Соціально-педагогічний супровід засуджених неповнолітніх у пенітенціарних установах

                                                                                                                                       Вадим КОВАЛЬ

 

 

Розглядається питання соціально-педагогічного супроводу засуджених неповнолітніх у пенітенціарних установах. Визначені зміст, ознаки, принципи, функцій та етапи соціально-педагогічного супроводу означеної категорії неповнолітніх. Обґрунтовані елементи моделі соціально-педагогічного супроводу засуджених неповнолітніх у пенітенціарних установах.

 

Рассматривается вопрос социально-педагогического сопровождения осужденных несовершеннолетних в пенитенциарных учреждениях. Определены содержание, признаки, принципы, функции и этапы социально-педагогического сопровождения обозначенной категории лиц. Обоснованы элементы модели социально – педагогического сопровождения осужденных несовершеннолетних в пенитенциарных учреждениях.

 

This article deals with the questions of social and pedagogical accompaniment of the convicted minors in the penitentiaries. The essense, indicators, principles, functions and the phases of social and pedagogical accompaniment of the above-mentioned category of minorwere determined. The elements of the model of social and pedagogical accompaniment of the convicted minors in the penitentiaries were substantiated by the author.

 

Згідно з чинним кримінально-виконавчим законодавством України виправний процес із неповнолітніми засудженими містить у собі три основні компоненти: виховний – вплив на духовний і фізичний розвиток засуджених, корекція їх поведінки з метою досягнення позитивних змін особистості; соціальний-сприяння засудженим у вирішенні соціальних проблем, поновленні і розвитку соціально-корисних зв'язків та реінтеграції їх до суспільства; психологічний -надання засудженим психологічної допомоги, зниження психотравмуючої дії умов позбавлення волі на особистість.

Основними недоліками організації виправного процесу є низька координо-ваність та недостатня спрямованість структурних підрозділів соціально-психологічної служби кримінально-виконавчої установи на проектування та реалізацію умов для успішної соціалізації неповнолітніх засуджених.

Якщо пенітенціарна установа втрачає соціальну спрямованість, вона починає перетворюватися на спрощену установу виконання покарання, що автоматично призводить до заміни базових цінностей та ідей – від механізмів ресоціалізації людини до механізмів найбільш ефективної її ізоляції.

Поняття та зміст пенітенціарної установи – не тотожні функції виконання покарань, яку виконує виховна колонія для неповнолітніх. Сутність дій пенітенціарної установи базується на виконанні формально-юридичних обов'язків держави і об'єктивно не охоплює необхідного суспільно корисного результату, досягнення якого має прагнути держава, виконуючи покарання. Отже, соціальна спрямованість – це той фактор, що розрізнює поняття пенітенціарна установа для неповнолітніх та установа виконання покарань (виховна колонія).

Реорганізація діяльності пенітенціарних установ для неповнолітніх, в основу якої була б покладена концепція соціальної роботи, невідома як в радянському суспільстві, такі нині. Вирішення багатьох соціальних проблем щодо діяльності пенітенціарних установ і сьогодні неможливо розв'язати через недосконалість кримінально-виконавчого законодавства, наявність застарілих методик роботи та відсутність єдиної дійової концепції соціальної роботи з неповнолітніми засудженими як з групою соціального виключення.

Постановка проблеми. Для підвищення ефективності процесів ресоціалізації у пенітенціарних установах та подальшої позитивної соціалізації неповнолітніх після звільнення важливо визначити модель соціально-педагогічного супроводу засуджених під час відбування покарання, що ґрунтується на діяльності соціального педагога – координатора дій суб'єктів виправного процесу.

До кола суб'єктів соціально-педагогічного супроводу засуджених неповнолітніх під час відбування покарання в пенітенціарних установах відносимо: – начальника установи та заступників начальника установи; – начальників відділів, частин та служб установи; – директора загальноосвітньої школи, вчителів; – директора професійно-технічного училища, майстрів; – старшого інспектора відділу соціально-виховної та психологічної роботи; – вихователів та старших вихователів; – методиста виховної колонії; – психолога; – завідувача клубу; – батьків та родичів засудженого; – представників громадських організацій; – соціального педагога.

Завдання статті – визначити суть, ознаки, принципи, функцій та етапи соціально-педагогічного супроводу неповнолітніх в пенітенціарних установах.

Аналіз досліджень, в яких започатковано розв'язання означеної проблеми. Серед науковців, які розробляли проблемні питання реформування пенітенціарної системи та діяльності пенітенціарних установ в напрямку соціального спрямування, вважаємо наступних В. Синьов, Г. Радов, В. Кривуша, О. Беца, О. Джужа, О. Пташинський, В. Пєтков, Н. Пісоцька, В. Трубніков [1, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10].

Дослідження в цьому напрямку проведено вітчизняними фахівцями соціальної педагогіки та соціальної роботи Оржехівською В. М., Пальчев-ським С. С. та ін. [2, 3].

Значну спадщину у досліджуваному напрямку залишив наш земляк, гуманіст, видатний педагог, керівник Полтавської, Курязької колоній, далі – заступник начальника відділу трудових колоній НКВС України А. С. Макаренко, адаптаційно-виховна система якого значно випереджала тогочасний рівень суспільних відносин. Його технології виховання успішно використовуються на сучасному етапі не тільки у вітчизняних, а й у зарубіжних пенітенціарних установах: індивідуалізація виховного впливу на неповнолітніх правопорушників (Швейцарія), залучення громадськості до перевиховання засуджених (Куба), диференціація процесу ресоціалізації злочинців (Угорщина), створення колективів засуджених (Російська Федерація), використання виховного потенціалу трудової діяльності засуджених у процесі їх ресоціалізації (Білорусія), естетизація побуту неповнолітніх засуджених та організація їх педагогічно доцільного дозвілля (Вірменія), використання національних традицій у перевихованні засуджених (Латвія, Грузія) [9, 44-45].

Виклад змісту