Соціальна свідомість та поведінка населення України

Люди висловлювали своє невдоволення не стільки недемократичністю процедури голосування за єдиних кандидатів, скільки нестерпними умовами життя. Воно виражалось у формі написів на виборчих бюлетенях, які виявляли після відкриття виборчих урн. Частина громадян у такий спосіб намагалася звернути увагу посадовців на своє вкрай важке становище: «Нагодуйте народ», «Приділяйте більше уваги трудовому народу», «Врятуйте від голоду»29. Зокрема, в інформаційному повідомленні до ЦК КП (б) У про підсумки виборів на Полтавщині секретар обкому партії з пропаганди В. Волгін констатував, що на багатьох бюлетенях були типові приписки: «Дайте хліба, хочу їсти!», «Я буду голосувати за того, хто дає життя, а не голод», «Товаришу депутат! Дайте хліба – гину!»30. У Кам’янець-Подільській області поряд з патріотичними написами: «Хай живе і процвітає могутня Батьківщина», «Привіт Сталіну», «Голосую за комуністичну партію», «Г олосую за улюбленого батька і друга Й. Сталіна», також були й протилежного характеру: «Прошу налагодити життя», «За світло, воду і хліб», «Дайте хліба»31.

З початку 1947 р. критичність настроїв, як сільських, так і міських жителів все ж зростала, про що з тривогою спецслужби доповідали керівникам республіки. Так, на Полтавщині, колгоспник сільськогосподарської артілі «Певний шлях» Кобелецького району Ф. Колісник у приватній розмові заявляв: «Нам говорили, коли ми їхали з фронту: ви будете забезпечені і ваші сім’ї також. Ось нас і забезпечили. Так, питається, за що ж ми воювали, за що ми стали каліками, а інші голови поклали? За те, щоб бути голодними і пухнути з голоду?». Більш категоричними були слова жительки Полтави М. Андрусенко: «Просто вирішили виморити людей голодом; наша держава має достатню кількість хліба, але зовсім не проявляє піклування про людей»32. З метою всебічного виявлення подібних настроїв та реакції населення на голод МВС УРСР доручило Управлінню боротьби з бандитизмом збирати всю інформацію, що стосувалась цієї проблеми. Ще з 20 грудня 1946 р. працівники управління розпочали роботу, пов’язану з аналізом, узагальненням і надсиланням її у вищі органи державної влади. Однак, маючи таку інформацію, керівництво республіки реагувало не на факти катастрофічного становища людей, а лише на те, що загрожувало існуючій політичній системі і порядкам, які у ній панували.

Реакція населення на нову хлібозаготівельну кампанію 1947 р., маючи досвід минулого року, була набагато різкішою й різнобічною за своїми проявами. Усі боялися найстрашнішого – повторення голоду, тому змінився характер настроїв, посилилася критика дій влади, стала агресивнішою поведінка. Про ворожі антирадянські прояви керівництву республіки регулярно доповідали спецслужби та секретарі обласних комітетів КП (б) У в звітах про політичні настрої людей.

Серед населення почали відкрито лунати звинувачення у бік влади. Так, в Лозоватській сільраді Ново-Пражського району Кіровоградської області колгоспник М. Горбенко у розмові з селянами заявив: «З якого часу існує радянська влада, то народу життя немає й очікувати його немає чого. Що зберемо то все вивезуть, а народ знову буде голодати. Далі існувати ми так не можемо, а при комунізмі ще буде гірше». За своє висловлювання колгоспник був арештований34. Така ж доля спіткала колгоспника Онуфрієвського району М. Баранова, що звернувся з прямим запитанням- докором до райпрокурора Макаренка і начальника РВ МВС Тарасюка: «До каких пор вы будете забирать весь хлеб у нас и отдавать Сталину»35. У Сумській області колишній агроном контори «Росткаучук» С. – Будського району говорив: «Славянские страны стали нашими сателлитами, там пока массы не знают, что представляет из себя советский демократизм, они не знают, что у нас существует сталинский монархизм, они не знают, что у нас нищета, бедность... Местные монархические колхозы привели к разорению села.».

У бідах народу і виникненні голоду обвинувачувались комуністи та місцевий апарат, що жив за рахунок простих людей: «Коммунисты забрали весь хлеб, а теперь мы умрем с голода» (Кіровоградська область) 37, «... Если город Сталино представить одной семьей, то в нем на одного работника, производящего материальные ценности, приходится 10 тунеядцев – работников облисполкома, обкома партии, комсомольских и профсоюзных комитетов и других, все они, не производя ничего, кушают в пять раз больше тех людей, которые добывают уголь и хлеб. И такое положение по всей стране. Они поделали из нас бродяг, превратили весь народ в скот. « (Сталінська область) 38. Матері картали своїх дітей за їх рішення вступити в цей скрутний для основної маси населення час у Комуністичну партію: «Я узнала, что ты без моего разрешения вступил в партию. Для меня очень обидно. Ты должен был спросить совета матери. Я не одобряю твой поступок. Ты партийный, а я здесь страдаю без хлеба. Людей судят за колоски, за кражу хлеба, соломы» (Херсонська область) 39.

Попри кращий врожай, ніж у 1946 р., з настанням жнив 1947 р. продовольчі труднощі населення були досить відчутними, оскільки основна увага влади знову зосереджувалась на обов’язковому виконанні плану хлібозаготівлі. При цьому багато хто усвідомлював, що держава могла б у достатній кількості забезпечити людей