Структура природного середовища

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обгрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

– інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

– громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

– інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

- окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.

4. Джерела забруднення води та способи очищення стічних вод

Основною причиною забруднення водяних басейнів є скидання у водойми неочищених чи недостатньо очищених стічних вод промисловими підприємствами, комунальним і сільським господарством. Залишки добриві та ядохімікатів, що вимиваються з ґрунту, попадають і водойми і забруднюють їх.

Для знешкодження навіть після ґрунтовного біологічного очищення ці води необхідно розбавляти чистою водою. Норми розведення інколи дуже високі. Так, для стоків виробництва синтетичних волокон кратність розведення складає 1: 185, для поліетилену чи полістиролу- 1: 29. В усьому світі на знешкодження стічних вод щорічно затрачається 5500 км3 чистої води, що втроє більше, ніж на всі інші потреби людства. Ця величина складає вже 30% стійкого стоку всіх рік земної кулі.

Отже, основну погрозу недостачі води породжує не безповоротне промислове споживання, а забруднення природних вод промисловими стоками і необхідність їхнього розведення.

Забруднення, що надходять у стічні води, умовно можна розділити на кілька груп. Так, по фізичному стану виділяють нерозчинні, колоїдні і розчинені домішки. Крім того, забруднення поділяються на мінеральні, органічні, бактеріальні і біологічні.

Мінеральні забруднення звичайно представлені піском, глинистими частками, частками руди, шлаку, мінеральних солей, розчинами кислот, лугів і іншими речовинами.

Органічні забруднення підрозділяються по походженню на рослинні і тварини. Рослинні органічні забруднення являють собою залишки рослин, плодів, овочів і злаків, рослинної олії й ін. Забруднення тваринного походження – це фізіологічні виділення людей і тварин, залишки тканин тварин, клейові речовини й ін.

Бактеріальне і біологічне забруднення властиве головним чином побутовим стічним водам і стокам деяких промислових підприємстві. Серед останніх – бойні, шкіряні заводи, фабрики первинної обробки вовни, хутряні виробництва, біофабрики, підприємства мікробіологічної промисловості й ін.

Побутові стічні води включають води від кухонь, туалетних кімнат, душових, лазень, пралень, їдалень, лікарень, господарчої води, що утворяться при митті приміщень, і ін. Вони надходять з житлових і суспільних будинків, від побутових приміщень промислових підприємств й ін. У побутових стічних водах органічна речовина в забрудненнях складає 58%, мінеральні речовини-42%.

Біологічне очищення стічних вод – спосіб очищення стічних вод від забруднення залишками органічного походження. Очищення проводиться шляхом мінералізації органічних речовин (перетворенням їх у мінеральні сполуки – солі азотної кислоти та вугільної кислоти) завдяки життєдіяльності мікроорганізмів (в основному аеробних).

При біологічному очищенні стічних вод потрібний кисень (повітря), щоб підтримувати життєдіяльність бактерій та окислювати продукти розкладу органічних сполук. Процес очищення здійснюється в умовах, близьких до природних, – на полях зрошення і полях фільтрації; при високій інтенсивності діяльності мікроорганізмів – в аеротанках і біофільтрах. Внаслідок біологічного очищення стічні води не загнивають, стають прозорими, значно зменшується їхнє бактеріальне забруднення.

У річках й інших водоймищах відбувається природний процес самоочищення води. Проте він протікає поволі. Доки промислово-побутові скиди були незначні, річки самі справлялися з ними. У наше індустріальне століття у зв’язку з різким збільшенням відходів водоймища вже не справляються з таким значним забрудненням. Виникла необхідність знешкоджувати, очищати стічні води й утилізувати їх.

Очищення стічних вод – обробка стічних вод з метою руйнування або видалення з них шкідливих речовин. Звільнення стічних вод від забруднення – складне виробництво. В ньому, як і в будь-якому іншому виробництві, є сировина (стічні води) та готова продукція (очищена вода).

Методи очищення стічних вод можна розділити на механічні, хімічні, фізико-хімічні й біологічні, коли ж вони застосовуються разом, то метод очищення і знешкодження стічних вод називається комбінованим. Застосування того або іншого методу у кожному конкретному випадку визначається характером забруднення і ступенем шкідливості домішок.

Суть механічного методу полягає в тому, що із стічних вод шляхом відстоювання і фільтрації видаляються механічні домішки. Грубодисперсні частинки залежно від розмірів уловлюються ґратами, ситами, пісковловлювачами, септиками, гнойовловлювачами різних конструкцій, а поверхневі забруднення – нафтопастками, бензомасловловлювачами, відстійниками й ін. Механічне очищення дозволяє виділяти з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, а з промислових – до 95%, багато з яких як цінні домішки використовуються у виробництві.

Хімічний метод полягає в тому, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступають в реакцію із забруднювачами й облягають їх у вигляді нерозчинних осадів. Хімічним очищенням досягається зменшення нерозчинних домішок до 95% і розчинних – до 25%.

При фізико-хімічному методі обробки із стічних вод видаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні та речовини, які погано окислюються. Найчастіше з фізико-хімічних методів застосовуються коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і т. д. Широке застосування знаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і витяганні металів, кислот й інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудах – електролізерах. Очищення стічних вод за допомогою електролізу ефективне на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.

Забруднені стічні води очищають також за допомогою ультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шляхом хлорування.

Серед методів очищення стічних вод велику роль відіграє біологічний метод, оснований на використанні закономірностей біохімічного і фізіологічного самоочищення річок й інших водоймищ. Є декілька типів біологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки й аеротенки.