Соціальна ситуація із поширення і вживання алкогольних виробів в Україні

Одурманюючі суміші невпинно поглинають нові покоління, армія алкогольних та тютюнових наркоманів постійно поповнюється, і що найстрашніше – молодіє. За даними опитувань серед 15-річних школярів, щотижня вживають алкоголь 19% дівчат і 29% хлопців.

Що ж сталося з нашим суспільством за останні кілька десятиліть? Хіба були ще в українській історії такі скрутні часи, коли б народ так захлинався пивом, а в масовій культурі панувала розпуста? Ще 30-40 років тому на вулицях Києва неможливо було почути і побачити того, що стало звичайним явищем зараз. Рівень духовного життя продовжує стрімко скочуватися у прірву, і з кожним роком становище ще жахливіше...

Смертність уже багато років значно перевищує народжуваність. За 15 років населення України скоротилося на 5 мільйонів (51, 94 млн. на 1 січня 1991 р. – 46, 93 млн. на 1 січня 2006 р.). За даними сучасних досліджень найважливішими факторами демографічної кризи в Україні є алкоголь та інші наркотики. Вже кілька років поспіль ВООЗ називає алкоголь і тютюн провідними факторами ризику для здоров'я українців. Крім того, від 40% до 60% насильницьких смертей пов'язані з алкоголем.

Народ України стрімко наркотизується і самознищується, і надії, що цей процес зупиниться або принаймні сповільниться сам по собі – безпідставні. Вихованням дітей та молоді в здоровому, тверезому дусі держава не займається. А рішення, що приймаються з цього приводу на державному рівні, зазвичай носять декларативний характер.

Багато хто вживає алкоголь навіть не задумуючись над тим, чим він «пригощає» свій організм. Як це не парадоксально, у наш час наукового прогресу та інформатизації дуже рідко можна зустріти людину, що володіє істинно науковими знаннями про алкоголь та інші легальні наркотики. Ці знання надійно приховані у бібліотеках, науково-дослідних установах, а в народі тим часом ходять найрізноманітніші міфи: ніби то алкоголь – це харчовий продукт, що малі дози цього «продукту» нешкідливі, мовляв, випити на свято – споконвічна традиція, буцімто вино містить багато вітамінів, що вживання цього наркотика може звеселити, зняти напругу, та ще й вилікувати від застуди!

Якого б питання, що стосується цих наркотиків, не торкнутися – усюди прижилося відношення на користь алкоголю. Це надзвичайно небезпечно, оскільки за даними ВООЗ до 2002 року алкоголь і тютюн стали провідними факторами ризику за тягарем хвороб в Україні.

Неправда починається з означення, що таке алкоголь. Медицина вже 300 років поспіль діагностує алкоголь як наркотичну нейротропну і протоплазматичну отруту, тобто отруту, що діє і на нервову систему, і на всі органи людського організму, руйнуючи їх структуру на клітинному та молекулярному рівнях. Алкоголь – провідний наркотик у сучасному світі («наркотик, що підриває здоров'я населення» – проголошує рішення 28 сесії Всесвітньої організації охорони здоров'я, прийняте у 1975 році).

При розтині померлих від причин, пов'язаних з вживанням алкоголю, спостерігаються зміни, наявні практично в усіх життєво важливих органах, і інколи патологоанатому важко визначити, ураження якого органу виявилось смертельним для людини. Нерідко виникає питання: як ця людина взагалі могла жити, якщо у неї не залишилось жодного неураженого органа, здатного виконувати належну функцію?

На жаль, все те, що розбещує наше суспільство, а особливо – молодь, сприймається сильніше за все. І тому ринок до межі заповнений алкоголем, тютюном, і нелегальними наркотиками, а залучення в ці наркотичні сіті молоді (як основного споживача) залишається й понині основним завданням алко- і наркомафії.

Вся пропаганда цих отруйних наркотичних речовин заснована на неправді, що затверджує про нешкідливість, а інколи й користі «помірних» доз, яких для наркотиків не існує.

Тим часом, всі види наркотиків, включаючи алкоголь, у будь-яких дозах несуть хвороби, убогість, руйнування родини й ранню загибель. Але ці наркотики, розтліваючи й убиваючи людей – розоряючи родини й державу, приносять величезні багатства тим, хто їх робить і продає, тобто внутрішньої й зовнішньої мафії, ціль якої – будь якою ціною нажити неймовірний капітал.

