Соціальна експертиза побутового характеру

Розглянемо ключові для соціальної роботи поняття і категорії.

Соціальна допомога – це система соціальних заходів у формі сприяння, підтримки і послуг окремим людям або групам населення соціальною службою для соціального статусу і повноцінної життєдіяльності в суспільстві.

Соціальна підтримка – це спеціальні заходи, спрямовані на підтримку умов, достатніх для існування соціально незахищених груп, окремих сімей, особистості, що відчувають потребу в процесі своєї життєдіяльності і діяльнісного існування.

Під соціальним захистом розуміють систему заходів, здійснених суспільством і його різними структурами із забезпечення гарантованих мінімально-достатніх умов життя і підтримки життєзабезпечення і діяльнісного існування людини.

Соціальна підтримка, соціальний захист, соціальна робота в цілому визначаються соціальною політикою як системою заходів із оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створенню умов для задоволення життєвих потреб.

Соціальна реабілітація – це процес відновлення основних соціальних функцій особистості соціальної групи. Їх соціальної ролі, як суб’єкта основних сфр життя суспільства.

Під соціальними гарантіями розуміють умови, способи і засоби, які забезпечують безперешкодну реалізацію і всесторонню охорону конституційно гарантованих прав і свобод громадян.

Соціальне управління – представляє собою систему управління в державі, функція якої полягає у регулюванні соціального положення всіх учасників суспільного життя, в забезпеченні їх прогресивного розвитку.

Соціальний працівник – це спеціаліст в галузі соціальної роботи; це професія, спеціальність, сукупність спеціальностей в області соціальної роботи.

Соціальна робота – це професійна діяльність, метою якої є надання допомоги людям чи соціальним групам у подоланні особистісних і соціальних труднощів.

Найважливішим структурним компонентом наукової теорії соціальної роботи є її закономірності. Результативність і ефективність соціальної роботи з населенням багато в чому визначаються оптимальним рівнем розвитку і функціонування соціальних служб, науково обґрунтованим вибором змісту і технологічних прийомів при роботі з людьми. Закономірності соціальної роботи в інтегрованому виді виражають характер і спрямованість сукупності соціальних зв'язків.

Виявлення і формування закономірностей як найбільш суттєвих і стійких зв’язків, від розуміння яких залежить результативність соціальної роботи – важливе завдання її науково-соціального обслуговування.

Принципи соціальної роботи – найважливіший структурний компонент логічних форм наукової теорії. Саме за допомогою принципів теоретичні положення безпосередньо співвідносяться з практикою соціальної роботи. Соціальна робота тісно зв'язана з проблемами суспільного розвитку. Її характер, зміст, форми і методи невіддільні від економічного, соціального, духовно-морального стану суспільства. Будучи соціальним інститутом діючим у системі суспільних відносинах, що включають у себе економічні, соціальні, політичні, ідеологічні й інші відносини, соціальна робота безпосередньо бере участь у їхньому регулюванні, здійсненні функцій, що забезпечують життєдіяльність як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Соціальні працівники беруть участь у розробці і реалізації соціальної політики, виконанні соціальних програм соціального захисту і створення гідних умов для соціального функціонування людини. Особливо значима роль соціальної роботи в підтримці життєвих сил «соціально слабких» членів суспільства, наданні допомоги людям, що потрапили у важку життєву ситуацію.

Під методами розуміються способи, сукупність прийомів і операцій в соціальній роботі, способи досягнення мети, вирішення конкретного завдання.

Характеризуючи методи соціальної роботи, їх поділяють на економічні, правові, політичні, соціально-психологічні, медико-соціальні, адміністративно-управлінські.

Методи соціальної роботи в більшості обумовлюються специфікою об’єкта, на якого спрямована діяльність соціального працівника і соціальних служб.

Методи соціальної роботи визначаються також професією соціального працівника, його спеціалізацією в тій чи іншій області; структурою соціальних та інших служб.

Методи соціальної роботи включаються в більш загальні поняття – «соціальні технології», як способи застосування теоретичних висновків науки у вирішенні тих чи інших соціальних завдань.

Об’єктом соціальної роботи є індивіди, сім’ї, групи, що знаходяться у складній життєвій ситуації.

Предметом соціальної роботи є соціальна ситуація клієнта, під якою розуміють конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи.

Узагальнюючи, слід відмітити, що соціальна робота – багатопрофільна діяльність. Підготовка спеціалістів в цій області базується на комплексі предметів. При цьому кожна із навчальних дисциплін доповнює, поглиблює різні розділи і підрозділи соціальної роботи.

 

 

Соціальна діагностика – вивчення соціальних мотивів і причин поведінки особистості, групи та суспільства загалом; пошук соціальних детермінант процесів і явищ суспільного життя.

Поняття “соціальної діагностики” можна розуміти як:

окреме дослідження соціальної проблеми клієнта, якому соціальний працівник повинен надати допомогу;

необхідний етап будь-якого впливу в соціальній роботі, технологічний елемент соціального обслуговування;

сукупність наукових методів, які обґрунтовують правильність отриманої інформації.

Соціальна діагностика вирішує типові для неї завдання, до яких відноситься:

виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку й поведінки об’єкта;

визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх вираженості в кількісних і якісних показниках;

опис особливостей об’єкта;

ранжування специфічних властивостей об’єкта;

вироблення рекомендацій та розроблення проектів, програм.

Отже, соціальна діагностика – це:

діяльність з розпізнавання й аналізу соціальних патологій і проблем;

процес такого аналізу з формулюванням обгрунтованого висновку про предмет роботи;

галузь соціальних наук, присвячена методам отримання знань про суспільство.

Існує широке і вузьке розуміння поняття “соціальної діагностики”:

соціальна діагностика – процес наукового виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і взаємостосунків в суспільстві, які характеризують його соціально-економічне, культурно-правове, етично-психологічне,