Сучасна українська термінографія

- науковці звикли користуватися російською мовою і, відповідно, російською термінологією; 

- навчальні заклади були забезпечені в основному лише російськомовними підручниками, науковою літературою, а наявні російсько-українські словники та підручники хибували невиправданим калькуванням російських термінів, подекуди нехтуючи нормами української мови; 

- багато термінів взагалі не мали українських еквівалентів і кожен вживав їх на власний розсуд. 

З іншого боку, українська термінологія опинилася у вигідній ситуації порівняно з іншими мовами - маємо можливість врахувати досвід формування інших термінологій та уникнути їхніх помилок. Проте для свого подальшого успішного розвитку українська термінологія повинна враховувати три фактори: досвід найпоширеніших мов розвинених країн (перш за все мов-продуцентів у кожній окремій терміносистемі); позитивну практику термінологічної школи колишнього Радянського Союзу; досвід українського термінотворення не тільки різних регіонів країни, а й діаспори.

 

 

Спалах нових сил на ниві термінологічної лексикографії викликав Закон про мови в Україні. За укладання галузевих словників взялися ентузіасти з наукових установ та вузівських кафедр, які є висококваліфікованими спеціалістами відповідних галузей знань, але, на жаль, не мають достатнього досвіду лексикографічної роботи, тому часто такі праці нагадують списки термінів відповідних наук.

Інтенсивний розвиток технічних, природничих та суспільних наук на межі ХХ-ХХІ століть у контексті прогресивного розвитку терміносистем спричинив реструктуризацію термінопростору української мови, що зумовило потребу кодифікації термінологічних одиниць, які функціонують на рівні узусу, але ще не закріплені в лексикографічній практиці, та перегляду вже наявних назв з метою їхньої адаптації до сучасних вимог термінотворення. Тому перед термінознавцями та лексикографами постало завдання створення словників нового зразка. Саме такою працею є "Українсько-російський словник наукової термінології" за загальною редакцією провідного наукового співробітника Інституту української мови НАН України, к.ф.н. Л.О. Симоненко, завдячуючи неймовірній працездатності, фаховій компетентності якої цей словник побачив світ у 2004 році. Він є першою в україністиці лексикографічною працею, в якій систематизована найуживаніша в українській мові термінологія з її російськими відповідниками.

Потреба в такій праці назріла давно й особливо гостро постає тепер, у період стандартизації наукової термінології, поповнення її лексичними одиницями, що позначають нові реалії різних сфер науки і техніки.

Словник, як зазначено у передмові, орієнтований на нормативну термінологію. Це забезпечується, по-перше, введенням до українського реєстру і використанням в російському перекладі термінів, зафіксованих не лише сучасними енциклопедичними загальномовними та галузевими словниками, а й широковживаних у сучасній науково-технічній, навчальній, публіцистичній та інформаційно-реферативній літературі; по-друге, відсутністю вузькоспеціальних та застарілих термінів.

Він покликаний дати читачеві максимум відомостей щодо сучасного стану національних терміносистем, а також еквівалентних форм вираження того самого поняття як в українській, так і в російській мовах. Він сприятиме не лише систематизації, нормалізації та стандартизації національного термінологічного фонду, а й подальшому розвиткові української літературної мови.

Словник такого типу є актуальним, оскільки в ньому знайшли своє відображення термінологічні одиниці, - як автохтонні, так і запозичені - дібрані з різних галузей знань. Заслуговує на увагу й той факт, що до реєстру Словника залучено не тільки новітні терміни (диск ета, маркетинг, комп'ютер, паракінез), що позначають сучасні поняття науки й техніки, а й відроджені номінації, які тривалий час за певних обставин були вилучені з наукового вжитку ( пробоєць, пасовий, пиляк).

"Українсько-російський словник наукової термінології" обіймає нормативну загальнонаукову, міжгалузеву та широко вживану термінологію різних галузей знань, зафіксовану в сучасних енциклопедичних та загальномовних тлумачних і перекладних словниках, державних стандартах на терміни та визначення, у науковій,  науково-популярній, навчальній та інформативно-реферативній літературі. У ньому обмежена кількість фонетичних та морфологічних варіантів, відсутні вузькоспеціальні (майораж, мейoзис) та застарілі терміни (мутра, рура), а також новоутворення, ще не апробовані у мові фахівців.

Одним із здобутків зазначеної термінографічної праці є чітка визначеність щодо адекватності кореляційних зв'язків між еквівалентними терміноодиницями російської та української мов на основі того самого наукового поняття, що знаходить вияв у доборі влучного для тієї чи іншої галузі наукового знання відповідника як нормативного за наявності кількох можливих термінологічних варіантів, а також абеткування великого обсягу фактичного матеріалу, залученого до опрацювання.

Чуття мови, особисті спостереження, аналіз словникових статей найрізноманітніших лексикографічних джерел та наукових контекстів допомогли авторам ретельно дібрати фактичний матеріал, чітко визначити еквівалентні співвідношення із зазначенням в окремих випадках стислих дефініцій термінів.

Одним із основних завдань будь-якого термінологічного словника є показ ступеня розвитку відповідної галузі знань та її термінології на час його укладання. Відродження національної термінології - це не механічне повернення до термінів, засвідчених у словниковій продукції 20-х років ХХ ст. Як зазначає Л.О. Симоненко, "неврахування мовних традицій та особливостей терміна як мовного знака призведе до небажаних наслідків". Перш ніж упроваджувати новий термін чи відроджувати старий, потрібно твердо проаналізувати його мовні характеристики, що можуть як сприяти, так і перешкоджати нормальному функціонуванню терміна.

