Способи забезпечення виконання зобов’язань

Актуальність теми дослідження. Зобов'язання належать до числа основних правових засобів, що опосередковують торговельний обіг ринкового суспільства.

Визначаючи зобов'язання як правовий зв'язок між суб'єктами права, внаслідок якого одна особа (боржник) повинна щось дати, зробити або надати іншій особі під загрозою застосування у випадку невиконання цього обов'язку засобів державного примусу, римські юристи вбачали суть їх в тому, щоб зобов'язати іншого дати нам щось, або зробити, або надати.

Таким чином, із самого визначення зобов'язань слідує, що їхньою метою є вчинення певних дій боржником. Однак можливі випадки, коли боржник не виконує свої обов'язки за договором або виконує їх неналежним чином. Це породжує проблему пошуку засобів, за допомогою яких можна було б захистити інтереси інших учасників даних відносин.

Виконання договірних зобов'язань часто супроводжується існуванням допоміжних (додаткових) зобов'язань, які мають на меті стимулювання боржника до точного і неухильного виконання зобов'язання, а також запобігання або зменшення негативних наслідків, що можуть настати у разі його порушення. Перед сторонами договору дуже часто стоїть усвідомлена необхідність певними правовими засобами забезпечити виконання договору.

Способи забезпечення виконання зобов'язань відображають приватний та державний інтерес щодо забезпечення стабільності цивільно-правових відносин та максимального забезпечення прав та законних інтересів кредиторів. Приватний інтерес відображає психологічну упевненість кредитора у тому, що зобов'язання буде виконане або його майнові інтереси не постраждають від порушення зобов'язання його боржником. Державний інтерес полягає у зменшенні обсягів втручання держави у приватні справи. Зокрема, через забезпеченість зобов'язання стимулюється боржник до їх виконання під загрозою негативних наслідків у випадку порушення. Чим менше держава втручається у приватні відносини, тим менші її витрати на здійснення правосуддя.

Стан дослідження проблеми. Науково-теоретичною базою дослідження стали роботи в галузі цивільного права вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема, А. Гриняка [8], С. Наріжного [11], І. Й. Пучковської [13], Л. С. Шимон [17] та інших.

Об'єкт дослідження - правові відносини, які виникають між сторонами разі забезпечення цивільно-правового зобов'язання.

Предмет дослідження - правові норми, які регулюють відносини у сфері забезпечення цивільно-правового зобов'язання.

Мета роботи - теоретичне опрацювання цивільно-правових проблем застосування способів забезпечення зобов'язань.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

• дати загальну характеристику способів забезпечення виконання зобов’язань;
• уточнити поняття та види неустойки;
• проаналізувати способи забезпечення зобов’язання шляхом поруки, гарантії та завдатку;
• охарактеризувати заставу як спосіб забезпечення зобов’язання;
• проаналізувати особливості забезпечення зобов’язання шляхом притримання.

Методи дослідження. При написанні курсової роботи використову-валися базові науково-теоретичні положення теорії права, а також ідеї та концепції, розроблені у сучасній юридичній науці. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У роботі використано також такі наукові методи дослідження як логіко-юридичний і порівняльно-правовий.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, п’ять розділів, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 31 сторінку.