Суб’єкти владних повноважень як користувачі персональних даних

Поняття «повноваження» в юридичній енциклопедії тлумачиться як сукупність прав і обов’язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними в установленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій [26, с. 590]. Професор Б. Лазарєв визначає повноваження як комплекс конкретних прав і обов’язків, які надаються для реалізації покладених на орган функцій [10, с. 102]. Ю. Ільницька визначає повноваження як систему прав та обов’язків, набутих у легітимний спосіб державою, державними органами й органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, іншими суб’єктами правовідносин з метою забезпечення можливостей, потреб та інтересів людини і громадянина, окремих соціальних груп і суспільства загалом [6, с. 329]. Повноваженню, яке розглядається як елемент характеристики органів влади й місцевого самоврядування їх посадових осіб, зазначає Ю. Ільницька, притаманні такі ознаки, як владність і легітимність [6, с. 329].

Термін «влада» в енциклопедичному юридичному словнику трактується так: 1) стосунки між людьми, коли одні командують, а інші підкоряються; 2) здатність досягати поставленої мети; 3) спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень; 4) спосіб самоорганізації людської спільноти, основаної на розподілі функцій управління й виконання; 5) можливість і здатність проводити свою волю [3, с. 116]. У «Короткому енциклопедичному словнику» дається таке визначення цьому терміну: «влада (слово грец. походження, означає панування, управління, володіння, володарювання) роз’яснюється як право і можливість розпоряджатися чимось і кимось, підкорюючи своїй волі. Вона існує скрізь, де є стійке об’єднання людей: у сім’ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі» [24, с. 121].

З урахуванням зазначеного, ми повністю підтримуємо Ю. Ільницьку, яка констатує, що сутність влади – це підкорення одного суб’єкта іншому або одних суб’єктів іншим суб’єктам. Універсальний і всезагальний організаційний принцип влади – командування. Влада не існує без командування й покори: «влада – це соціальне зосередження командування, що спирається на один або декілька прошарків або класів суспільства» [4, с. 39].

Сучасні науковці розглядають державно-владні повноваження як комплекс прав і обов’язків [1, с. 265]. Так, Т. Андрусяк наголошує, що наявність владних повноважень означає, що орган держави вправі встановлювати формально обов’язкові приписи, тобто норми права чи індивідуальні приписи, і домагатися за допомогою встановлених законом засобів їхнього здійснення [2]. Цю позицію підтримує Є. Кулакова, яка вважає, що владні повноваження державного органу складаються з юридичних прав для здійснення державних функцій та юридичних обов’язків, які покладаються на цей орган державою. Права стають реальною можливістю виконання покладених функцій і збігаються з обов’язками, тобто необхідністю стосовно держави, зливаються в єдину правову категорію повноважень [9, с. 12].

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення ним владних повноважень, у результаті чого він установлює норми права чи індивідуальні приписи й за допомогою встановлених законом засобів домагається їх нього виконання. Підводячи підсумок цьому аналізу, вважаємо за необхідне навести визначення суб’єктів владних повноважень, сформульоване Н. Продан: «Це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов’язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій» [22]. У більшій частині наведеного визначення ми погоджуємось з автором щодо змісту поняття суб’єкт владних повноважень, проте вважаємо за неможливе вносити до цього переліку громадські організації. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян», громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересі. Виходячи із наведеного визначення, громадські організації не наділені владними повноваженнями. Тому, на нашу думку, більш точним є таке визначення суб’єктів владних повноважень: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, державні службовці, інші юридичні та фізичні особи при здійсненні ними владних функцій на основі законодавства, у тому числі делегованих повноважень. При використанні цього визначення враховуються суб’єкти всіх гілок державної влади.

Обов’язковість передання персональних даних суб’єктам владних повноважень прописана у ст. 28 «Модельного закону про інформатизацію, інформацію та захист інформації», де зазначено, що ніхто не вправі вимагати від громадянина надання інформації про його приватне життя, інформації, що становить особисту чи сімейну таємницю, включаючи відомості стосовно його походження, здоров’я, поглядів, політичних і релігійних переконань, чи отримувати таку інформацію