З цього приводу варто відзначити, що формуючи українські терміносистеми, ми повинні орієнтуватися на власний фундамент, але одночасно пам'ятати, що творимо словники не для бібліотеки, а для сьогоднішнього широкого вжитку, де останнє слово залишається за споживачем, за фахівцем, де не останню роль відіграє традиція, орієнтована на повноцінну комунікацію, взаєморозуміння між фахівцями як однієї країни, так і на міжнародному рівні. Перекладні словники крім репрезентованого в них лексичного матеріалу, є ще своєрідними уніфікаторами та упорядниками терміносистем залучених до нього мов, що досягається добором реєстру, граматичною та стилістичною характеристикою терміна, семантичною відповідністю між реєстровим словом вихідної мови і мови перекладу.

Своєрідність репрезентованого словника зумовлюється тим, що одна частина представлених у ньому лексем однаковою мірою вживається у  кількох терміносистемах, інша - в одній або двох. При такій багатоманітності термінів значну роль відіграє розгалужена система ремарок, які закріплюють термін за певною науковою сферою і певною мірою замінюють тлумачення. До реєстрових термінів подані всі наявні терміни-словосполучення, які вказують на родовидову ієрархію реєстрового терміна та допомагають користувачеві конкретніше сприймати семантику слова. 

"Українсько-російський словник наукової термінології" - це вагома термінографічна праця колективу однодумців, спільними зусиллями якого зроблено велику роботу щодо уніфікації та унормування еквівалентних одиниць близькоспоріднених мов. Він поза всяким сумнівом буде корисним і потрібним студентам, викладачам, науковцям, перекладачам і всім тим, хто цікавиться рідним словом. Окрім того, з огляду на той факт, що в українській мові на сьогоднішній день немає жодного українсько-російського загальнонаукового словника, вважаємо за доцільне говорити про унікальність даної праці.

Видання наукових праць українською мовою, поступовий перехід вищих навчальних закладів на україномовне викладання, зростання інтересу до української мови не лише в державі, а й поза її межами закладає міцне підґрунтя для збагачення національних терміносистем власними номінаціями, як новими, так і забутими. Впровадження української мови в усі сфери наукової діяльності зумовило видання словника нового зразка, який би систематизував набуті термінологічні знання. Останнім часом українська термінографія поповнилася низкою праць нового зразка. Назвемо лише деякі з них: Тараненко О., Брицин В. "Українсько-російський словник. Сфера ділового спілкування" (К., 2000); Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. "Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів" (К., 2001); "Короткий тлумачний словник з інформатики та інформаційних систем для економістів" (укладачі Козловська Л.С., Поліщук Н.М.; К., 2004).

Як показує практика, за останні роки кількість словників, які поєднують у собі кілька різних функцій, зростає, а це, в свою чергу, ускладнює складання типології термінологічних словників. До важливих та найпоширеніших у практиці укладання галузевих та вузькогалузевих словників належать класи тлумачних та перекладних термінологічних словників. Бажано мати дво- та багатомовні словники, користування якими розширює сферу розуміння поняття та варіативність терміна.

 

 

Останнім часом зросла кількість термінологічних словників, призначених для використання в автоматичних системах. Такі словники орієнтовані на ЕОМ. До них належать: інформаційно-пошукові тезауруси, словники для автоматизованих систем керування та інші типи машинних словників.

Наразі в Україні склалися такі умови, коли до словникових статей висуваються певні вимоги, а саме: 

- термін повинен найповніше відбивати суть поняття; 

- термін має повністю відповідати нормам і правилам сучасної української літературної мови; 

- термін має відповідати вимогам як фахівців певної галузі, так і мовознавців.

Розвиток комп'ютерних технологій та функціонування міжнародної інформаційної мережі Інтернет відкрили нові можливості у фіксуванні лексичного матеріалу української мови. Яскравим прикладом широких повноважень технічних досягнень може бути функціонування в Інтернеті з кінця 80-х років ХХ ст. електронної версії найповнішого тлумачного словника англійської мови Merriam-Webster's colleqiate dictionary, який оновлюється щодня. Цей словник подає найновішу та найповнішу інформацію про лексичний склад англійської мови. Електронна словникова стаття має таку структуру: реєстрове слово із транскрипцією, що передає вимову і наголошування; поділ слова на морфеми; частиномовна характеристика; етимологічна довідка про лексему; дата фіксації (для найновіших - день, місяць, рік); система значень із мінімальною текстовою ілюстрацією до кожного з них. Подано також синоніми й антоніми до слова (в кожному із значень), що сприяє повнішому їх тлумаченню.

 

 

1. Вовк А. Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР // Сучасність. - 1979. - Ч. VII.

2. Козловський В.О. Термінологічні уваги // Бібліотечний журнал. - 2008. - Ч. 6-8.

3. Меженко Ю.О. Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи // Бібліологічні вісті. - 2007.

4. Симоненко Л.О. До питання розвитку української термінологічної лексикографії // Вісник Харківського політехнічного університету. - 2008. - №19. 

6. Ясинський М.І. Головні моменти в історії української бібліографії // Бібліотечний збірник / Всенародна б-ка України при Українській Академії наук. - К., 2012.