Становлення і розвиток організацій невиробничої сфери в сучасних умовах

запропоновано схему, яка відображає склад зовнішніх і внутрішніх умов формування підприємницького середовища й обгрунтовано головні напрямки практичного формування макросередовища підприємництва;

запропоновано елементи механізму підтримки малих підприємницьких структур на рівні держави;

обгрунтовано пріоритетність і важливість розвитку сфери громадського харчування;

запропоновано концепцію формування й організації функціонування системи доготуючих підприємств невиробничої сфери.

Практичне значення одержаних результатів складається в тому, що розроблені методичні підходи доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані як суб'єктами підприємництва для розвитку сфери громадського харчування, так і державними структурами для дійової підтримки проекту створення мережі доготуючих підприємств невиробничої сфери.

Практична цінність отриманих результатів полягає у такому:

доведено, що підприємництво в сучасних умовах варто розглядати і вивчати в трьох напрямках (на трьох рівнях) : традиційному (приватний бізнес), інноваційному (антрепренерство) і поведінському (прояв підприємницьких спроможностей). Сьогодні, на етапі переходу до ринкових відносин в Україні найбільше актуальний і важливий третій напрямок у дослідженнях підприємництва, який потребує переходу на більш глибокий, багатоаспектний рівень аналізу і повинний грунтуватися на міждисциплінарному підході;

обгрунтовано, що першочерговою задачею для економіки України сьогодні є формування макросередовища підприємництва, в якій необхідно виділити чотири напрямки: держава, економіка, суспільство і культура. Тільки комплексний вплив і активна взаємодія цих елементів макросередовища дозволяє говорити про можливість розвитку в економіці підприємницького типу господарювання;

запропоновано концепцію формування й організації функціонування системи доготуючих підприємств невиробничої сфери.

Прикладні аспекти дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донбаської державної академії будівництва і архітектури при вивчені дисципліни “Основи бізнесу і підприємництва” (довідка 10-09/17-159 від 09. 10. 01).

Концепцію формування і організації системи доготуючих підприємств невиробничої сфери реалізовано на підприємствах Донецького регіону (довідка 15-11/18-210 від 10. 10. 01).

Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора в сумісні наукові праці показаний у переліку основних опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на науково-методичній конференції “Інформаційні технології в освіті і управлінні” (м. Нова Каховка, 2000 р.), на науково-практичній конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слав’яногорськ, 2001 р.), на IV міжнародної науково-практичній конференції “Наука й освіта” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.)

Публікації результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 13 роботах, з яких 5 статей в наукових журналах, 5 – у збірниках наукових праць, 3 публікації в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 4, 15 д. а., із яких автору належить 2, 6 д. а.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 194 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 24 рисунка, 9 таблиць, які наведено на 33 сторінках. Список використаних джерел із 182 найменування приведено на 14 сторінках, 6 додатків – на 12 сторінках.

 

 

У дисертації захищаються нові теоретичні, методичні та практичні положення щодо підвищення ефективності організацій у невиробничій сфері і зокрема у сфері громадського харчування.

Розділ 1. Підприємницька діяльність в умовах формування ринкової економіки. Історія вітчизняної теорії підприємництва продовжує залишатися маловивченою сферою. Виходячи з цього, встановлено, що особливість розвитку підприємницької діяльності в Україні на відзнаку від країн із традиційно ринковою орієнтацією полягає у тому, що вона протікає не еволюційним шляхом, а почалася в результаті корінної ломки адміністративно-командної економіки з характерним для неї тотальним узагальненням засобів виробництва.

Тенденція до підвищення якості робочої сили, яка виявилася в 80-і роки, зростання загального рівня добробуту населення розвинутих країн і перегляд цільових установок у суспільстві, викликали міграцію висококваліфікованих кадрів у малий бізнес, що додало новий імпульс його розвитку. І якщо раніш у представниках малого бізнесу бачили тільки людей, які прагнуть дістати прибуток, то останні опитування показали, що своїм пріоритетом підприємці індустріальних країн вважають, насамперед, гордість і задоволення від виготовлення продукції і надання послуг, відчуття волі і незалежності, контакти з партнерами і замовниками. Прагнення до прибутку відсунуто в цьому переліку на четверте місце.

Усі ці зміни, у свою чергу, сприяли перетворенню роз'єднаної маси підприємців у досить високому ступені інтегроване співтовариство, підвищило авторитет підприємницької діяльності в суспільстві.

Вивчення еволюції теоретичних уявлень про бізнес і підприємництво в зарубіжний і вітчизняній літературі дозволило уточнити зміст категорій “бізнес”, “підприємництво” і “підприємницьке середовище”.

Зроблено висновок про те, що підприємництво – це інноваційний вид бізнесу, заснований на прагненні окремих індивідів або їхніх груп до самоствердження і підвищення суспільного статусу шляхом продуцирування і реалізації новаторських ідей, забезпечення високого комерційного ефекту підприємства.

Виходячи з цього, надано поняття підприємницького середовища, як специфічної суспільно-економічної ситуації, формування якої обумовлено високим ступенем зрілості базисного середовища бізнес-діяльності, наявністю технологічного укладу принципово нового типу, потужної інфраструктури підтримки підприємництва, високоінтегрованого підприємницького співтовариства і корекцій системи цільових установок у суспільстві (рис 1.).

У роботі зроблено висновок, що для досягнення ефективності функціонування малих