Соціально-економічні та культурні права і свободи людини і громадянина їх конституційно правове закріплення

Взагалі усі можливі гарантії забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина прийнято поділяти на загально-соціальні (загальні) та власне правові, юридичні (спеціальні).[32; с 7]

До загально-соціальних гарантій слід віднести ідеологічні, політичні, економічні,  соціальні, організаційні. Ті чи інші загальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації відповідної групи прав людини і громадянина. Так, визначальними для реалізації політичних прав громадян є політичні й ідеологічні гарантії, для реалізації економічних — ідеологічні і політичні, соціальних і екологічних — економічні, культурних — економічні і соціальні, особистих та інших — політичні й організаційні.

До ідеологічних гарантій можна віднести побудову правової системи держави на основі ліберальної концепції прав людини, яка визнає права людини як природні і передбачає їх пріоритет щодо прав колективу, держави, суспільства, а також ідеологічний плюралізм і багатоманітність, заборона визнання державою жодної ідеології як обов’язкової. Ці гарантії втілені у ст. ст. 8, 9, 11, 15 та інших Конституції України.

Політичними гарантіями є суверенітет держави, суворе дотримання її демократичних засад, фактична незмінність її конституційного ладу, закріпленого в Основному Законі України.

Між тим, саме ці гарантії є визначальними. Адже неефективний політичний лад гальмує розвиток економічних та інших відносин і, відтак, не дає можливості створити належні економічні, ідеологічні, соціальні та правові гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина.[32; c 29 - 31]

Економічні гарантії знайшли своє відображення у ст. ст. 13, 41, 95 та інших Конституції України. Ними є ринкова економіка, основу якої складають ліберальні відносини власності, поєднані зі свободою підприємницької діяльності та ефективним використанням державної власності і дійовою системою державного регулювання економіки, а також ресурсна, фінансова та технологічна незалежність національної економіки від інших країн.

Якщо політичні гарантії є визначальними для реалізації усієї системи конституційних прав та свобод людини і громадянина, то належні економічні гарантії фактично обумовлюють можливість реалізації соціальних, культурних, деяких інших прав та свобод людини і громадянина.[34; c.28 - 31]

Власне соціальними гарантіями слід визнати відсутність будь-якого суспільно-політичного протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України.[23 c.82]

До організаційних гарантій можна віднести матеріально-технічне забезпечення суду та інших органів захисту прав людини і громадянина, загальну ефективність судової та правоохоронної діяльності, рівень кваліфікації суддів та працівників правоохоронних органів тощо.

Правові (юридичні) гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина — це встановлені державою із наданням їм формальної (юридичної) обов’язковості принципи та норми, які забезпечують здійснення зазначених прав і свобод шляхом належної регламентації порядку їх здійснення, а також їх захисту та охорони. 

Окремим, специфічним видом правових гарантій е юридична відповідальність, її специфіка полягає у тому, що захист і охорону прав та свобод людини і громадянина юридична відповідальність забезпечує шляхом гарантування виконання органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами своїх обов’язків, що кореспондують зазначеним правам та свободам. 

 

 

Отже, вище були викладені  економічні та культурні права людини та громадян в Україні та їх гарантії, закріплені у розділі 2 Конституції України, який має назву “Права, свободи та обов”язки людини і громадянина”. Необхідність конституційного регламентування економічних та культурних прав та їх гарантій зумовлена тим, що їм повинна приділятися належна увага, інакше ж вони залишаться символами. Але закріплення прав і свобод у Конституції є лише їх формальним проголошенням за відсутності механізму їх реалізації у законах. Тому, у соціально неоднорідному суспільстві тільки держава має не лише закріплювати особисті права і свободи людини, але й забезпечувати умови, необхідні для їх здійснення та захисту. Створення таких умов є неодмінним соціальним покликанням будь-якої цивілізованої держави. Можна сказати, що держава є демократичною настільки, наскільки її законодавство відповідає загально-визнаним правам людини і наскільки реально громадянам надано право реалізовувати свої права та свободи. 

Комплекс економічних, соціальних та культурних прав громадян України в цілому відповідає положенням міжнародно-правових документів у галузі прав людини, зокрема, Загальній декларації прав людини 1948р, Міжнародному Пакту про економічні, соціальні та культурні права. 

Разом з тим, в Україні залишається проблематичною реалізація ряду прав, передбачених Загальною декларацією прав людини, особливо соціальних і культурних, значна частина яких нині є символічною. Це пов”язується, головним чином, з економічною кризою [1; 35; С.8]. 

