Студентство як соціально-професійна група

Студентство – соціально-професійна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево-віковою структурою, територіальним розподілом тощо; має визначене суспільне становище, роль і статус; характеризується особливою фазою, стадією соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями. Студентство є не тільки джерелом поповнення кваліфікованих кадрів, але й саме складає досить численну та важливу соціальну групу. Визначену соціально-професійну групу студентство утворює у тому сенсі, що воно пов'язане загальним видом діяльності, незважаючи на розходження свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об'єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і інших студентських організацій.

В наш час студентство являє собою перехідну соціально-професійну групу, нетривале перебування в якій (4-6 років) є однією з форм соціального переміщення, своєрідною сходинкою переходу молоді з різних соціальних груп до стану інтелігенції. Будучи тісно пов'язаним з цими групами, воно зберігає в собі їхні особливі соціальні якості. Втрата останніх і набуття нових, пов'язаних із соціальним статусом студентства складний, суперечливий і тривалий процес. В міру адаптації до умов ВНЗ відбувається вторинна соціалізація і входження в нову соціальну групу. Тимчасовий характер перебування в статусі студента обумовлює і тимчасовість існування низки соціальних рис, що зникають з переходом до складу інтелігенції. Вихідці з різних соціальних груп по-різному адаптуються до нового середовища, на що мають зважати в процесі навчання й виховання суб'єкти навчально-виховного процесу. Соціальні особливості вікового періоду, характерного для студентства, пов'язані з переходом від залежного періоду дитинства та юності до періоду самостійної і відповідальної зрілості. Різниця між старшокласником і студентом виявляється в набутті певного життєвого досвіду, у професіоналізації інтересів, у практичному застосуванні знань, новому розумінні людських взаємовідносин (проблем кохання, ревнощів, усієї складності стосунків чоловіка і жінки, взаємин між поколіннями), у спробах усвідомити все те, що досі не викликало сумніву. Як і всій молоді, студентству притаманні підвищена реакція на конкретні ситуації, прагнення пошуку і звершень, романтизм, прагнення до ідеальних переживань, загострене бажання гармонії і досконалості світу, комунікація на сонмі духовних інтересів і духовної спільності, товариськість, мобільність життєвих настанов, загострений інтерес до свого внутрішнього світу. У той же час студентам бракує життєвого досвіду, моральної зрілості, політичної та правової культури, самоорганізації тощо.

Місце і роль студентства в соціальній структурі суспільства обумовлюється його основними соціальними функціями. Головна з них – накопичення знань, вироблення вмінь і навичок для використання соціально-професійних функцій інтелігенції в різних сферах суспільного життя. Підготовка висококваліфікованого фахівця, здатного до творчої інтелектуальної діяльності – основне завдання ВНЗ і головна мета студента. Похідними від неї є і суспільна діяльність у різних формах, і суспільне корисна праця професійного й непрофесійного змісту для здобуття коштів на навчання й життя. Помітне місце в жатті студентства посідає предметна діяльність, хоч співвідношення її і пізнавальної діяльності на користь останньої відбиває специфічні риси характеру праці студентів. Питома вага предметної діяльності, виробничої практики, курсового та дипломного проектування залежить від ВНЗ, спеціальності, курсу, активності студента і т. п. Предметна діяльність, що входить як складовий елемент до навчально-виховного процесу, має носити продуктивний, творчий характер. Беручи активну участь у різних формах професійної діяльності, студенти можуть створювати соціально-професійні групи, які, навчаючись, виконують певні соціальні функції інтелігенції, роблять внесок у функціонування суспільної системи. На студентство можуть покладатися й інші соціальні функції, притаманні молоді в цілому (наприклад, захист Батьківщини, служба в армії).

Характерні особливості студентства як соціально-професійної групи:

• основний вид діяльності – навчально-наукова, інтелектуальна (35%) ;

• наявність відомої мети – отримання освіти, певного соціального статусу (20%) ;

• професійний зріст – отримання нової корисної інформації (15%);

• формування системи суспільно значущих цінностей (13%) ;

• всебічний гармонійний розвиток особистості (9%) ;

• можливість саморозвитку, самовдосконалення (8%).

Студентська група – це певний колектив, соціальний організм, що безперервно розвивається та виступає як стійка форма цілеспрямованої та педагогічне доцільної організації найбільш контактного спілкування студентської молоді для здійснення різноманітних видів діяльності взаємовиховання і самовиховання. До характерних рис академічної студентської групи відносять: різноманітність видів діяльності, в яку включаються її члени, широта та інтенсивність контактів, відображення у своїй сутності всіх суспільних верств населення, професійну спрямованість студентського колективу. Професійна спрямованість виступає тим стрижнем, навколо якого розвивається студентська група та формується готовність її членів до соціальної адаптації в суспільстві. У підструктурі професійної спрямованості, діяльності студентської групи як виховного колективу П. О. Просецький, В. О. Голубєва, В. О. Семиченко виділяють: спільність професійно обумовлених мети та завдань, потреб, інтересів, переконань та ідеалів студентів; прийняття кожним членом групи