Соціометрія

Соціометрія - дослідження або метод вибору, що застосовується для з’ясування взаємин у колективі, виявлення ставлення колег одних до одних, того, як вони оцінюють певні якості своїх співпрацівників, кому надається перевага, коли йдеться про обрання керівника, товариша.

Підставою для оцінювання (вияв ставлення) та вибору є почуття симпатії або антипатії до інших.

У психології застосовують соціометричну методику для вивчення групової диференціації, коли членам групи пропонують дати відповідь на такі, наприклад, запитання:

- "З ким би ти хотів товаришувати?", "Кого б ти хотів обрати керівником групи?".

Учень повинен назвати трьох учнів зі своєї групи, зазначити, кого б із них він хотів обрати в першу чергу, кого - в другу і кого - в третю. "Вибори" можуть бути взаємно позитивними, взаємно негативними або позитивними (або негативними) з боку учня та негативними (позитивними) з боку того, кого б він хотів обрати.

Кількість позитивних і негативних "виборів" фіксується на матриці, після цього підраховують відсотки в кожному з них. Метод дає можливість виявити реальне місце особистості в колективі за її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками.

Експертиза (від лат. - досвідчений) у психології може використовуватись як метод дослідження. Сутність експертизи полягає в тому, що вивчення і оцінювання явищ здійснюються знавцем, спеціалістом, експертом, особою, яка користується довірою, має авторитет. Це розгляд і дослідження певних питань або проблем з метою дійти правильного висновку, дати дійсну оцінку тощо.

У сучасному суспільстві психолог дедалі частіше постає як експерт з питань оптимального залучення людських ресурсів до виробництва, управління, навчання та інших видів діяльності.

До послуг психологічної експертизи тепер вдаються управлінці, медики, юристи, педагоги та ін. Теоретичні засади і конкретні процедури психологічної експертизи є предметом аналізу прикладних галузей психологічної науки (інженерна, медична, юридична, педагогічна діяльність тощо).

У діяльності людина виявляє обізнаність з певних питань, свої вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, певні риси характеру. Отже, розглядаючи продукти діяльності людини, можна визначити різні психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.

Продуктами діяльності учнів є виконані ними письмові роботи, вироби, малюнки, моделі, фотографії тощо. Зіставлення робіт, виконаних учнем у різний час, на різних етапах навчання, дає змогу простежити його розвиток, здатність удосконалювати уміння та навички, домагатися акуратності, майстерності, виявляти кмітливість, наполегливість тощо. Саме це повинно стати предметом аналізу продуктів діяльності, а не, наприклад, вартість виготовленого продукту.

Аналіз продуктів діяльності людини може здійснюватися і в процесі їх створення. Спостерігаючи цей процес, можна виявити не тільки його якість, а й динаміку, темп роботи, вправність у дії, ставлення до завдання. Такі спостереження сприяють біль глибокому та всебічному вивченню розумових, емоційних, вольових та характерологічних якостей і властивостей особистості.

Метод узагальнення незалежних характеристик — це поєднання та узагальнення висновків багатьох спостережень, які здійснювалися незалежно одне від одного, у різний час, за неоднакових умов щодо різних видів діяльності.

Отримані незалежні характеристики узагальнюються за певним принципом і під певним кутом зору, наприклад: розумові показники особистості, моральність, вихованість, дисциплінованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей особистості.

Удаючись до методу узагальнених характеристик, учитель повинен мати власне уявлення про учня. Відгуки інших учителів про успішність, дисциплінованість, схильності та здібності, активність потрібно враховувати не механічно, а вдумливо, перевіряючи їх вірогідність.

Такі характеристики дають змогу всебічно вивчити особистість, скласти її об’єктивну характеристику й визначити шляхи подальшого розвитку юнака або дівчини в процесі навчально-виховної роботи.

Удаючись у дослідженнях до методу самооцінки, виявляють рівень здатності особистості оцінювати себе загалом або свої окремі морально-психологічні якості - психічні процеси, стани та властивості, наприклад, уважність, спостережливість, пам’ять, кмітливість, правдивість, чесність, принциповість, дисциплінованість, акуратність, власний рівень культури, ввічливість, працьовитість, мужність, успіхи в навчанні, праці тощо.

Показники самооцінки є важливими для з’ясування рівня розвитку самосвідомості особистості, вміння критично ставитися до своїх вчинків, усвідомлення свого місця в колективі. Способів самооцінки є декілька. У деяких випадках досліджуваний оцінює себе або власні якості за п’яти або трибальною шкалою, в інших - йому пропонують порівняти себе з кожним членом свого колективу, групи, класу (парне оцінювання) й оцінити себе самого:

1. "Я кращий, ніж він", 2. "Я такий самий", 3. "Я гірший, ніж він".

Метод самооцінки дає можливість визначити характерологічні особливості особистості, такі, як рівень домагань, скромність або хвалькуватість, розуміння власних особливостей. Дехто оцінює себе об’єктивно, а дехто переоцінює або недооцінює власні можливості.

Показники рівня розвитку самооцінки учня або дорослого можуть бути відповідно використані з метою виховання.

Важливі зауваження стосовно методів вивчення психологічних особливостей особистості подав К. Д. Ушинський. Він писав, що будь-яка людина, котра вміє заглянути всередину себе, є вже готовим курсом психології; важко знайти таку книгу, яка б не містила психологічного факту або погляду на психологічне явище; вся історія записує тільки історію душі людської, майже забуваючи історію тіла людини; кожний життєпис, кожна повість, кожен роман, кожен вірш - це безліч психологічних фактів і спостережень; немає такого педагогічного курсу, де б не було цілої системи психологічних роздумів; а яке широке поле для психологічних спостережень становить педагогічна практика.