Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі

Актуальність теми. Входження України в економіку нових ринкових відносин ставить перед ученими і практичними працівниками нові завдання в боротьбі з рецидивною злочинністю неповнолітніх, яка, за прогнозами вчених, буде зростати. У демографічній структурі осіб, які вчинюють злочини, відбуваються негативні зміни: спостерігається поповнення злочинного середовища неповнолітніми правопорушниками. Гостроти проблемі додає і та обставина, що у вчиненні злочинів часто беруть участь особи, звільнені з виховно-трудових колоній, які виступають організаторами і активними учасниками протиправної діяльності молодіжних груп, тому найбільш перспективним і ефективним напрямком у профілактиці рецидивної злочинності неповнолітніх повинно бути не так зване виправлення і перевиховання у місцях позбавлення волі, а ефективна організація соціальної адаптації неповнолітніх громадян, які звільнилися від відбування покарання.

З особливою гостротою стоїть сьогодні завдання скорочення рецидивної злочинності серед неповнолітніх. Незважаючи на те, що у загальній структурі злочинність неповнолітніх складає незначну величину, вона становить підвищену небезпеку, оскільки часто є початком подальшої злочинної діяльності людини. За даними кримінологів кожен четвертий рецидивіст і третій особливо небезпечний рецидивіст свій перший злочин вчинили у віці до 18-ти років. Все відчутнішою стає потреба у розробці загальної теорії соціальної адаптації, комплексного дослідження структури соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі неповнолітніх, механізму їх взаємодії із соціальним середовищем, нові методи і форми боротьби з рецидивами антигромадської поведінки звільнених, характерні риси протікання процесу соціальної адаптації цієї категорії осіб. 

В Україні цього, на жаль, немає, а нагальна потреба в таких центрах давно назріла. У центрах соціальної адаптації люди, звільнені з місць позбавлення волі, могли б отримувати підтримку і спілкувалися. У таких випадках адаптація в суспільстві та її успіхи залежатимуть передусім від віку засудженого і від того, скільки разів він потрапляв за грати.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, які перебувають або звільняються з місць позбавлення волі не мають чітко сформульованих пріоритетних напрямів у кримінально-виконавчій галузі юридичної науки. Предметом дослідження окремих нечисленних монографій і публікацій були переважно питання трудового і побутового влаштування, попередження рецидивної злочинності. Окремі аспекти проблеми соціальної адаптації з різним ступенем повноти висвітлювалися в роботах таких учених-криміналістів, як Ю.Д. Блувштейн, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, В.О. Єлеонський, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, В.С. Потьомкін, Ф.Р. Сундуров, Ю.М. Ткачевський та ін. Разом з тим власне проблема соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених із місць позбавлення волі, не була об єктом комплексного дослідження. Існуючі з цієї проблеми публікації (Ю.М. Антонян, Л.В. Багрій-Шахматов, М.О. Бєляєв, В.І. Горобцов, В.І. Гуськов, М.І. Волошин, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, І.І. Карпець, В.Є. Квашис, В.М. Кудрявцев, О.С. Міхлін, О.О. Наташев, А.Х. Степанюк, М.О. Стручков, В.М. Трубников, О.Д. Філімонов, І.В. Шмаров, О.М. Яковлєв та ін.), незважаючи на їх, безумовно, теоретичну і практичну цінність, мають швидше розрізнений, епізодичний характер. Тому більшість теоретичних і практичних аспектів процесу соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, на даний час залишаються недослідженими.

Об’єкт дослідження - соціальна адаптація неповнолітніх, які перебувають у місцях позбавлення волі та заходи по підвищенню її ефективності.

Предмет дослідження - механізм соціальної адаптації неповнолітніх, у місцях позбавлення волі, його специфічні елементи.

Метою дослідження є системний аналіз галузевого правового забезпечення процесу соціальної адаптації неповнолітніх, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Завдання дослідження:

1) вивчити особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності

2) визначити проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарань для неповнолітніх;

3) розглянути конформуючий вплив соціальної депривації на соціалізацію особистості;

4) проаналізувати модель соціального супроводу за програмою “Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі».

Методи дослідження. Дослідницька методологія базується на положеннях діалектичного методу як загальнонаукового методу пізнання. Були використані також і спеціальні методи: системно-структурний, порівняльно-правовий, статистичний, історичний, логічний. Науковим положенням теоретико-правового і галузевого характеру передували ретельне вивчення і осмислення висновків, викладених у роботах учених, які займалися дослідженням відповідних проблем.

Нормативною базою наукової роботи послужили Конституція України, міжнародні до-кументи, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, чинне кримінально-виконавче законодавство України, Російської Федерації та інших держав (у порівняльно-правовому аспекті), відомчі нормативні акти, правові норми інших галузей права. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновкі і списку використаних джерел, загальний обсяг  роботи складає 40 сторінок.