Отже, розглянувши основні питання по даній темі, стає очевидним те, що Україна твердо стала на шлях демократичного розвитку. Грунтуючись на верховенстві права, зокрема, на верховенстві прав і свобод людини, Україна, тим самим, претендує на статус правової держави. Однак, недостатньо лише прийняти відповідні нормативно-правові акти, важливо також розробити налагоджений механізм їх реалізації, що зробити надзвичайно складно. Слід підкреслити, що закріплені в Конституції України права та свободи людини, в тому числі й економічні та культурні, є реальним шляхом до побудови правової держави, усвідомлення її абсолютної цінності, піднесення особистості, забезпечення правового характеру взаємовідносин громадянина і держави, спілкування громадян та інших осіб між собою. Тому, хочеться вірити, що Україна буде успішно розвиватися по обраному шляху, і завдання кожного громадянина України — всіляко сприяти цьому процесу.  

 

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.
2. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.
3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.
4. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини // Права людини в Україні:Інформатично аналітичний бюлетень –Київ 1994 р. С. 47 - 63
5. Закон України  „Про основи охорони здоровя”від 19 листопада 1992 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.
6. Закон України „Про освіту” від 23.05.91 р. Відомості  Верховної Ради №34, від 20. 08.91 р.
7.  Закон України „Про підприємництво” від 07.02.91р. Відомості  Верховної Ради №14, від 02. 04.91 р.
8. Закон України „Про порядок вирішення трудових спорів”від 03. 03 98 р. Відомості  Верховної Ради №34, с.227, 98 р.
9. Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. Відомості  Верховної Ради №2, ст. 4, 98 р. 
10. Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
11. Закон України „Про професійно – технічну освіту” від 10. 02.98 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
12.  Закон України „Про загальну середню освіту”від 13. 05.98 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
13. Закон України „Про позашкільну освіту” від 22. 06. 2000 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
14. Закон України „Про наукову і науково – технічну діяльність” від 13.12.91 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
15. Закон України „ Основи законодавства про культуру” від  14. 02.92 р. // База даних НАУ- ЕКСПЕРТ
16. Закон України „Про власність”від 07.02.91 р. Відомості Верховної Ради № 20 від 14. 04. 98 р.
17.  Закон України „Про авторське право та суміжні права”від 23. 12. 93 р. Відомості Верховної Ради № 13 від 29. 03. 94 р.
18. Права людини і громадянина в Україні / навчальни посібник А. М. Колодій, А. Ю. Олійник – К. Юрінком Інтер 2003 р. – 332с.
19. Антонович М. М.  Імплементація норм міжнародного права щодо прав людини у правове регулювання в Україні - курс лекцій – Івано – Франківськ 1996р.
20. Конституційне право України / За ред. проф. Погорілка В.Ф. Вид. 3-тє. – К.: Наукова думка, 2002. – 731 с.
21. Гражданское право: Учебно – практический справочник – Харьков, 1998 г.  С. 380
22. Попов А. А. Правові основи підприємницької діяльності в Україні – Харьків, 1997р. С. 224
23. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина ( друге видання, доповнене і перероблене), за ред. Хавронюк М. І., Київ -  2003 р., “Видавництво А. С. К.”, С. 384
24. Трудове право  України за ред. Н. Б. Болотіної,  Г. І. Чанишевої , “Знання ” 2000 р. С. 563
25. Трудове право України: Курс лекцій , за ред. П. Д. Пилипенка – Львів 1996 р. “Вільна Україна”, с.224
26. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон: Затверджено наказом Міністра Фінансів України від 13. 03. 1998 р. № 5; в ред. Наказу Міністерства фінансів України від 10. 06. 99 р.
27. Черней В., Строков І. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України – 1999р.- №10 с 93- 95
28. Єрьоменко В. Правові форми реалізації права громадян на працю // Право України – 1999 р. №1 с.16 – 18
29. Болотіна  Н. Право людей на соціальне забезпечення  в Україні // Право України – 2000 р. № 4 с.35 – 39.
30. Сташків Б.  Поняття права соціального забезпечення  // Право України – 2000 р. №5 с.24 – 26
31. Основні напрямки соціальної політики на 1997 – 2000 рр., схвалено Указом Президента України  від 18 жовтня 1997 р. № 1166/ 97// База даних НАУ – ЕКСПЕРТ.
32. Князев В.  Конституційні  гарантії прав, свобод та обовязків людини та громадян в Україні // Право України – 1998 р. № 11 с. 29 – 31
33. Волинка К. Забезпечення прав і свобод  людини в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України  - 2000р. № 11 с. 30 – 33.  
34. Магновський І. Економічні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2003. - № 1. – с. 29-33.
35. Погорілко В. Загальна декларація прав людини — одна з найважливіших загальнолюдських цінностей 20-го століття — ”Право України”, 1999, №4.