ЗМІСТ
Актуальність проблеми. Діти-інваліди є в усіх країнах світу, їхня кількість є значною і продовжує зростати. Причини й наслідки інвалідності різняться в залежності від країни. Це пояснюється різними соціально-економічними умовами та засобами державної допомоги громадянам, особливо дітям зі специфічними потребами.
Сучасна політика у відношенні дітей-інвалідів є результатом розвитку суспільства. Багато в чому ця політика відображає загальні умови життя та соціально-економічну політику держави. Невігластво, зневажання, упереджене ставлення та страх ось ті соціальні фактори, що протягом усієї історії були перешкодою для нормального розвитку дітей-інвалідів та призводили до ізоляції як самих хворих, так і їх родин.
За даними ООН в світі нараховується 450 мільйонів людей з порушеннями психічного та фізичного розвитку. Це складає 1/10 від загального населення нашої планети. Статистика ВООЗ свідчить, що 3% усіх дітей народжуються з порушеннями розумового розвитку та 10% з іншими психічними й фізичними вадами. Загальна кількість дітей з обмеженими можливостями сягає 200 мільйонів.
Загальновідомо, що базовими характеристиками здоров’я населення, поряд з демографічними, є показники інвалідності. Значення цих показників настільки велике, що деякі автори розглядають їх в контексті репродуктивних збитків суспільства. Проблема інвалідності з дитинства є однією з найгостріших не лише в педіатрії, але й у соціальній програмі суспільства. Свідченням цьому є прийняті в Україні за останні роки законодавчі та нормативні документи щодо охорони здоров я жінок і дітей, які визначають стратегію і тактику державних органів у вирішенні медико-соціальних проблем.
На сьогодні в Україні, як і в усьому світі, інвалідність розглядають як біосоціальне явище, а інваліда як особу зі стійкими порушеннями функцій організму, що зумовлені захворюваннями, є наслідками травм, вродженими дефектами і призводять до обмежень життєдіяльності, у тому числі й працездатності, і спричиняють необхідність надання медико-соціальної допомоги та юридичного захисту. Серед дитячого контингенту інвалідів необхідним є найбільш повне відновлення втрачених функцій для забезпечення виховання, професійної орієнтації та підготовки, тобто для отримання оптимальної соціальної інтеграції у суспільство.
За звітними даними в Рівненській області дітей-інвалідів до 16 років, що знаходяться під наглядом лікувально-профілактичних закладів системи МОЗ України 4946 осіб, або 204,4 на 10 тисяч дитячого населення. В інтернатних закладах різних міністерств і відомств станом на 01.01.2002 р. знаходилося 299 дітей-інвалідів. Наведені цифри свідчать про те, що наша область стоїть на першому місці в Україні по інвалідизації дітей. При цьому в Україні лише в трьох областях відсутні центри медико-соціальної адаптації дітей з органічними ураженнями нервової системи (Харківська, Запорізька та Рівненська).
Мета курсової роботи – охарактеризувати стан справ у країні стосовно соціальної підтримки дітей з особливим потребами, проаналізувати основні напрямки соціальної роботи з ними і визначити рекомендації щодо покращення існуючої ситуації.
Об’єкт дослідження – діти з особливими потребами як об’єкт соціальної роботи.
Предмет дослідження – особливості психолого-педагогічного консультування дітей з особливими потребами.
Відповідно до мети, об’єкта і предмета дослідження визначено наступні завдання:
- вивчити історичний досвід соціально-педагогічної діяльності з дітьми з особливими потребами;
- проаналізувати шляхи інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство;
- дати характеристику сучасній системі підготовки педагогів до роботи з дітьми з особливими потребами;
- висвітлити особливості психологічного консультування дітей з особливими потребами
- розробити практичну модель формування компетентності дітей з особливими потребами.
Проблемами виховання, соціальної підтримки і соціалізації дітей з обмеженими можливостями займалося багато вітчизняних фахівців. Зокрема, питання соціальної інтеграції дітей з особливим потребами у сусільство досліджуються у роботах Заплотинської Н. “Передумови формування компетентності дітей з особливими потребами”, Сварника М. “Найважливіші пріоритети для дітей із особливими потребами”, Стадієнко Н. “Шляхи інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство”, Стрижеус С. “Досвід та проблеми включення дітей з особливими потребами” тощо.
