Соціально-педагогічний патронаж сім’ї в умовах функціонування навчального закладу

 

 

«Щоб добре знати дітей, треба знати сім'ю», – говорив В. О. Сухомлинський. Тому, першим кроком є вивчення сім'ї з погляду виконання нею своєї виховної функції. З метою встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співпраці щодо виховання дитини, визначення умов і чинників, які сприятимуть ефективності співпраці сім'ї і гімназії, соціальний педагог використовує такі форми роботи: відвідування сім'ї учня, запрошення батьків до школи.

Проблеми, з якими так чи інакше працює соціальний педагог, пов'язані з сім'єю, захистом прав та інтересів дитини в ній, охороною здоров'я.

Сучасну сім'ю нині може спіткати низка найгостріших проблем, частину з яких вона не може розв'язати без допомоги фахівців із соціальної роботи. На рівні системи освіти здійснення соціального патронажу сім'ї та охорони дитинства покладено на місцеві органи управління освітою, навчально-виховні заклади, зокрема, соціально-психологічну службу, яку представляють соціальний педагог і практичний психолог. Кожен із суб'єктів має свої завдання, повноваження та функції.

Завдання соціально-психологічної служби освіти у цьому напрямі -забезпечення додержання основних соціально-правових потреб дитини, сприяння її успішній соціальній адаптації в умовах дитячого колективу і сім'ї, задоволення потреб дитини у розвитку і самореалізації.

Актуальним постає питання про пошук придатних форм взаємодії усіх структур, органів та установ, які б були спроможні забезпечити сьогодні соціальний захист сім'ї, зокрема, інтересів дитини.

Основні орієнтири нам пропонують нормативні документи, які регламентують роботу соціального педагога в системі освіти.

Соціальний педагог у закладі освіти покликаний забезпечувати соціально-педагогічний захист дитини та її прав, підвищувати психолого-педагогічну культуру батьків, сприяти успішній соціальній адаптації дитини, її функціонуванню.

З чого ж починаю вивчення сім'ї?

Працюючи у навчальному закладі, потрібно знати стан благополуччя чи неблагополуччя кожної дитини. Для цього на початку навчального року проводиться паспортизація класів. Соціальний паспорт класу заповнює класний керівник, який здійснює первинний збір інформації про сім'ю шляхом спостереження, анкетування, відвідування.

Разом із соціальним паспортом класний керівник заповнює індивідуальну карту роботи з учнем. Картка заповнюється лише на дітей з різними видами неблагополуччя. Керуючись такою детальною інформацією про кожного учня з соціальними потребами і про клас загалом, соціальний педагог узагальнює її у соціальний паспорт закладу (школи, гімназії, НВК та ін.). Таким чином, соціальний педагог отримує повну картину соціального стану школи і використовує одержану інформацію для подальшої роботи у зручному для себе форматі. Це і є банк потрібних для роботи даних.

Відвідування сім'ї соціальний педагог планує самостійно за потребою. Результати спостережень вносяться до соціальної карти сім'ї. Тут зазначається детальна інформація про склад родини, умови проживання, потреби дитини, визначається вид соціальної, психологічної, медичної допомоги. Одним із специфічних документів, який складаю підчас відвідування, є акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї. Акт є юридичним документом. Його складають для з'ясування справжньої картини умов проживання сім'ї. Такий акт є обов'язковим документом для подання до будь-якої установи, організації, органу, які займаються захистом прав дитини.

Акт заповнюється у присутності членів сім'ї, на яку безпосередньо він складається. Його підписує комісія у кількості не менше трьох осіб. До складу комісії можуть входити: соціальний педагог, інспектор у справах неповнолітніх, інспектор з охорони дитинства або представник школи, представник ЖЕКу.

Збір докладної об'єктивної інформації про дитину, її аналіз та систематизація допомагають організувати адекватну супровідну, просвітницьку та профілактичну роботу.

Згодом соціальний педагог аналізує отриману інформацію. Класифікуючи учнів за категоріями, одразу визначає причини неблагополуччя дітей. Вони можуть бути різними, але так чи інакше належати до двох груп:

неблагополучна з вини батьків;

неблагополучна внаслідок зовнішніх обставин.

Залежно від того, якого походження неблагополуччя дитини, соціальний педагог визначає напрям соціальної допомоги дитині та її сім’ї.