+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
17
Мова:
Українська
млрд. дол. США за імпортований газ, що становило 13, 5% сукупного прибутку від експорту. І ця сума не є максимально можливою за умови сплати Україною ринкової ціни за газ. Ціна, що сплачується за імпортний газ, неповністю покривається його кінцевими споживачами, а більшість з них платять за імпортний газ менше половини його вартості. Для домогосподарств, малих підприємств і комунальних служб надмірне споживання газу є дешевшим за впровадження енергозберігаючих заходів: лічильників, термостатів, утеплювачів тощо. Нинішня політика сприяє більше споживанню та витратам енергії, ніж її збереженню. Найбільшу вигоду від поточної цінової політики отримують споживачі великих обсягів енергії: ті, хто проживає у великих квартирах та просторих дачах, а не бідні верстви населення. Тому без запровадження раціональної цінової політики та вигідності енергозбереження всі заклики до мільйонів споживачів газу щодо енергозбереження будуть марними.
Крім того, нинішня економічна політика є вигідною для зовнішніх постачальників і по суті дискримінаційною для національних виробників газу. Занижені внутрішні ціни створюють бар’єри для збільшення обсягів виробництва енергії національними виробниками. Національні виробники природного газу отримують нижчу плату за газ, ніж іноземні постачальники газу. Якби вони отримували таку ж плату за газ, що й іноземні постачальники, вони б мали ресурси та мотивацію для реінвестицій у внутрішнє виробництво природного газу. Зрештою це призвело б до зростання виробництва газу в Україні [8, c. 11].
Раціоналізація ціноутворення в енергетичному секторі призведе до:
значної економії споживання газу;
зростання внутрішнього виробництва газу
урівноваження платіжного балансу,
суттєвого послаблення залежності України від зовнішнього постачання газу,
вищого рівня справедливості державної підтримки шляхом надання житлових субсидій лише найбіднішим верствам населення [3, c. 469].
Сучасна криза потребує залучення більшої кількості ресурсів для захисту най-більш вразливих верств населення. Але водночас відбувається скорочення надхо-джень до загального фонду державного бюджету. Це протиріччя можна розв’язати за допомогою адресної державної підтримки найбіднішим, безробітним та непраце-здатним категоріям населення, а також шляхом відмови від надмірних соціальних виплат тим категоріям населення, що знаходяться у менш важкому становищі.
Платоспроможність пенсійної цієї системи постійно знаходиться під загрозою. Незважаючи на високий рівень внесків до Пенсійного фонду, спостерігається нестача коштів на виплату пенсій. Однією з пере-думовтакої ситуації є встановлений в Україні пенсійний вік, що є одним із найменших у світі: 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. Співвідношення між пенсіонерами та особами, що працюють і платять внески до пенсійних фондів, дорівнює майже один до одного. Фінансовий тягар на працююче населення щодо виплати пенсій шляхом внесків до пенсійного фонду та сплати загальних податків стає вкрай важким. Відповідно до поширеного аргументу на захист раннього виходу на пенсію, пенсійний вік повинен залишатися низьким через низьку тривалість життя в Україні. Дійсно, середня тривалість життя при народженні в Україні є відносно низькою, особливо для чоловіків – 62 роки. Однак обговорюючи аргументи «за»та «проти» раннього виходу на пенсію, необхідно порівнювати середню тривалість життя при виході на пенсію, а не при народженні. В Україні середня тривалість життя при виході на пенсію для жінок становить 25 років, що перевищує відповідні показники у більшості країн Свропи, які дозволяють жінкам виходити на пенсію лише у віці 60, 65 чи навіть 67 років. Жінки в Україні працюють меншу кількість років, ніж будь-де в Європі, але тривалість їхнього життя при виході на пенсію більша, ніж жінок у більшості інших європейських країн. Середня тривалість життя при виході на пенсію для чоловіків в Україні становить 14 років, що приблизно дорівнює (або дещо менше) аналогічним показникам у розвинутих країнах.
Збільшення пенсійного віку є надзвичайно важливим питанням для України з двох причин. Перша з них – демографічна. Сучасні демографічні тенденції призведуть до руйнації діючої пенсійної системи. Співвідношення кількості пенсіонерів до працюючого населення погіршується щорічно, що не може не викликати занепокоєння. Друга – це швидкий внесок у стабілізацію державних фінансів під час кризи. Протягом першого року, якщо почати збільшувати пенсійний вік, кількість нових пенсіонерів могла бути зменшена наполовину, якщо застосовувати поступовий підхід, або навіть і на 100%, якщо застосовувати радикальний підхід [3, c. 473].
Більш глибока пенсійна реформа, яка б замінила нинішню систему на пенсійну систему з індивідуальними рахунками, принесе інші переваги, у тому числі заохочення виходу з тіньової економіки та поширення легальної праці з регулярним поповненням індивідуальних рахунків. Це також матиме позитивний ефект на нинішню макроеко-номічну ситуацію.
Монетизація соціальних пільг – інший засіб раціоналізації соціальних витрат. Залишається ще багато пільг, які надаються різним категоріям громадян – пільги на комунальні послуги та електроенергію, безкоштовний проїзд у транспорті тощо. Монетизація цих пільг дозволить їх отримувачам вибирати між використанням запропонованих послуг або можливістю витратити ці гроші на інші цілі. Постачальники цих послуг матимуть можливість робити економічно обґрунтовані розрахунки, що спираються на оцінки попиту та пропозиції, а також встановлювати економічно обґрунтовані тарифи. Необхідно запроваджувати цільові форми підтримки, включаючи житлові субсидії для найбільш соціально незахищених громадян, які дозволять їм витримати зростання тарифів на електроенергію та комунальні послуги.
За оцінками Світового банку та ФАО Україна може виробляти у 2-2, 5 разів більше продовольства, ніж зараз. Але існують дві важливі умови для збільшення сільськогосподарського