Соціальне значення фізичної культури у суспільстві

 

Із поняттям „фізична культура” досить тісно пов’язане і таке широко вживане поняття як „спорт”. Передусім зазначимо, що спорт – багатопланове суспільне явище, дієвий фактор фізичного виховання, одна з основних форм фізичної підготовки людини до праці й інших суспільно корисних видів діяльності, важливий засіб морально-етичного й естетичного виховання, розвитку та зміцнення міжнародних зв’язків. Але маючи певні уявлення про суспільне значення спорту, слід з’ясувати, що лежить в основі цього виду занять фізичними вправами. Яка відмінність між тим, хто займається фізичною культурою і тим, хто займається спортом? Адже і один і другий займається фізичними вправами. Яке поняття ширше – спорт чи фізична культура?

Так-от, спорт – частина фізичної культури, характерною особливістю якого є система змагань, що історично склалась переважно в галузі фізичної культури суспільства як особлива сфера виявлення, розвитку й уніфікованого порівняння людських можливостей (сили, швидкості, витривалості, здібностей), уміння раціонально й ефективно послуговуватись ними. Це й спеціальна підготовка до них, що має назву спортивне тренування. Це й спортивні досягнення, адже безпосередня мета спортивних змагань – досягнення певного результату, вираженого в умовних показниках перемоги над конкретним суперником, чи такими категоріями як простір, час, сила земного тяжіння. Це й особливий тип відносин суперництва, вільний, у принципі, від антагонізму, чітка регламентація взаємодій спортсменів, уніфікація складу дій, умов їх виконання та способи оцінки досягнень за відповідними правилами.

Проте слід зазначити, що суть спорту, спортивної діяльності ні в якому разі не зводиться тільки до досягнень суто спортивних результатів. Як діяльність, що впливає на саму людину, як сфера своєрідних, особливих людських стосунків вона має більш глибокий зміст, обумовлений у кінцевому результаті сукупністю особливих відносин. Таким чином, у своєму життєвому втіленні спорт – це й неухильне прагнення людини до розширення меж своїх фізичних можливостей, і цілий світ емоцій, які пов’язані з успіхами чи поразками на цьому шляху, і засіб формування організму людини та зміцнення її здоров’я, і дієвий засіб виховання морально-вольових та естетичних якостей, і складний комплекс людських стосунків, і найпопулярніше видовище, нарешті, один із наймасовіших соціальних досягнень сучасності. Окрім того, спорт у наші дні виражає і природне прагнення людини до романтики, до непізнаного, до дослідження непізнаних світів, а людський організм – це також цілий світ, світ незвіданих, невідомих, невикористаних меж і можливостей людини, величезних і невичерпних. Наукою доведено, нами використовується дуже мала частка наших фізичних і інтелектуальних можливостей, і тільки спорт – боротьба з часом, простором, із самим собою – і є сьогодні однією із тих лабораторій, де науково доводяться й практично перевіряються кращими спортсменами світу приховані можливості людини, котрі дозволили їй проникнути в світ космосу, а з часом допоможуть освоїти підводний океан, проникнути глибоко під землю, розкрити багато таємниць всесвіту й матері Землі, збільшивши тривалість життя людини, яка за найскромнішими підрахунками науковців має тривати 120-140 років. До речі, відомий французький біолог Ж. Бюффон ще два століття тому висловив припущення, що тривалість життя ссавців перебуває у прямій залежності від строків їх дорослості: собаки, миші, слони тощо живуть у 6-7 разів довше періоду повного їхнього формування, дозрівання. Все це, безперечно, повною мірою стосується й людини, формування, розвиток органів і систем якої завершується приблизно у 18-22 роки. Отже, за цими розрахунками людина має жити 120-140 років. На превеликий жаль, спосіб життя сучасної людини здебільшого призводить до пригнічення, послаблення й блокування захисних сил організму, а не до розвитку та зміцнення. Ми самі скорочуємо своє життя, свій вік. Мабуть, невипадково видатний І. Мечніков говорив, що „ смерть раніше 150 років – насильницька смерть”. Академік В. Купрвич пішов у цьому плані ще далі. Він вважав, що прийде час, коли наука зуміє зробити людину безсмертною. „Смерть стала анахронізмом, – писав він, – як фактор, що сприяє покращенню природи людини, вона не потрібна, з погляду суспільства – шкідлива”. І справді, будь-який фахівець-біолог засвідчить той факт, що немає фундаментальних біологічних законів, які б „ заперечували” практично безкінечну тривалість життя живої істоти. Не всі, мабуть, знають, що є підтвердження реальності цього твердження. Приміром, знайдено дерева, що живуть багато століть і здатні жити безкінечно довго. Такі приклади можна знайти й у живому світі. Зокрема, самка камбали живе без ознак старіння до тих пір, доки не стане здобиччю рибаків або акул. Не хочеться думати, що людина – „вінець творіння» Божого володіє меншими можливостями ніж, скажімо, дерево або риба.

Спорт, таким чином, багатопланове суспільне явище, яке торкається абсолютно всіх сторін життя й діяльності людини.

Слід розрізняти поняття „масовий спорт”, який належить мільйонам, і „спорт” високих досягнень” – спорт, так би мовити, обраних, найбільш обдарованих. Останній орієнтований на досягнення максимально можливих спортивних результатів, включаючи й досягнення міжнародного, загально- людського масштабу.

Спортивне начало в різноманітних видах людської діяльності і, зокрема, ігровій, трудовій, військовій існувало практично завжди. Усвідомлення суспільством соціальної ваги спорту та перетворення його в справу суспільної і навіть державної значущості також неодноразово мали місце в історії людства. „Класичною” епохою у цьому плані були Олімпійські ігри Стародавньої Греції. Починаючи з 776 року до н. е.