Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ

Актуальність теми дослідження. Становлення української державності, розбудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на людину, її духовну культуру. Закладена в сучасних державних документах (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закони "Про дошкільну освіту", Базовий компонент дошкільної освіти) методологія освіти надає пріоритетності соціально розвиненій особистості, її життєвому самовизначенню, самореалізації, життєтворчості і, відповідно, апелює до сучасної особистісно зорієнтованої парадигми освіти. Потреби суспільства в самостійній, творчій, ініціативній особистості визначають нові параметри перебігу соціалізації, висувають підвищені вимоги до її суб’єкта щодо формування нових моделей соціальної поведінки, конструювання персональної системи цінностей, унаслідок чого перед педагогічною наукою постає потреба переосмислення й перегляду традиційних настанов у соціалізації та вихованні дітей і молоді. 

Серед причин, що актуалізують розробку проблем соціалізації особистості у сучасному суспільстві, виокремлюють: міцнення статусу дитинства у суспільстві, концептуальне обґрунтування його сутності та розвитку у контексті трансформацій суспільного життя; необхідність забезпечення активного пристосування дітей до нових для них соціальних умов життєдіяльності, набуття ними соціально-емоційної рівноваги та стійкості до впливу змінних умов соціуму. Першорядного значення вищесказане набуває, коли йдеться про соціалізацію особистості у дошкільному дитинстві, дослідження якого посідає особливе місце у педагогічній і психологічній науці.

У зв’язку з цим дошкільному навчальному закладу відводиться особлива роль – спільно з сім’єю стати провідною соціальною інституцією соціалізації, яка забезпечує запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, спрямовує на розвиток соціально та індивідуально значущих рис особистості та її успішне функціонування як суб’єкта власної життєдіяльності у суспільному довкіллі.

Стан дослідження проблеми. Серед учених, які суттєво вплинули на дослідження проблеми соціалізації, слід назвати А. Богуш [5], А. Запорожець [10], Т. В. Кравченко [16], Т. І. Поніманську [25] та ін. Ученими М. П. Лукашевич [18], І.П. Печенко [23], І.П. Рогальською [29] та іншими розкрито соціально-психо-логічні аспекти соціалізації з урахуванням вікових особливостей дошкільників.

Об’єкт дослідження – соціалізація особистості як соціокультурний процес.

Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади забезпечення соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.

Мета роботи – обгрунтування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та розробка методики його забезпечення у дошкільному навчальному закладі.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

• уточнити поняття соціалізації особистості дошкільника;
• визначити роль дошкільного закладу у соціалізації дитини;
• дослідити рівень соціалізованості дітей старшого дошкільного віку;
• розробити методику розвитку соціалізаційних навичок старших дошкільників у процесі ігрової діяльності та перевірити її ефективність.

Методи дослідження. Під час написання роботи використовувалися такі методи, як теоретичний аналіз літературних джерел, порівняльний аналіз та систематизація, бесіди, спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення документації, педагогічний експеримент, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі ДНЗ №31 м. Рівне, вибірка склала 44 дитини старшого дошкільного віку.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох поширених розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, загальний обсяг роботи складає 39 сторінок.