Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
9.1 Шлюб як об'єкт соціологічного дослідження
9.2 Шлюб в Україні
9.3 Альтернативні форми шлюбу
9.4 Сім'я як соціальний інститут
9.5 Типи сімей
9.6 Соціальні функції сім'ї
9.7 Внутрішньосімейні відносини. Конфлікти в сім'ї. Розлучення та їх наслідки
В усьому світі визнано, що сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку. У ній відображаються і переплітаються найрізноманітніші суспільні відносини: економічні, соціальні, духовно-ідеологічні, правові, політичні, моральні, естетичні, психологічні. Будучи залежною від соціально-економічного стану країни, від політики, рівня культури, сім'я, з свого боку, активно впливає на всі сторони суспільного життя. Вона є своєрідною мікромоделлю суспільства, всіх соціальних зв'язків.
Шлюб та сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, правознавства, соціології, етнографії, психології, етики, педагогіки, демографії тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони виникнення, функціонування і розвитку сім'ї, шлюбно-сімейних відносин. Соціологія зосереджує увагу на аналізі сім'ї –як соціального інституту та малої соціальної групи. Соціологія шлюбу та сім'ї – це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає виникнення, функціонування і розвиток сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних соціально-економічних умовах. Вона досліджує:
типи соціальних відносин, характерні для сім'ї;
чинники, що обумовлюють чисельність і структуру сімейної спільноти;
зв'язок сім'ї з іншими соціальними інститутами та сферами суспільного життя;
соціальні функції сім'ї, її типи та особливості як соціального інституту і малої соціальної групи;
мотивацію шлюбів і розлучень, а також соціальні і психологічні чинники, які сприяють плануванню
сімейного життя, виникненню і подоланню внутрішньосімейних конфліктів, інтеграції та дезінтеграції сім'ї;
історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції і перспективи їх розвитку та ін.
9.1 Шлюб як об'єкт соціологічного дослідження
Шлюб – це історично зумовлена, санкціонована та регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права та обов'язки відносно одне одного та дітей.
У більшості сучасних країн закон вимагає відповідного оформлення (реєстрації) шлюбу. В деяких країнах офіційно визнається лише релігійний шлюб, в інших – тільки громадянський, або і той і той. В багатьох країнах при оформленні шлюбу, як правило, укладається шлюбний контракт. Мінімальний вік вступу до шлюбу майже в усіх країнах регулюється законом.
В ряді країн, особливо Азії і Африки, зберігаються звичаї укладати шлюби за домовленістю батьків, справляти викуп за наречену та інші.
Будучи однією з форм регулювання статевих відносин, шлюб разом з тим концентрує у собі всю сукупність соціальних відносин, являє собою досить складну єдність біологічного і соціального, матеріального та духовного, громадського та особистого.
Щодо соціальної сутності шлюбу, то вона виявляється через різні види шлюбних відносин: духовно-психологічні (наприклад, через почуття кохання, спільність духовних інтересів, прихильність, психологічну сумісність); моральні (дотримання або ж порушення подружнього обов'язку як одне перед одним, так і перед суспільством, додержання вірності, честі, гідності, взаємоповага і взаємодопомога); економічні (виробництво засобів до життя та їх розподіл); правові (рівність прав і обов'язків кожного з подружжя); культурні (передавання та відтворення культурних традицій, надбань між поколіннями). Усі ці відносини, як і інститут шлюбу в цілому, розвиваються і змінюються разом зі змінами в суспільстві.
За своєю структурою шлюби поділяються на моногамні та полігамні. Моногамія – шлюб між одним чоловіком і однією жінкою; одношлюбність. Полігамія – це така форма шлюбу, коли чоловік або жінка можуть перебувати одночасно в декількох шлюбах – багатошлюбність.
Розрізняють дві форми полігамії: полігінію (багатожонство) – один чоловік перебуває одночасно в декількох шлюбних союзах; поліандрію – коли одна жінка має кілька чоловіків, найчастіше братів (багатомужжя). В останні десятиріччя ці форми шлюбу стають все менш розповсюдженими. Поліандрія, наприклад, зустрічається у деяких племен, які проживають у Гімалаях і відчувають нестачу в жінках. В ХІХ ст. вона мала місце у алеутів та ескімосів, пізніше існувала в окремих етнографічних групах Тібету, а також у гарибів Центральної Америки. Полігінні шлюби поширені у ряді країн Азії і Африки, головним чином ісламських, де багатожонство узаконене і підтримується релігійними нормами. Скажімо, в країнах Тропічної Африки на 100 одружених чоловіків припадає
150 заміжніх жінок, а з трьох чоловіків у сільській місцевості у віці 15 років і старше один обов'язково перебуває в полігенному шлюбі (1, с.33).
В арабських країнах закон дозволяє чоловікові мати до чотирьох дружин одночасно. Стверджують, що це явище пов'язане з поширенням ісламу. Коли хоробрі “воїни Аллаха” пішли з Аравійського півострова завойовувати довколишні землі і досягли успіхів у цьому, дійшовши аж до Атлантичного океану та підкоривши собі Іспанію, Північну Африку, Близький Схід, десятки тисяч чоловіків загинули в боях, їм на заміну потрібні були нові воїни, і релігія не лише дозволила, але й заохочувала, щоби в кожній сім'ї чотири дружини продовжували рід, ростили майбутніх бійців. Чому чотири, а не три, не п'ять? Однозначного тлумачення цьому немає, але так уже з тих часів повелось.
Проте дана традиція поступово відмирає. Про це свідчить, наприклад, дослідження, проведене в Єгипті, у ході якого експерти проаналізували 175 тисяч шлюбів. З'ясувалось, що у них лише 10 тисяч чоловіків узяли собі другу