Проблематиці особистісного розвитку дітей з особливими потребами присвячені роботи Артемова Л. “Задоволення особливих потреб дитини у спілкуванні з однолітками”, Левінець Н. “Роль засобів народної педагогіки в роботі з дітьми, які мають особливі потреби”, Скрипника Т. “Розвиток особистості в процесі інтеграції дитини з особливими потребами”, Марчук Т. “Батькам про розвиток дітей, які потребують особливої уваги” та ін.
- Артемова Л. Задоволення особливих потреб дитини у спілкуванні з однолітками. – К.: Контент, 2006. – 222 с.
- Архипова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник. – Черкаси-Ужгород, 2002. – 154 с.
- Бастуй Н.А. Діти й молодь із розумовою недостатністю в Україні та в світі // Соціальна політика і соціальна робота. - 1994. -№ 2—3. -С. 88-94.
- Боровая Л.П. Социально-психологическая помощь семьям, имеющих тяжело больных детей. // Социально-педагогическая работа. – 1998. - №6. – С. 59-63.
- Ватерс Л., Ланзинд М., Шонглер Э. Поддержка аутичных и отстающих в развитии детей: Сборник упражнений для специалистов и родителей. Мн.: Издательство БелАПДИ, 1997. – 18 с.
- Гармаш О.В. Право на спеціальну освіту дітей із розумовою відсталістю Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - №4. – 2003. – липень-вересень. – 104-109.
- Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Роль и место социального работника в обслуживании инвалидов и пожилых людей. - М.: Институт социальной работы, 1995. – 108 с.
- Еременко І.В. Соціальний супровід дітей з особливими потребами / Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - №3. – 2003. – липень-вересень. – C. 110-114.
- Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" // Права інвалідів в Україні: 36. прав. док. -К.: Сфера, 1998. – 634 с.
- Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Закони України. - Том 1. - К.: АТ "Книга", 1996. - С. 301-309.
- Заплотинська Н. Передумови формування компетентності дітей з особливими потребами // Соціальна робота в Україні. - №2. – 2004. - С. 10-12.
- Збірник основних керівних матеріалів про спеціальні школи-інтернати для дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку. - К., 1984. – 390 с.
- Кизимович Д.С., Ніжаща І.О., Герасимів Н.М. Соціально-педагогічна та психологічна допомога дітям і молоді з особливими потребами та їхнім батькам / Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - №3. – 2003. – липень-вересень. – С. 103-109.
- Конвенція про права дитини. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 19 с.
- Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навчальний посібник /Наук. консультанти Грига І.М, Семигіна Т.В. , Голубєва М.О. - К.: ВІПОЛ, 2001. - 140 с.
- Левінець Н. Роль засобів народної педагогіки в роботі з дітьми, які мають особливі потреби // Соціальна робота в Україні. - №3-4. – 2000. - С. 31-39.
- Маллер А.Р. Ребенок с ограниченными возможностями: Книга для родителей. М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 80 с.
- Марчук Т. Батькам про розвиток дітей, які потребують особливої уваги // Соціальна робота в Україні. - №4. – 2006. - С. 16-19.
- Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2006-2010 роки. - Закони України. - Том 1. - К.: АТ "Книга", 1996. - С. 291-300.
- Основы социальной работы: Учебник. Под редакцией П.Д. Павленок. М.: ИНФРА – М, 1998. – 368 с.
- Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи. - К. 2000. - 456 с..
- Питерси М., Трилор Р. Программа ранней помощи детям с отклонениями в развитии «Маленькие ступеньки». Мн.: Издательство БелАПДИ, 1999. – 150 с.
- Сварник М. Найважливіші пріоритети для дітей із особливими потребами // Соціальна робота в Україні. - №4. – 2006. - С. 19-23.
- Скрипник Т. Розвиток особистості в процесі інтеграції дитини з особливими потребами // Соціальна робота в Україні. - №3-4. – 2000. - С. 42-44.
- Смирнова Е.Р. Толерантность как принцип отношения к детям с ограниченными возможностями. // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 1997. – №2. – С. 51-56.
- Социальная работа с инвалидами: Настольная книга специалиста. Под. Ред. Е.М. Холостовой. М.: Институт социальной работы, 1996. – 210 с.
- Соціально-економічне становище дітей-інвалідів // Україна. Людський розвиток. Звіт ООН за 2006 р. - С. 82.
- Стадієнко Н. Шляхи інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство. – Запоріжжя: ЗДУ, 2005. – 90 с.
- Стрижеус С. Досвід та проблеми включення дітей з особливими потребами: монографія. – Ужгород, 2004. – 139 с.