотки, дрелi, циркуляцiйнi пили та інше.

 

 

Здатність слухового аналізатора сприймати широкий діапазон звукових тисків пояснюється тим, що він вирізняє не різницю, а стислість змін абсолютних величин, які характеризують звук (східчастість сприйняття). Тому вимірювати інтенсивність звуку і звуковий тиск в абсолютних (фізичних) одиницях важко і незручно.

В акустиці для вимірювання інтенсивності звуків або шуму застосовують спеціальну систему, яка враховує логарифмічну залежність між подразненням і слуховим сприйняттям, – шкалу бел і децибел. Вона відповідає фізіологічному сприйняттю і уможливлює різке скорочення діапазону значень вимірюваних величин. За цією шкалою кожний наступний ступінь звукової енергії перевищує попередній у 10 разів. Наприклад, якщо інтенсивність звуку більша у 10, 100, 1000 разів, то за логарифмічною шкалою вона відповідає збільшенню на 1, 2, З одиниці. Логарифмічна одиниця, яка відбиває десятиразовий ступінь збільшення інтенсивності звуку над рівнем моря, називається белом (Б), тобто є десятковим логарифмом відношення інтенсивностей звуків.

Отже, при вимірюванні інтенсивності звуків використовують не абсолютні величини звукової енергії або тиску, а відносні, які виражають відношення енергії або тиску звуку до порогових для слуху значень енергії або тиску. Діапазон енергії, який сприймається слухом як звук, становить 13-14 Б. Для зручності використовують не бел, а одиницю, що в 10 разів менша – децибел (дБ). Децибел приблизно відповідає мінімальному приросту інтенсивності звуку, який розрізняє вухо. Вимірювані в такий спосіб величини називаються рівнями інтенсивності звуку, або рівнями звукового тиску.

Інтенсивність звуку суб'єктивно відчувається як гучність. Характеристика шуму в децибелах не дає повного уявлення про його гучність. Це залежить від різної чутливості вуха до різних акустичних частот. Звуки однієї інтенсивності, але різних частот сприймаються на слух як неоднаково гучні. Слуховий аналізатор по-різному сприймає різні частоти. При рівнях інтенсивності звуку до 70 дБ максимальна чутливість слухового аналізатора становить 1-5 кГц і зменшується з підвищенням і зниженням частоти. Тому звуки (тони) однакової інтенсивності на різних частотах здаються на слух різними за гучністю. При великих рівнях інтенсивності (80 дБ і вище) із збільшенням інтенсивності звуку вухо реагує майже однаково на звуки різних частот чутного діапазону.

Шум як професійний фактор спостерігається у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві тощо. З кожним роком збільшується кількість професій, пов'язаних із шумом, а зростаюча спеціалізація праці веде до збільшення тривалості його впливу на людину.

У машинобудуванні високий рівень шуму спостерігається при обробці металів різанням. Найвищий рівень шуму – у цехах холодного висаджування (101-105 дБ), цвяхівних (104-110 дБ), полірування швів (115-117 дБ), токарно-револьверних (84-88 дБ), фрезерних верстатів (93-95 дБ). На робочих місцях ковалів-штампувальників рівень шуму становить 110-115 дБ. Інтенсивний шум з'являється при обрубуванні та очищенні лиття, роботі пневматичних трамбівок, вибивних решіток тощо. У гірничорудній і вугільній промисловості шум, що утворюється відбійними молотками, за рівнем інтенсивності досягає 92-109 дБ, під час роботи пневматичних перфораторів – 114-127 дБ. У текстильній промисловості найвищий рівень шуму у ткацьких цехах (94-104 дБ), на робочих місцях швачок-мотористок швейних фабрик він становить 90-95 дБ.

Отже, експлуатація різноманітних машин і механізмів у різних галузях промисловості супроводжується виробничим шумом, що різниться інтенсивністю і спектральним складом.

Вплив шуму на організм людини часто посилюється й іншими виробничими факторами: вібрацією, інфра- і