Споживання послуг по відпочинку

До показників, що характеризують рівень життя, також відносять забезпеченість населення житлом. Так, у 2008 році 7033 сім'ї в Україні, що становить 40, 9%, мали житлову площу у розрахунку на 1 особу нижче санітарної норми (13, 65 м2). Це свідчить про те, що значна частина населення не в змозі нині придбати житло. Підтвердженням цього можуть бути такі розрахунки. За даними Держкомстату у 2008 році вартість 1 м2 загальної площі введеного в експлуатацію житла становила 4264 грн., відповідно вартість двокімнатної квартири площею 55 м2 – 234 520 грн. Отримуючи умовно середньомісячну заробітну плату, яка є основним і єдиним джерелом доходу, 2001 грн. (за даними Держкомстату середня заробітна плата за грудень 2008 року), заощаджуючи при цьому 8% (за даними Держкомстату частка заощаджень у 2008 році становить 8% від доходу), сума заощаджень за рік становитиме 1920, 96 грн. (2001*0, 08*12). При всіх незмінних умовах, враховуючи, що джерелом доходу у такому випадку є лише заробітна плата, людина, яка бажає придбати двокімнатну квартиру має накопичувати кошти протягом 122 років, сім'я із двох осіб – 61 рік.

Про неналежний рівень життя населення України свідчить такий показник як ВВП на душу населення. У 2007 році він складав 1950 доларів, що значно нижче середньосвітового показника. Для порівняння: у 2007 році ВВП на душу населення, розрахований за показником паритету купівельної спроможності у США складає 41 399 доларів, Франції – 29 316 доларів, Ізраїлі -25 416 доларів. До того ж у 2005 році обсяг ВВП України не досяг навіть 2/3 рівня до кризового 1990 року. За цим важливим макроекономічним показником Україна перебуває на 131 місці серед усіх країн світу. Парадоксальним явищем є те, що за рівнем продажу автомобілів у 2008 році Україна посіла 7 місце серед країн Європи, переганяючи при цьому Польщу, при чому середня вартість авто, реалізованих в Україні у 2008 році перевищувала 20 тис. євро. Такий показник, свідчить, насамперед, про високу диференціацію за доходами та споживанням різних верств і класів населення країни.

Найвідомішим і найбільш інтегрованим показником оцінки рівня та якості життя населення є Індекс людського розвитку (ІЛР). Компонентна структура ІЛР представлена системою показників рівня життя, яка рекомендована ООН і включає найбільш характерні умови існування людини, такі як соціальне забезпечення населення, свобода життя, доходи і витрати населення, житлові умови, освітній рівень та інші. Низьким при цьому вважається ІЛР менший за 0, 5, високим – 0, 9-1. Протягом останніх років в Україні ІЛР знаходиться у межах 0, 71-0, 78.

У 2006 році за ІЛР із 117 країн світу Україна посідала 77 місце і 2007 році – 76 місце. Її сусідами по даному показнику є Колумбія, та маловідома Самоа з двохсоттисячним населенням. Ця країна ненабагато поступається Україні за показником ВВП на душу населення, але тривалість життя в ній на три роки більша, ніж у нас.

Таким чином, проведені дослідження свідчать, що перебудова економічних відносин в Україні призвела до зниження рівня життя переважної частини населення, зменшення його платоспроможності, зростання безробіття, розшарування суспільства за рівнем доходів. Така нерівномірність створює передумови для соціальної напруги у суспільстві, і тим самим уповільнює ринкові перетворення. Основною причиною низького рівня життя населення в України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці тощо.

 

 

Європейський та Американський макрорегіони є і надалі залишаться найпривабливішими для туристів. У 2000 р. обсяги аквізицій до Європи становили 58%, а до Америки – 19% від загального обсягу міжнародного туризму, хоча у цих регіонах відмічається падіння темпів приросту, особливо у Європі та Північній Америці, в той час, як у Центральній та Південній Америці, навпаки, спостерігається значне зростання туристичних прибуттів, особливо в районі Карибського басейну.

Високими темпами зростання міжнародного туризму характеризується Тихооокеансько-Східноазійський макрорегіон, на який припадає 16% загальносвітового потоку, що можна пояснити перебудовою внутрішнього ринку країн регіону, значними успіхами у розбудові національних індустрій туризму. У Африканському макрорегіоні останні роки XX ст. позначені значними успіхами міжнародного туризму, зростанням популярності таких країн як Замбія, Зімбабве, Марокко. На Близькому Сході, який, незважаючи на складну політичну ситуація залишається туристично привабливим регіоном, особливо значними є темпи зростання туристичних потоків до Єгипту, частка якого в регіоні становить майже 26%, країн Перської затоки, Сирії. Південно-Азійський макрорегіон в цілому розвивається стабільно, але попит на послуги острівних країн зростає швидше завдяки проведенню ними активної туристичної політики на зовнішніх ринках. Антарктида дедалі більше притягує до себе туристів і, аби не опір ряду громадських організацій, які активно борються проти залучення цього регіону до туристичного процесу, тут