Стан та перспективи вдосконалення спеціально організованої рухової активності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

Рухова активність є обов’язковим і визначальним чинником, що обумовлює діяльність організму в процесі індивідуального вікового розвитку в межах оптимальних величин. Система сформованих знань, умінь та навичок визначає освіченість учня в галузі фізичної освіти і є основою самостійної рухової діяльності. Спеціально організована рухова активність, що відповідає високому рівню активності, включає різні форми занять фізичними вправами, пересування до школи й додому, прогулянки. Питання вдосконалення ефективності різних форм виконання фізичних вправ лежать в основі більшості наукових досліджень із фізичної культури.

Ключові слова: рухова активність, функції рухової активності, рухова навичка, фізична вправа, фізичне навантаження.

 

Постановка проблеми. Важливе значення для оптимального функціонування організму школярів, ефективного засвоєння ними знань, умінь та навичок має належний стан здоров’я, який одночасно є інтегральним показником благополуччя суспільства і чутливим індикатором соціальних та екологічних негараздів. Численними науковими дослідженнями (Г. Л. Апанасенко, 2005; Е. М. Лукьянова, 2003; В. М. Оржеховська, 2011; І. В. Поташнюк, 2012) встановлено, що близько 90% учнів мають порушення стану здоров’я, 30% – хронічні захворювання. Понад половину дітей мають низьку розумову та фізичну працездатність, що не відповідає їхньому навантаженню в школі. Протягом навчання у школі в 1, 5 рази зростає частота порушень зору, у 3-4 рази – патології органів травлення, у 2-3 рази – порушень опорно-рухового апарату, в 1, 5 рази – нервово-психічних розладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати досліджень у галузі медико-біологіч- них та психолого-педагогічних наук (М. М. Булатова, 2005; Е. Г. Буліч, 2000; А. Кпарік; І. В. Муравов, 1989) засвідчують, що засоби фізичної культури найбільш позитивно впливають на розвиток систем і функцій організму людини. Науковці також виявили позитивний вплив виконання фізичних вправ на фізичне, психічне, моральне та соціальне здоров’я людини (М. М. Амосов, 1984; В. І. Бо- брицька, 2004; Е. Г. Буліч, І. В. Муравов, 2002). Водночас для забезпечення міцного здоров’я необхідно привести спосіб життя учнів у відповідність із віковими закономірностями росту й розвитку організму (Л. В. Волков, 2008; О. Д. Ду- богай, 2007, 2008; Л. Я. Іващенко, 1994; І. Я. Ко- цан, 2009; Н. В. Москаленко, 2009; А. Г. Сухарев, 1991). Важливй і невід’ємнй чинник здорового способу життя школярів – належний рівень рухової активності.

Рухова активність – це природна біологічна потреба, що визначається сукупністю рухів, які виконує людина у процесі життєдіяльності. Протягом останніх десятиліть проведено чимало досліджень, у яких обгрунтовано роль і значення рухової активності для організму людини (В. К. Бальсевич, 1987; Е. ВіегпаЛ 2011; О. Д. Ду- богай, 2012; М. В. Дутчак, 2009; А. В. Магльова- ний, 2012; І. В. Маляренко, 2012; В. М. Платонов, 2006; Є. Н. Приступа, 2008). Взаємозв’язки рухової активності та фізичного стану учнів вивчали А. І. Драчук (2001), В. О. Кашуба (2003), Т. Ю. Круцевич (2000, 2010), С. Ю. Ніколаєв (2004), Н. С. Пангелова (2014). Добові та тижневі обсяги рухової активності були предметом студій О. Л. Благій (2004), Н. Н. Завидівської (2013),

І. М. Ріпака (2003), О. А. Томенка (2010).

Спеціально організована рухова активність, що відповідає високому рівню активності, включає різні форми занять фізичними вправами, пересування до школи й додому, прогулянки. Для учнів рекомендований щоденний двогодинний об’єм рухової активності, який забезпечував би фізіологічну потребу організму у фізичному навантаженні (Т. Ю. Круцевич, 2010; А. Г. Сухарев, 1991). У практиці загальноосвітніх навчальних закладів спеціально організована рухова активність підлітків складає 0, 33-0, 44 год, що на 65-70% нижче від гігієнічної норми.

Спеціально організована рухова активність характеризується, передусім, ефективністю реалізації форм фізичної культури школярів (урок фізичної культури, позакласна й позашкільна спортивно-масова діяльність). Відповідно до встановлених вимог зміст фізичної культури шкіл усіх рівнів і типів має відповідати державним стандартам освіти і мусить мати гуманістичну й оздоровчу спрямованість, сприяти гармонійному розвитку особистості, формуванню усвідомленої потреби в зміцненні здоров’я та фізичному вдосконаленні. Реалізація змісту шкільної фізичної культури має сприяти залученню учнів до здорового способу життя, до всіх цінностей фізичної культури, задовольняти їх потреби у фізичному розвитку, забезпечувати їх науково обґрунтований обсяг рухової активності.

Виокремлення невирішених раніше проблем загальної проблеми. Результати аналізу наукової літератури засвідчили, що питання фізичної культури школярів була в центрі постійної уваги науковців. Водночас наукові дослідження свідчать, що стан фізичної підготовленості та здоров’я школярів низький. Зокрема, дослідження динаміки фізичного стану підлітків м. Києва виявило негативні зміни функціонального стану серцево-судинної системи, підвищенні захворюваності за кількістю пропущених днів у школі, зниженні МСК. Простежується тенденція мор- фофункціональними змінами організму учнів і чинниками навколишнього середовища.

Мета дослідження – проаналізувати та визначити стан та перспективи вдосконалення спеціально організованої рухової активності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах шляхом теоретичного аналізу.

Виклад основного матеріалу. Н. В. Москаленко визначила такі особливості рухової активності та фізичного стану учнів:

• рівень рухової активності в більшості дітей низький. У шість років на базовий, сидячий та малий відводиться 88, 3% часу, у 7 років – 91, 6% часу, на середній і високий – 11, 7% та 8, 4%, відповідно;
• показники соматичного здоров’я в більшості хлопчиків 7 років – 87, 0%, 8 років – 61, 5%, 9 років – 44, 8; у дівчат – 83, 8%, 57,