Соціальний портрет підприємця

Як показує дослідження, більшість опитаних хотіли б займатися підприємницькою діяльністю, при цьому віддають перевагу малому бізнесу. Трохи менше тих, хто хотів би брати участь у середньому бізнесі, і зовсім небагато – у великому. Треба відзначити, що зі зменшенням доходів зростає кількість тих, хто не бажає брати участь у бізнесі взагалі. Майже третина опитаних (31%) назвала головною причиною, що заважає їм зайнятися підприємництвом, недолік початкових коштів. Отже, соціальну базу бізнесу звужує той факт, що переважна більшість членів суспільства не має тих стартових капіталів, без яких почати власну справа неможливо. Тому малий бізнес як основа підприємницької діяльності є перший етап на шляху до розширення бізнесменом своєї справи, що потребує найбільшої підтримки.

Велике значення мають соціально-психологічні мотиви підприємницької діяльності. Якими ж мотивами керується підприємець у своїй діяльності, навіщо він нею займається, і що він очікує отримати? При відповіді на це питання необхідно враховувати дві точки зору: думка підприємців про самих себе, й погляд з боку, тобто непідприємців.

Самі підприємці основними цілями бізнесу вважають реалізацію своїх творчих здатностей, економічну волю й зміцнення національної економіки. Ніхто з респондентів не вважає своєю метою отримати владу над людьми, і лише 7% відзначають збагачення як мету. Ці дані говорять про те, що гроші аж ніяк не самоціль для підприємців, хоча й виступають важливим мотивом їхньої ділової активності. Найбільше ці люди прагнуть знайти матеріальну й моральну незалежність від держави. Однією зі складових незалежності є для них гідний рівень життя.

Однак більшість опитаних «не підприємців» (56%) уважають, що основною метою підприємництва є збагачення, у той час як реалізацію творчих здатностей відзначають лише 7%. Тільки 6% думають, що метою підприємців є зміцнення національної економіки, і 3% – ріст матеріального благополуччя народу. Таким чином, опитані вважають підприємців людьми, яких хвилює насамперед власне матеріальне благополуччя, все-таки інші цілі в них залишаються на другому плані. Але при оцінці самих себе, відповідаючи на запитання про те, яка мета була б головною для них, якби вони були підприємцями, значно менше число з них відзначають мету збагачення (28%) і більше – такі мети, як реалізація своїх творчих здатностей (21%), зміцнення національної економіки (11%), ріст матеріального благополуччя народу (10%).

Багато з людей думають, що для них основною метою підприємницької діяльності була б реалізація своїх творчих здатностей, але чомусь відмовляють у цьому бізнесменам. У цілому, образ бізнесмена у свідомості людей – це образ егоїстичної людини, що прагне винятково власну вигоду й нагромадження багатств.

Цікаво відзначити, що є відмінності в оцінках тих або інших цінностей відносно їх значимості в самих підприємців й у населення.

Населення вважає, що для підприємців найбільш значимими повинні бути «гроші», тоді як у дійсності вони перебувають на 8-10 місці. На першому ж місці виступає «мати надійних друзів», до речі, населення цю цінність поставило на 4-і місце.

2-3-4-і місця підприємці відвели «чесності» й «незалежності в діях і судженнях». Цікаво відзначити, що 8-10-і місця для підприємців нарівні з такою цінністю, як «гроші», зайняли відповідно: «любов», «творчість», «прагнення до знань». Населення ж їх оцінює по-іншому, а саме: якщо «прагненню до знань» було відведено навіть більше значиме місце – 7-е, то «любов» вони поставили на 16-е місце, а «творчість» – і зовсім на 18-е.

У цілому подібність в оцінках у підприємців і населення спостерігається відносно таких цінностей, як: «повага навколишніх» – 5-6-і місця, «цікава професія» – 7 й 5-е місця, «родина й родинні зв’язки» – 12-13-і й 11-12-і місця, «цікаве життя» – 14-14-і й 13-і місця, «спорт і фізична досконалість» – 14-15-і місця для обох категорій, «влада» – 19-і місце, «служіння суспільству» – 20-і й 21-і місця й «прихильність нормам релігійної моралі» – тут спостерігається повна єдність – і ті, і інші визначили для даної цінності останнє – 22-і місце.

Помилковою виявилася оцінка населення наступних цінностей: «гарним, модним і дорогим речам» населення відвело 8-10-і місце, так само як й «порядності». Підприємці ж їх оцінюють по-іншому: першу із цих цінностей вони поставили по значимості на 20-і місце, а «порядність» зайняла 5-6-і місце – нарівні з «повагою навколишніх». Те ж саме повною мірою можна віднести й до важливості оцінювання «здоров'я»: населення відвело йому 2-3-е місце, а самі підприємці лише 12-13-і місце. Для них більш важливим здалося оцінювання «сексу», якому в даній шкалі підприємці відвели 11-і місце, а населення – 14-15-і місце.

