Спеціальні технології соціальної роботи. Розв’язання проблеми зайнятості. Робота з людьми похилого віку

Спеціальні (прикладні) технології соціальної роботи у своїй основі становлять певні технологічні процедури надання допомоги соціально вразливим групам суспільства.

Масив спеціальних технологій утворюють:

соціальна робота з конкретними групами клієнтів – безробітними громадянами; з особами девіантної поведінки; з особами, що мають психічні розлади або розумову відсталість; з людьми похилого віку; людьми, які мають функціональні обмеження; з дітьми-сиротами і тими, хто залишився без батьківського піклування; з бездомними та безпритульними тощо;

прикладні технології соціальної роботи в пенітенціарних (виправних) установах, армії, на виробництві, за місцем проживання та ін. ;

вирішення соціально-етнічних проблем.

Напрямки організаційної соціальної роботи по сприянню зайнятості різних груп населення визначаються Державною програмою зайнятості населення.

Організаційна робота щодо сприяння зайнятості різних груп населення нас сьогодні реалізується шляхом:

подальшої реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць, а також із забезпеченням ефективного функціонування підприємств у післяприватизаційний період;

запровадження сприятливого інвестиційного та податкового режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця, в тому числі надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;

реалізації інвестиційних проектів, якими передбачається створення нових робочих місць на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності;

надання державної підтримки районам, в яких склалася критична ситуація на ринку праці, шляхом запровадження особливих режимів приватизації, інвестування, оподаткування та кредитування, а також розроблення і впровадження механізму залучення коштів іноземних кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги;

реалізації політики ефективної підтримки самостійно зайнятого населення, сімейного, малого та середнього підприємництва;

економічного заохочення підприємців у створенні нових робочих місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи безробітних;

розвитку гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з неповним робочим часом, на допоміжних роботах, у приватній сфері послуг, розвитку сезонних та громадських робіт;

сприяння легальній трудовій міграції громадян України;

визначення галузевих пріоритетів створення нових робочих місць.

Розв'язанню проблеми зайнятості категорії осіб, депортованих за національною ознакою, які повертаються в Україну, сприяє Програма адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти, а також регіональні комплексні програми розвитку малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, в процесі виконання яких здійснюється фінансово-кредитне, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення заходів, спрямованих на підтримку малого підприємництва та фермерства.

Проблеми зайнятості молоді, яка становить третину загальної чисельності незайнятих громадян, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості, розв'язуються шляхом:

надання випускникам навчальних закладів першого робочого місця в рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів;

бронювання на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні, професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робоче місце;

адресного бронювання на підприємствах робочих місць для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

створення маркетингових служб навчальних закладів з метою сприяння працевлаштуванню випускників;

надання підтримки підприємницькій ініціативі безробітних, у тому числі молоді, зокрема, виплати одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності;

створення роботодавцями додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних закладів і жінок, зареєстрованих в державній службі зайнятості, та надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб;

економічного стимулювання роботодавців, які приймають на роботу (або стажування) випускників навчальних закладів;

залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань працевлаштування, навчання новим професіям та підвищення кваліфікації молоді;

надання підтримки підприємцям-початківцям;

формування підприємницької ініціативи молоді.

Державна підтримка зайнятості інвалідів здійснюється відповідно до законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (875-12), «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) шляхом гарантування працевлаштування інвалідів у межах 4 відсотків квоти і економічного стимулювання підприємств, 50 відсотків чисельності працівників яких становлять інваліди.

Основною у соціальній роботі з розв’язання проблеи безробіття є є діяльність державної служби зайнятості, зокрема, адресний підхід у наданні соціальних послуг, виходячи з індивідуальних потреб, вимог і можливостей шукачів роботи і роботодавців. Отже, зважаючи на те, що клієнтами служб зайнятості є як роботодавці, так і безробітні, спектр видів, форм і методів роботи з цими групами клієнтів має свою специфіку.

З громадянами, які зареєстровані в центрі зайнятості як такі, що шукають роботу, проводиться надається широкий спектр робіт:

надаються інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням;

є можливість отримати послуги з професійної орієнтації;

можна пройти професійну підготовку, перепідготовку, підвищити кваліфікацію, в тому числі під конкретне замовлення роботодавця і навіть безпосередньо на робочому місці;

отримавши виплату допомоги по безробіттю одноразово – започаткувати «власну справу»;

взяти участь у громадських роботах;

одержати допомогу з безробіття.

Передбачаючи пріоритетність інтересів і потреб роботодавців, служба зайнятості ставить за мету не зменшувати штучно рівень безробіття, а реально піднімати рівень зайнятості населення, забезпечуючи підприємства, установи та організації висококваліфікованими, відповідальними спеціалістами.

Щодо такого напрямку спеціальних технологій соціальної роботи, як робота з людьми похилого віку, то на сьогодні отримали розвиток спеціалізовані інститути соціальної служби, які існують поряд із звичайними установами соціальної роботи, наприклад, служби термінової соціальної допомоги, основними напрямками діяльності яких є:

забезпечення безплатним гарячим харчуванням та продуктами;

надання грошової та майнової допомоги;

направлення в медико-соціальні відділення;

надання побутової, юридичної та психологічної допомоги;

створення каси взаємодопомоги.

Основна мета цих технологій – забезпечення сприятливих умов проживання літніх, надання їм соціально-побутової та медичної допомоги, створення умов для активного способу життя. Як правило, це одно-або двокімнатні квартири, обладнані комплексом служб соціально-побутового та медичного значення (бібліотека, столова, диспетчерські пункти, медичні кабінети і т. д.).

Специфічною галуззю за кордоном є соціальна робота із військовослужбовцями похилого віку, учасниками конфліктів, з ними проводиться спеціалізована реабілітація.

 

 

Бех В. П. Сутність та зміст соціальної роботи // Нова парадигма. – Запоріжжя, 2002. – Вип. 24.

Особливості соціальної роботи в різних сферах життєдіяльності // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк, 2004. – Вип. 3-4 (28-29).

Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Знання, 2008.

Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. проф. А. Й. Капської. – К. : Центр навч. літ., 2004.

Технологии социальной работы. : Учеб. пособие / Под ред. И. Г. Зайнышева. – М. : Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 2000.