Соціально-педагогічна характеристика спортивно-рухової активності студенток впродовж навчання у вищих навчальних закладах

Нами була досліджена мотиваційна сфера студенток щодо занять фізичною культурою і спортом. З цією метою нами було складено три блоки питань (З якою метою Ви займаєтеся фізкультурою і спортом? Які причини перешкоджають регулярним заняттям фізкультурою і спортом? Як Ви себе почуваєте після занять фізичними вправами і чи виникає при цьому у Вас бажання до подальших занять?).

 

Таблиця 4

Вибір студентками 1-4 курсів вид спорту, якими б вони бажали займатися (n = 50 на кожному курсу)

 

Студентки були орієнтовані на не більше двох відповідей на поставлені питання, які у подальшій роботі враховувалися нами для реалізації поставлених завдань. Отриманні відповіді респондентів на питання, з якою метою вони займаються фізичними вправами показали, що переважна більшість із них відповіла: з метою отримання задоволення (20-28%) ; щодо поліпшення власного здоров’я – (18-28%), щодо покращення загального фізичного стану (14-26%). Домінуючою причиною, що заохочує до занять фізичною культурою і спортом, студенток молодших курсів, є інтерес – 22-30%, на ІІІ – IV курсах інтерес до занять знижується до 6%.

Така думка студентів, як відмічають автори [2], наводить на роздуми, чи все гаразд із системою фізичного виховання у ВНЗ України, якщо на перших курсах переважна більшість студентів виявляє інтерес до занять різними видами фізичних вправ, то з роками навчання він зникає.

Небажання займатися фізичними вправами студентки пояснюють, по-перше, відсутністю інтересу до занять фізичною культурою і спортом (16-26%), по-друге, – відсутністю часу (28-38%).

Важливо відмітити твердження студенток 1-3 курсів, що вони після занять фізичною культурою і спортом мають хороший настрій і самопочуття (18-26%) ; до 20% студенток відчувають приплив енергії, бадьорість (16-22%) ; 20-30% студенток після занять відчувають хороший апетит та до 50% студенток після занять фізичною культурою і спортом відчувають втому, що цілком закономірно для людей з недостатнім фізичним розвитком.

Вказані причини (мотиви) і закономірності варто враховувати під час планування заходів для підвищення фізкультурно-спортивної активності студенток та оптимізації їхніх рухових режимів у цілому.

Привертає до себе увагу низький рівень загальної фізичної підготовленості студенток (табл. 6), про що свідчать дані анкетування. Для переважної більшості студенток вимоги Державних тестів виявилися недоступними: на молодших курсах тих, що виконали всі вимоги державних тестів на позитивну оцінку склали 20-22%, на старших курсах від 8 до 16%; склали частину норм відповідно – 28-34%; намагалися скласти, але не склали – 33-36%; зовсім не складали – на молодших курсах 10-16%, на старших – 26-38%.

 

Таблиця 5

Мотивація до занять фізичною культурою і спортом студенток (n = 50 на кожному курсу)

 

Порівнюючи матеріали досліджень О. Ю. Фаныгиной, питання з умінням плавати у студенток МЕГУ майже вирішене: до 22% студенток пропливають 500 м, до 44% можуть проплисти 100 м, 20-26% тримаються на воді і тільки 10-16% не тримаються на воді.

 

Таблиця 6

Показники загальної фізичної підготовленості студенток 1-4 курсів (%) (n = 50 на кожному курсу)

 

Подальший аналіз дав можливість виділити три групи респондентів. Перша група – це ті, які практично не займаються фізичними вправами або займаються настільки нерегулярно, що навряд чи можна говорити про будь-який помітний ефект щодо оптимізації їхнього здоров’я. До цієї групи увійшли ті, що ніколи не займаються взагалі (таких на молодших курсах виявлено до 44%, на старших – до 50%). Друга група – це ті, хто регулярно займається фізичними вправами і спортом – на молодших курсах 20-22%, на старших – 12-16%. Переважна кількість студенток склали третю групу – це ті, хто займається епізодично, час від часу, відповідно – 34-48% і 32-36%.

Встановлено, що за навчальний рік студентки 1-4 курсів беруть участь в університетських змаганнях не більше 1-2 разів.

Позитивно впливають на загальний обсяг рухової активності, як виконання ранкової гімнастики та участь у різних видах фізичної активності. Регулярно виконують ранкову гімнастику лише 12-19%, на старших курсах – від 18% до 27%. Дефіцит необхідного обсягу фізичної діяльності не компенсується іншими видами рухової активності. Встановлено, що кількість студенток, які регулярно займаються різними видами рухової активності від першого до четвертого курсу знижується: якщо на молодших курсах таких студенток 16, 8% і 31, 2%, то на старших – 20, 8% і 12, 0%.