Такі дослідження демонструють у цілому високу значимість для підприємців цінностей, пов'язаних з їхньою самоактуалізацією; так звані «традиційні» займають проміжне місце й найнижче – ті, які можуть бути визначені як «мішура», зовнішній блиск й ті, які поневолі впадають в око населенню.

Цим, зокрема, розуміється й розходження в оцінках у самих підприємців і населення – у відношенні того, як перші розпоряджаються одержуваним прибутком. Важливими статтями витрати коштів підприємцями населення вважають: витрату на придбання яких-небудь товарів для себе й своєї родини – 46, 7% і на розваги – 30%. Підприємці ж на цей рахунок мають іншу думку – відповідно – 20% й 13, 3%. Меншу відмінність можна спостерігати відносно таких статей витрат, як «добродійність» (на неї вказали 10% опитаних підприємців й 6, 7% населення) і «вкладення грошей закордоном» відповідно (20% й 16, 7%).

Відмінності є й за іншими показниками: по наявності робочого й вільного часу в підприємця, а також по співвідношенню трудових витрат й одержуваних доходів.

Третина опитаного населення порахувала, що в підприємців досить багато вільного часу, тоді як тільки 1/15 частина підприємців згодна з ними. Робочий день підприємця в цілому досить великий, більша їхня частина приділяє роботі від 8 до 12 годин (53, 3%), до 8 годин трудиться тільки – 6, 7%, 13, 3% – підприємців проводить у роботі в середньому 12-16 годин на добу, а 26, 7% – взагалі більше 16 годин.

Більшість підприємців так чи інакше вважають власні заробітки розмірними прикладеним зусиллям, причому 53, 3% указують на їхню відповідність, а 40% на те, що доходи могли б бути й вище. Опитані ж з населення дотримуються безсумнівно іншої думки: тільки 23, 3% порахували можливим припустити, що підприємці заробляють менше, чим повинні б були, 40% можуть погодитися із сумірністю трудових витрат і доходів і практично стільки ж, 36, 7%, переконані, що за таку їхню роботу підприємці не повинні одержувати настільки багато.

Таким чином, можна констатувати існування реальної роз'єднаності між населенням і підприємцями. До речі, відношення населення до підприємництва, обумовлене цією роз'єднаністю, могло бути й краще. Але все-таки воно сьогодні не може вважатися негативним: 40% населення ставиться до підприємців цілком доброзичливо, і майже стільки ж – 36, 6% – нейтрально, дуже добре їх сприймає – 16, 7% і неприязно – 6, 7%, у тому числі ворожості не було висловлено зовсім. Самі підприємці оцінюють свою «братію», звичайно, більш позитивно: 26, 7% дуже добре ставляться до підприємців, половина – просто доброзичливо, інші ж виразили нейтральне відношення.

 

 

Можна сказати, що ця роз'єднаність населення і підприємців двостороння; ні населення, ні підприємці не проявляють бажання до зближення, хоча для успішного розвитку підприємництва їхні контакти необхідні. Спробуємо підбити маленький підсумок вищесказаному, починаючи з відповіді на питання: чи особлива група – підприємці?

Всі вищезгадані риси характеру, трактуються як відмінні риси підприємця, по суті, можуть вважатися властивими будь-якій людській істоті. Мова може йти лише про ступінь їхньої розвиненості, у тому числі про прагнення до лідерства. Більш уважне їхнє дослідження дозволяє побачити, що практично будь-яка риса характеру може, якщо не повинна бути – розвиненою. Виключення можуть становити або особливі характеристики психологічної структури особистості, або якісь аномалії, що мають органічну природу.

Підприємницька діяльність, праця досить нелегка, що потребує мобілізації всіх людських здібностей і зусиль. Взагалі саме цей компонент найбільш важливий у підприємництві, що до того ж здобуває інший значеннєвий зміст. Підприємницька праця в першу чергу спрямована на задоволення особистих інтересів. Але «думаючи про власну вигоду, підприємець незмінно вирішує завдання суспільного розвитку», тому що саме «служіння суспільству приносить прибуток». І сама зміна спрямованості діяльності робить підприємницьку працю привабливою.

Можна сказати, що виведений у результаті дослідження вигляд типового підприємця це в деякому змісті людина майбутнього, це «громадянин суспільства», побудовою якого ми сьогодні також стурбовані, що це – «елемент майбутнього в сьогоденні». І таке оцінювання представляється більш правомірним, чим твердження, що підприємці – це представники особливої групи.

 

1. Голубев А. М. Предпринимательство в социальной структуре гражданского общества. – М. : Изд-во РГУ, 2001.

2. Иванов В. Н. Политическая социология. – М. : Норма, 2001.

3. Муртин Г. Н. Социология предпринимательства. – М. : Изд-во Альянс-медиа, 2002.

4. Радаев В. В. Экономическая социология. Курс лекций. – М. : Экономика, 2000.