Слідчі і судові версії

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі в Україні способи маскування та приховання злочинів вдосконалюються, а методи, прийоми, способи та засоби скоєння злочинів набувають майстерності. Тому велике значення набуває процес побудови криміналістичних версій працівниками правозастосовної діяльності. 

Своєрідність процесу пізнання при розслідуванні злочинів, головним чином, в тому, що предметом його виступають суспільно-небезпечні і протиправні діяння. їхнє дослідження в більшості випадків ускладнюється тим, що вони не постають перед особою, яка провадить розслідування, у вигляді повної картини. У розпорядженні слідчого знаходяться тільки деякі сліди і відомості, аналізуючи які він повинен відновити картину того, що відбулося, в усій її складності. Тому розумова і процесуальна діяльність слідчого протікає в таких умовах, коли не видно природних причинних зв'язків, знищені або замасковані сліди, відносини між речами і подіями постають нерідко в перевернутому вигляді, а сутність того, що відбувається, у більшості випадків перекручена. Це визначає характер діяльності слідчого як пізнавальної.

Таким чином, процес розслідування злочинів розглядається як окремий випадок пізнання, в якому провідна роль належить гіпотезі. її різновидом є криміналістична версія, що за сутністю, процесом побудови і перевірки відповідає логічній структурі та стадіям розвитку гіпотези.

Слідчі і судові версії версії та технологія планування розслідування злочинів сформувалися в самостійну приватну криміналістичну теорію, яка базується на досягненнях таких галузей, як філософія, логіка, психологія управління, соціальна психологія, юридична психологія, кримінальне право та процес тощо. У перекладі з латинської слово «версія» означає поворот, видозміну. У юридичному розумінні це поняття вживається як синонім будь-якого припущення, здогадки, що виникають у процесі складної розумової діяльності суб’єкта правозастосовної діяльності.

Стан дослідження проблеми. Розкриттю суті криміналістичних версій присвячені праці таких науковців, як В. Д. Берназ [4], П. Д. Біленчук [5], А. Н. Васільєв [10], В. А. Журавель [11], Н. А. Бобров [14], С. М. Стахівський [16], О.М. Цільмак [17] та інших. У юридичній та криміналістичній літературі приділялася належна увага технології побудови та перевірки судових та слідчих версій. Однак у наукових працях відмічена фрагментарність стосовно чіткості структуризації переліку функцій, принципів, правил і методів їх побудови.

Об’єкт дослідження – діяльність слідчих органів з розкриття, розслі-дування та попередження злочинів.

Предмет дослідження – слідчі і судові версії як структурний елемент криміналістичних методик розслідування злочинів, механізм їх формування та використання у процесі розслідування.

Мета роботи – проаналізувати сучасні концептуальні положення щодо слідчих і судових версій версій як структурного елемента криміналістичної методики розслідування злочинів.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети дослідження визначено наступні його завдання:

• уточнити сутність та значення слідчих версій;
• визначити поняття і сутність судової версії;
• проаналізувати підходи до класифікації версій;
• дослідити поняття слідчої версії у судово-слідчій практиці;
• виявити головні вимоги до слідчих версій, особливості їх побудови;
• проаналізувати методи побудови слідчих і судових версій.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалек-тико-матеріалістичний метод наукового пізнання, а також концептуальні положення криміналістики. У процесі дослідження застосовувалися загально-наукові та спеціальні методи: формально-логічний, функціональний, системно-структурний, порівняльний та інші.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох поширених розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 31 аркуш.