Як свідчать результати досліджень (табл. 7), загальна рухова активність студенток старших курсів, порівняно з молодшими, значно обмежена (Р < 0, 001). На жаль, у дівчат старших курсів питома вага цієї частини у загальній руховій активності незначна.

Так, у студенток першого і другого курсів вона не перевищує 16%. Як свідчать дані хронометражу та індивідуальні карти рухової активності, студентки старших курсів більше уваги приділяють теоретичним заняттям, перегляду телепередач, читанню періодичної преси та художньої літератури.

 

Таблиця 3.7

Характеристика рухової активності студентів 1-4 курсів

 

Усе вищевказане значно скорочує обсяг рухової активності старшокурсниць і певною мірою чинить негативний вплив на їх фізичний стан.

Разом з тим, необхідно констатувати, що займаючись фізичною культурою у середньому 4-6 годин у тижневому циклі, (за даними самооцінки стану здоров’я студенток), можна досягти певного ефекту збереження здоров’я.

Порівняльний аналіз рухової активності студенток західного регіону України з аналогічними даними студенток центральної України (м. Вінниці) виявив значну перевагу останніх за всіма показниками рухової активності (Р < 0, 001). Для прикладу наводимо результати дослідження загальної рухової активності студенток 1-4 курсів (табл. 8).

 

Таблиця 8

Порівняльна характеристика рухової активності студенток 1-4 курсів

 

Примітка: ЕГВ – експериментальна група студенток Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського; ЕГР – експериментальна група Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем’янчука.

 

Висновки і перспективи подальших досліджень. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, рухова активність є основним засобом вирішення комплексу проблем, пов’язаних із розвитком та здоров’ям людей. Використання різноманітних форм фізичної культури сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, продовженню життя, забезпечує активне творче довголіття, організацію повноцінного дозвілля, боротьбу зі шкідливими звичками, створює умови для пізнання власних можливостей.

Фізкультурно-спортивний анамнез студенток 1-4 курсів показав, що регулярно фізичною культурою і спортом займається незначна кількість студенток, особливо, старших курсів, 26-28% інколи і 38-50% зовсім не займаються; домінуючою причиною, що заохочує до занять фізичною культурою і спортом, студентки молодших курсів назвали інтерес до вибраних форм руховою активністю – 22-30%. Але з роками навчання в університеті інтерес до занять знижується 6%; для переважної більшості студенток вимоги Державних тестів виявилися недосяжними: на молодших курсах тих, які виконали всі вимоги Державних тестів на позитивну оцінку виявилось 20-22%, на старших курсах від 8 до 16%. Остання частина студенток всіх курсів або частково, або намагалися, або зовсім не складали нормативи Державних тестів. Дефіцит необхідного обсягу фізичної діяльності не компенсується іншими видами рухової активності. Встановлено, що кількість студенток, які регулярно займаються різними видами рухової активності від першого до четвертого курсу, знижується від 16, 8% і 31, 2% на молодших, до 20, 8% і 12, 0% на старших курсах.

Разом з тим, варто зазначити, що тенденція зменшення обсягу рухової активності як у студенток західного регіону України, так і центрального, спостерігається від молодших курсів до старших. Пояснення цього явища має як суб’єктивні причини внутрішні (не бажання студенток активно займатися фізичною культурою), так і зовнішні, об’єктивні (порушення керівництвом ВНЗ Положення „Про фізичну культуру у вищих навчальних закладів). Це, в першу чергу, скорочення академічних і факультативних занять з фізичного виховання, недостатній контроль з боку кафедри за виконанням завдань фізичного виховання, відсутність відповідної матеріальної бази для фізичного виховання.

 

 

Драчук А. І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук. з фіз. вих. і спорту: спец. 24. 00. 02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / А. І. Драчук. – Львів, 2001. – 20 с.

Пильненький В. В. Методичні основи підвищення фізичної підготовленості і фізичного здоров’я студентів методом оздоровчого тренування / В. В. Пильненький, В. А. Леонова. – Миколаїв: Деловая информация, 2004. – 91 с.

Романова В. І. Шляхи підвищення інтересу до занять з фізичної культури і спорту студентів гуманітарних спеціальностей через набуття нових знань // Зб. наук. праць «Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні». – Рівне: вид-во МЕГУ, 2007. – С. 121-124.

Романова В. І. Рухова та фізична підготовленість студенток 1-4 курсів гуманітарних спеціальностей // Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту «Молода спортивна наука України». – Л. : НВФ «Українські технології», 2008. – С. 171-176.

Романова В. І., Леонова В. А. Вплив рухової активності на показники морфофункціонального стану студенток молодших курсів // Зб. наук. праць Волинського національного університету імені Лесі Українки «Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві». Том 2. – Луцьк: Вид-во «Вежа» ВНУ, 2008. – С. 219-221.