Дарвін і його послідовники у своїх працях висміювали економістів, які готові бачити в продуктах виробництва спирту джерело народного добробуту. Він писав:

«Скільки затрачається енергії, землі й сил на добування цього згубного продукту, що не дає ніякого харчування, що не представляє користі, якщо не вважати аптекарського й промислового застосування, але маючого головною своєю метою тілесне й духовне псування людського організму. Було б смішно, якби не було так смутно, стежити за зосередженістю, з якою чиновники вищого рангу визначають доходи зі спирту. Бюджет держави, як це ні нез'ясовно з боку, регулюється при сприянні отруєння народу алкоголем. Фактично соки й здоров'я народу валяться на вівтар Молоха. Такий вид політичної економії заслуговує лише назви «неправди й обдурювання»... «

Для розуміння зусиль алкобізнесу в напрямку отруєння населення алкогольними отрутами корисно розглянути динаміку зміни формулювань стандартів ГОСТ:

У ГОСТ від 1972 року – «Етиловий спирт – безбарвна рідина з характерним запахом. Сильний наркотик, що викликає спочатку порушення, а потім параліч нервової системи».

У ГОСТ від 1982 року – «Етиловий спирт – безбарвна рідина з характерним запахом. Сильний наркотик».

У ГОСТ від 1993 року – «Етиловий спирт – безбарвна рідина з характерним запахом».

Про те, які прибутки несуть спиртні вироби алкогольної мафії, говорить наступний історичний приклад.

Коли в 1911 році в Росії почався рух за тверезість, барон Гінзбург заявив у своєму колі, що його поставки алкоголю дають йому золота більше, ніж всі його золотоносні копальні на Лені (Бодайбинские копальні), тому він приймає всі міри до того, щоб довести, що, так звані, помірні дози горілки (200-250 г) для російських чоловік нешкідливі.

Це було майже 100 років тому. Чи варто говорити про розмах алкогольного бізнесу зараз?!

За даними ВООЗ, сьогодні виробники алкогольних виробів в усім світі направляють тільки чверть свого надзвичайного рекламного бюджету на «пряму» рекламу своїх диявольських виробів – по телебаченню, радіо, у друкованих виданнях і т. д. Інші ж 75% направленні на «сховану» рекламу – це всілякі спонсорства, акції й конкурси – збери, мол, стільки кришечок від пива... При цьому ймовірність одержання коштовного призу, зрозуміло, близька до нуля, зате всі ті жахливі наслідки споживання «безпечного напою», про які його виробники «забувають» повідомити, вам гарантовані.

Охорона здоров'я всього миру сьогодні б'є тривогу із приводу небувалого раніше залучення молоді в споживання алкоголю. Дійсно, виробники алкогольних виробів сьогодні не просто пропонують покупцям свій товар. Вони намагаються нав'язати його споживання за допомогою винаходу й просування особливого стилю життя, виправданого сумнівними цінностями й ідеями, але насиченого яскравими емоціями й гострими відчуттями. І для цього використаються найрізноманітніші прийоми, робиться все можливе, щоб виставити споживання алкогольного зілля як можна більше привабливим для молоді. А особливо успішні в «слабоалкогольному» бізнесі вже не приховують, що свідомо прагнуть впровадити свої «продукти» у масову свідомість, щоб молоді покоління не могли навіть подумати про можливості їхньої відсутності в повсякденному житті.

Таким чином, виробники алкогольних виробів, одержуючи надприбуток, наносять величезний збиток народу й державі. У сучасному суспільстві в тих країнах, де споживання алкоголю одержало широке поширення, втрати держави від п'янства й алкоголізму приймають дивовижні розміри, так саме як й у нас.

При умові тверезості держава позбудеться всіх цих нескінченних збитків, а отже – і фінансове становище країни буде незрівнянно стійкіше. Країна, що не в змозі впоратися з алкогольною наркоманією, розоряється як матеріально, так і морально. Народ же прямує до деградації.

 

 

Бурая Н. П. Соціальна ро6ота. – Харків, 1996.

Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология. – СПб. : Медицина, 2001.

Наркотичні речовини та залежність від них / Пер. з гол. – Київ: Сфера, 2006.

Фридман Л. С., Флеминг Н. Ф., Робертс Д. Г., Хайман С. Е. Наркология / Пер. с англ. – М. : Бином; СПб: Невский диалект, 1998.